Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Те, що потрібно, не важко, а те, що важко, – · не потрібно”. Філософська світлиця · с. 10сторінка оригіналу ↗

“Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю” “Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує” “Без бажання все важке, навіть найлегше”

Слово Просвіти, №29 за 2021 рік

Бога, підтвердження Його містичної присутності в людській душі мотивували особисте життя і творчість Сковороди. Упродовж 70-80 рр. Сковорода подорожував містами і селами Слобідської і Наддніпрянської України. В цей час завершилось формування його філософської і життєвої позиції. Головними творами, що репрезентували його філософські погляди, були “Басня Езопова” (1760 р.), “Розмова п’яти подорожуючих про істинне щастя в житті” (1772 р.), “Дружня розмова про духовний світ” (1775 р.), “Потоп зміїний” (1791 р.) та інші. У цих та інших працях Сковорода обґрунтував своє філософськоетичне вчення про “три світи”, про “дві натури”, про “сродну” працю, щастя тощо. Істотну конкретизацію філософська позиція Сковороди отримала також у його поетичній та епістолярній спадщині. Твори Г. Сковороди за життя ніколи не видавалися й деякий час по смерті розповсюджувалися в рукописах, про що красномовно свідчать рядки Т. Шевченка: Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге — та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або “Три царіє со дари”...4 Основним предметом філософських розмірковувань Г. Сковороди була проблематика християнської релігії та християнська етика. Відомо, що сутність релігії і Бога Сковорода аналізував із пантеїстичних позицій. Матерію розумів як вічну й безмежну природу, що в своєму саморозвитку керується власними законами. Він уважав, що природа й Бог тотожні. Бог є першою умовою (першопричиною) дійсності, формою, яка що потрібно, не важко, а те, що важко, – не потрібно”. Дотримання цього закону скеровує дії і вчинки людини до щастя і блаженства. Філософ аргументував тим, що завдячуючи безмежній любові Бога до людини, Він навчає її як стати щасливою (все потрібне зробив легким, а непотрібне – важким). Отже, щастя доступне всім людям і передусім тим, хто прагне жити за образом і подібністю до Бога. Окрім того людина в щасті потребує також спокою душі – “миру душевного”. На думку Григорія Сковороди, всю дійсність, створену Богом, віддзеркалює зміст поняття “три світи”, які складають “макрокосм” (природа), “мікрокосм” (людина) й “світ символіки” (Біблія). Символи світу Біблії ведуть людську душу до возз’єднання з вічною і незмінною сутністю – Богом. Відповідно кожний з існуючих світів складається з “двох натур”: першої “Чи є щось необхідніше людині, як дихати. І на те повсюди є повітря… О глибина премудрої благоти, що сотворила потрібне неважким, а важке непотрібним”5 “Бути щасливим — це значить пізнати, знайти самого себе” “Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяяння — відчини лише вхід у душу свою”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин