“Те, що потрібно, не важко, а те, що важко, – · не потрібно”. Філософська світлиця · с. 10сторінка оригіналу ↗
“Не той щасливий, що бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володіє” “Коли твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий”
Слово Просвіти, №29 за 2021 рік
отримання людського щастя ще за земного життя (евдемонізм2). Іншими словами, предмет практичної філософії Сковороди полягає не стільки в любові до мудрості, скільки в пошуках щастя (особистісного і суспільного), яке можна отримати за допомогою віри і розуму, невід’ємно від християнської містичної інтуїції та реалізації відповідного їм сенсу життя (відновлення втраченої єдності між людиною і Богом).
Відомо, що Григорій Сковорода народився в селі Чорнухи заяк митрополит Т. Щербацький рекомендував його як кращого студента домашнім учителем поміщикові С. Томарі. У 1753– 1760 рр. Сковорода навчав сина Томари Василя різним наукам і філософії, виховував його, використовуючи ідеї “філософії серця”, згодом викладав поетику і грецьку мову в Харківському колегіумі. Тут він познайомився з вихованцем колегіуму М. Ковалинським, який став його найближчим другом, а після смерті – першим біографом і видавцем його творів.
“Коли вовк грає на свиріль, ведмідь танцює, а лошак носить поноску, годі не сміятися. Кожна нешкідлива невідповідність смішить. А коли вже вовк став пастухом, ведмідь ченцем, а лошак радником — це не жарт, а біда. О коли б ми пізнали, як це суспільству шкідливо” “Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тоді хоч і дурний, а будеш у числі блаженних”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
