Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр “Хочеться бачити і вірити та чути і вірити”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Історія поза часом і простором

Слово Просвіти, №29 за 2026 рік

Київська опера (Київський муніципальний академічний театр опери та балету) завершила 44-й сезон прем’єрою опери Шарля Гуно “Ромео і Джульєтта”. Нова робота стала черговою сходинкою у творчому зростанні театру, а про те, як створювалася вистава, ми дізналися з перших вуст. Едуард ОВЧАРЕНКО Світлини Вадима Гнідаша Петро Качанов, керівник проєкту, директор-художній ке1 рівник театру, заслужений пра1 цівник культури України: “44-й сезон для нашого театру був багатим на події, але не лише радісні. Внаслідок ворожого обстрілу були пошкоджені 72 вікна. На деяких із них сьогодні фанера, інші – відстали від основи. Це своєрідний виклик тому, що скоро настане зима і виникнуть проблеми з обігрівом театру. Але були й хороші новини. У цьому сезоні ми поставили три повноцінні прем’єри – рок-оперу “Патріот”, балет “Жізель” та оперу “Ромео і Джульєтта”. Саме оперою “Ромео і Джульєтта” закрили театральний сезон. На мою думку, все, що стосується молодості, любові та трагедій, пов’язаних з молодістю і любов’ю, – це тема, напевно, близька для всіх. Плюс геніальна музика Шарля Гуно. Перша постановка цієї опери у нас була студентською роботою, і ставили ми її тому, що в ній шикарна музика. І зараз основне, чим мусимо тішити нашого глядача, – це музика в поєднанні з хорошим вокалом та постановкою. “Ромео і Джульєтта” Шарля Гуно – це опера, яка на сьогодні не йде в жодному театрі України. Вона дуже складна. З одного боку, потребує на сцені молодих людей, бо Ромео і Джульєтту не можуть грати сорокарічні. З іншого – вокальні партії вимагають досить ґрунтовної і зрілої фахової підготовки. Ця опера дуже цікава в контексті музики й теми. Незважаючи на те, що минули століття, тема людства, тема хиб і чеснот залишається відкритою. Тільки зброя стала досконалішою, а все інше залишилося. Ми зробили цю постановку власним коштом. Перед цим мали гастрольні тури Європою з проєктом “Rock Symphony Orc- hestra” – з продюсерами Ігорем та Оленою Волошиними. Працюємо з ними вже не вперше. Також змогли накопичити деякий фінансовий ресурс у Києві. А ще дохід від продажу квитків. Все це дало можливість поставити цю оперу. Оскільки я художній керівник, то в центрі моєї уваги все, що стосується естетики і художньої лінії театру та кожної з вистав. Даю якісь поради в контексті художньої, творчої частини. Так було і під час роботи над постановкою опери “Ромео і Джульєтта”. Дуже сподіваюсь, що 45-й театральний сезон відкриємо рок-оперою “Ісус Христос – суперзірка”. Це легендарний твір Ендрю Ллойда Веббера та Тіма Райса. Знову ж таки українською мовою вона ніде не йде. Також поставимо мінімум одну балетну виставу. А навесні сподіваємося здійснити постановку, про яку давно говоримо, – оперу Юлія Мейтуса “Ярослав Мудрий”. Дмитро Тодорюк, режисерпостановник: “Популярність твору “Ромео і Джульєтта” полягає в тому, що автору вдалося передати перше почуття. А людям подобається подумки повертатися до свого першого кохання. В іншому це не дуже райдужна історія. Хоча перша частина і п’єси, і опери про драйв, молодість, безтурботність. Це підкупає. А потім трапляється нещастя з Меркуціо і Тібальдом, яке руйнує щастя головних героїв. Тут уже чіпляють моменти несправедливості, абсурдності, закладені в драматургії Шекспіра. Мені здається, що це той самий ключик, який примушує повертатися до цього твору знову й знову. Очільник нашого театру Петро Качанов дуже любить цю оперу. Вона вже йшла в театрі в іншому прочитанні. Якось ми розмовляли, і Петро Федорович запропонував мені взятися за цю постановку. Я залюбки погодився. Мені та моїм колегам-режисерам Віталію Пальчикову та Анні Янчук пощастило, що в театрі нетипова оперна трупа. Наші виконавці одночасно ще й драматичні актори. Це покоління крутої молоді. Щоразу вони діймали якимись запитаннями, сперечалися, не поступалися. Ая поступово переконував, що треба саме так, і пояснював чому. Процес був щемливий і особистий. Ламали собі голову, як зробити ефектний епізод бійки. Фантазували – і врешті вийшло те, що побачив глядач. Шкода, що на закриття сезону показали оперу “Ромео і Джульєтта” лише один раз. Загалом за червень ми зіграли більшу частину вистав, що були в репертуарі театру протягом сезону. Мали велику завантаженість. Тому змогли показати лише один склад виконавців нової оперної постановки. Актори Наталія Чепченко (Джульєтта) та Данило Коток (Ромео) дуже скрупульозно підійшли до своїх образів. Це мені імпонувало. Їхньою мрією було заспівати ці партії. Тому вони трепетно поставилися до процесу роботи над виставою і до персонажів. Загалом усі актори були дуже щирими у своїй роботі. Вони довіряли режисеру, хореографу, диригенту і привносили щось своє, але й прислухалися до старших колег. Кожен, хто співав ту чи іншу партію, чітко попадав в образ. Це велике щастя, що у нас така різнобарвна трупа і можна правильно підібрати актора під персонажа. Ті амплуа, в яких виступали актори, на мою думку, були абсолютно гармонійними. Всім дякую, дуже ціную роботу з цими людьми. Ідея першої постановки опери “Ромео і Джульєтта” належала нашому диригенту-постановнику Василю Василенку. Це було трохи більше п’яти років тому. Під час роботи над новою виставою я відкрив деякі купюри з важливими для сюжету поворотами, і Василь Якович був не проти. Ми переживали за хронометраж, навантаження на музикантів і вокалістів. Але, здається, витримали потрібний баланс. Я прихильник постійної динаміки на сцені. Маю таке негласне правило: людині треба відключити звук, і якщо вона розуміє, що відбувається на сцені, отже, все добре. Першою моєю великою постановкою в Київській опері була “Перси Тіресія” у 2010 році. Вона йшла французькою мовою. Було дуже важливо, аби люди, які не розуміли французької, зчитували візуально сюжетну лінію. Тому у виставі важливий ритм. Це далеко не перший наш спільний проєкт із хореографом-постановником Сергієм Коном. Завжди легко знаходимо спільну мову. А наш хор – це унікальна команда людей, які, крім співу, ще й емоційно рухаються і непогано виконують складні завдання хореографа. Зі сценографією своя історія. Коли я почав занурюватися в цей процес, то побачив суспільство, яке живе у клітці своїх почуттів, прихильностей. Вони мешкають у певному замкненому просторі, не готові до чогось нового, не готові щось змінювати. Ми певний час обговорювали з Петром Качановим цю тему. Петро Федорович запропонував, що це буде октагон – місце, де відбуваються бої без правил. Намагалися розвинути цю ідею по максимуму. З неї розпочалася робота нашого сценографа Вероніки Риженко. Це нова для нас людина, і це був перший досвід її роботи в Київській опері. Щодо костюмів моя ідея звучала чітко: є бізнес-клан і клан вуличних королів. Коли почав занурюватися в цей матеріал, тов голові постали два чіткі образи фільмів – “Із широко заплющеними очима” Стенлі Кубрика і “13-й район”, знятий за сценарієм Люка Бессона. Я зрозумів, що це моя історія про Монтеккі і Капулетті. Монтеккі – це люди, які без дозволу влізли на чужу територію. Це безстрашні персони, які ігнорують будь-які правила і права на приватну власність, приватне життя. Вони просто влізають у чуже свято, чужий світ, щоб розважитись. А Капулетті – це люди, які так само не питають дозволів, не апелюють до почуттів, а просто вирішують. Є Джульєтта і є Паріс. Якщо відштовхуватися від Шекспіра, то Паріс – найкращий наречений у Вероні. У мене він просто заможна людина. І батько Джульєтти вирішує долю доньки, не питаючи її думки. Це цинічний розрахунковий хід Капулетті. Цими ідеями я поділився з художником костюмів Дмитром Курятою. Через деякий час він продемонстрував своє бачення, яке мені дуже сподобалося. Це начебто і класичні костюми, але вони театралізовані і зроблені з великим смаком. Кожну намистину, кожен камінчик на костюмах Дмитро робив вручну. Наприклад, на костюмі у Гертруди (годувальниці Джульєтти) кожен ґудзик відрізняється від усіх інших. Його пояснення – вона ж вигодувала не тільки Джульєтту, а й інших Капулетті. Відповідно, кожен ґудзик – це дитинка. Це створює магічну ауру. Мою роботу як режисера має оцінити глядач. А команда працювала так, як ми й планували. Хоча перший показ – завжди хвилювання, висока напруга. Але загалом я задоволений, що все вийшло саме так, як ми задумували, репетирували й очікували. Класно, що саме так все відбулося!” Наталія Чепченко, виконави1 ця ролі Джульєтти: “Погоджуюся з думкою, що кожна молода артистка мріє зіграти Джульєтту. Це така багатогранна, знана в різні часи роль, яка буде завжди бажаною і після нас. Про це мріють як оперні співачки, так і драматичні акторки. Вже співала цю партію в попередній постановці театру. Цього разу першою на сцену вийшла я, також цю роль готують мої колежанки Ганна Шевченко та Ганна Твердова. У новій постановці непростим завданням для артиста, який грає Ромео, стала сцена на балконі. Спершу я дуже хвилювалася за мого колегу, адже йому доводиться залазити на балкон, а потім так само повертатися назад. Загалом репетиційний процес був досить насиченим і щодня з’являлося щось нове. З Дмитром Тодорюком вже працювала в мюзиклі “Король Дроздобород”, де він був режисером, а я вокалісткою. Також був мюзикл “Піноккія”, де Дмитро є автором лібрето і брав участь у постановчому процесі. Він неймовірно шляхетна людина. Якщо хтось неправильно виконував його завдання, Дмитро доволі м’яко й доступно пояснював, як виправити помилку. Тому нам працювалося з ним досить комфортно. Сподіваюсь, йому також. Часом ми пропонували режисерові своє бачення, як відчуваємо себе в ролі, переконували – і він часто йшов нам назустріч. А про такого партнера, як Данило Коток (виконавець ролі Ромео), можна лише мріяти. Якщо хтось із артистів захоче на сцені зімпровізувати, емоційно віддалитися від того, що було на репетиціях, Данило теж зімпровізує і підтримає. В емоційному плані з ним легко працювати. Він дуже працьовитий і професійний актор, легко рухається по сцені. Переконана, що в кожного артиста, який виходить на оперну сцену, повинні бути і драматичні навички, адже музика й спів – це одне ціле з театральним дійством. Актору недостатньо просто класно співати. Люди приходять до театру дивитися на інших людей, і взаємний обмін енергіями дуже важливий. Візьмемо оперу “Ромео і Джульєтта”. Кожен глядач знає цю історію і хоче бачити емоції, співпереживати насамперед акторам. Це дійство сприймається очима і паралельно вухами. Тому хочеться бачити і вірити та чути і вірити. Загалом пластику, акторську майстерність і вокал неможливо поділити по якійсь градації. Все на одному рівні. У нас був досить непростий репетиційний процес. Дві репе-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин