Читацьке віче · “В Україні – талановиті митці-патріоти, жертовний народ і найхоробріші ЗСУ. Отже, ми обов’язково переможемо!”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
У День Незалежності України мистецька премія – Іванові Гордіці Понад 60 років служіння мистецтву
Слово Просвіти, №29–30 за 2022 рік
Світлана МАСЛОВСЬКА, заступниця голови Чернівецької обласної “Просвіти”
Заставнівщина багата творчими талантами. Ми пишаємося всесвітньо відомим художником Миколою Івасюком. Свято бережемо в пам’яті свого славного земляка, творчий спадок якого розсіяний по всьому світу. У 2012 році крайова “Просвіта” заснувала премію імені цього Майстра пензля і щороку вшановує як постать художнього мистецтва. Дванадцять митців Буковини вже удостоєні звання лавреата. Гідним послідовником Івасюка, популяризатором його творчості є відомий художник Іван Гордіца. Тож Заставнівська “Просвіта”
висунула саме цю кандидатуру на отримання цьогорічної премії, яку наш земляк отримав на урочистостях з нагоди Дня Незалежності України 24 серпня 2022 року. Хоча звуки сирени того дня звучали в Чернівцях шість разів, урочистості з нагоди найголовнішого державного свята вдалося провести, що називається, “поміж крапельками дощу”. Молитва за наші Збройні сили України духовенства Буковини, патріотичні мотиви – від духового оркестру та Гімн України й “Боже, великий, єдиний” у виконанні хору Чернівецької філармонії змінювалися короткими виступами керівників різних гілок влади краю. До вітань долучилася й ГО
Буковинської “Просвіти”. І як заключний акорд свята – увага просвітянину, відомому в Україні художнику Іванові Гордіці. Начальник обласної військової адміністрації Руслан Запаранюк, заступники голови крайової “Просвіти” – народний артист України Іван Дерда та керівниця Заставнівської ГО Світлана Масловська вручили диплом лавреата та обласну мистецьку премію імені Миколи Івасюка (всесвітньо відомого художника, автора картини “В’їзд Богдана Хмельницького в Київ” та інших історичних картин, котрого у 1937 році розстріляли в Биківні за проукраїнську творчість) заслуженому діячу мистецтв України, професору Іванові Гордіці. Про нього кажуть: художник із характером, власною думкою та баченням. Його творчі роботи – здебільшого втілення глибокої філософської думки в дереві, яке притягує зір і викликає захоплення талантом. Народився Іван Дмитрович у селі Митків, на Заставнівщині. До речі, в цьому селі народилося 6 відомих художників, які творять у різних куточках України. Малював змалечку, тому над вибором професії не задумувався. Ґрунтовну художню освіту отримав спочатку у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, а закріпив після служби в армії – у Харківському художньо-промисловому інституті. Як і кожна молода людина, а тим більше – творча – шукав селише батьки, а й дідусі та бабусі зі своїми онуками: Євдокія Кудла, Михайло Прунько, Любов Денега та Степан Стефанко, які розповідали цікаві факти зі свого життя. Просвітянська родина поповнилась новонародженою україночкою, яку привітали бурхливими оплесками. Батьки – керівниця Клубу обдарованих дітей Руслана Денега та композитор, звукооператор Іван Лабач. Вітали за просвітянською програмою “Нова українська родина” (автор – заступник голови обласної “Просвіти” Дмитро Захарук) на синьо-жовтому полотнищі державного прапора у вишитому українському вбранні, яке мама підготувала до цього свята. Материнська любов, мрії та сподівання на щасливу долю маляти передавалися в найніжніших піснях українського фольклору – колискових. Одну з них виконала учасниця народного фольклорноетнографічного гурту “Пшеничне перевесло” обласної організації “Жіноча громада” Любов Ярова, яка народила і виростила трьох дітей і колись співала для них. А 27 серпня ми відзначали день народження Івана Франка із вдячністю вшанували в “Батьківській вітальні” патрона свого міста. Маленька учасниця таких заходів Вікторія Кучірко підготувала і прочитала вірш про нього Олесі Франко – праправнуки брата Івана Франка Онуфрія. Насамкінець всі залюбки переглянули відеокліп про поета, прозаїка, драматурга і публіциста “Я син народу, що вгору йде” (авторка проєкту – Михайлина Боднар).
бе, прислухався до своїх відчуттів, настрою – і “виливав” це на полотнах і на дереві. Працював у галузі архітектури, дизайну, різьби по дереву в Ульяновську, Мурманську, Сімферополі. Часто їздив на міжнародні семінари, вчився і черпав нове… У якийсь період доля закинула в Москву. Але, як сказав митець, творити в Москві і бути вільним у своїх задумах в тоталітарній державі – речі несумісні. Тому мріяв виїхати в Америку. Коли почалася “відлига”, це бажання відпало. Настав той момент, коли творчість стала потрібною вдома, в Україні, на Буковині. Бо мистецтво, як відомо, має відображати епоху на рідній землі. Був учасником багатьох міжнародних проектів. Робив власні виставки, здебільшого – дерево-мистецтво, що позиціонує й зараз. Не секрет, що творчим доробком нашого земляка збагатилися приватні колекції Австрії, Німеччини, Росії, Канади, Італії. Працював викладачем Чернівецького училища № 5, у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва. Викладацьку справу не покидає й нині. Наразі є професором Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Студенти його люблять і поважають за талант, за роками вироблений стиль, який спирається на філософські роздуми, переплетені з буковинсько-прикарпатськими мотивами. Про Гордіцу ще кажуть: ху-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
