Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Нотатки книжника · “Закон і справедливість – дві речі, які Бог з’єднав, а людина роз’єднала”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Віра в безсмертя приносить полегкість у стражданні Фронт духовного спротиву

Слово Просвіти, №29–30 за 2022 рік

Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів Нехай життя – моменті зложене з моментів, ми вічність носимо в душі… Іван Франко Душі померлих – то не ніщо, і смерть – не всесильна: Тіні, хоч то лише тінь, жар по( хоронний не йме. Секст Проперцій* Григорій Сковорода стверджував, що жоден мислитель не є таким самотнім, як той, що вчить, роздумує про вічні істини життя: “Це лише гіпотеза, що безсмертя не існує” (Академік Олег Кришталь)… Абсолютна істина – поза нашим розумінням; знаємо частинно, розуміємо частинно і відтворюємо для себе лише частку Абсолюту. Тож розмисли про глобальне будуть безуспішними, якщо не працюватимемо локально над зміною того, що можемо змінити. Праця – не розмисли, а дія, в якій думка веде перед. Нехай ця дія мізерна, але вона наближає нас до розуміння того, що ми здатні робити, крокуючи дорогою пізнання Творця, таїни вічності, незбагненного. Кожен правдивий крок сприяє життєвому поступу. Рухаймося вперед, пам’ятаючи, що інколи слід озирнутися, повернутися до свого “Я”, пересвідчуючись у перспективності обраного шляху. Обираючи дорогу, не обираємо. Дорогу життя дарує нам Бог, а ми вже самостійно її мостимо, утверджуємо своєю працею, трудами цілого життя, бо відстань до мети – велика. Українці звикли до того, що долю дитині дає мати, її шукають, вишивають, її можна погубити, а можна знайти, як щастя, чого не скажеш про російську “судьбу”, яка сама керує й вирішує, а людина є всього лиш пасивним реципієнтом, як пацієнт під наркозом. Наше життя, події – “від часу і нагоди залежні вони” (Екклезіяста 9:11б) і важкої щоденної праці, для якої народжена людина, щоб любити, вчитися плакати, радіти ділами своїми… Чи долю людині дарує Бог? “Особливої виразності проблема свободи волі набула в християнській філософії. Якщо Бог все знає і визначає наперед, то свободи волі немає. Але якщо немає свободи волі, то немає і гріха, адже це не людина скоїла гріх, а так Бог передбачив і визначив. Утім, таке розуміння божественного провидіння хибує на те, що приписує Богові людський розум” (Вахтанг Кебуладзе, “Майбутнє, якого ми прагнемо”). Саме так! Ія так мислю… Людина приписує Богові земне – це роблять всі релігії світу. Хто заперечить? “О глибино багатства, і премудрості, і знання Божого! …недослідимі дороги Його” (Послання ап. Павла до римлян 11:33). Людство втрачає здатність мислити, критично мислити. У книжці “Майбутнє, якого ми прагнемо” (Упорядник і відповідальний редактор Вахтанґ Кебуладзе. К.: Темпора, 2020. – 216 с.) Володимир Єрмоленко стверджує: “Просвітницька апокаліптика вказує на те, що людство безнадійно тупіє, ми живемо в епоху тотальної деградації, і людство самоліквідується від тріумфу масової глупоти”. Пам’ятаймо й цю неспростовну істину: “Адже не все, що від людини, є людиною… Приміром, гинуть люди, – а людськість, на зразок якої створюється людина (Творцем нашим небесним – Б. Д.), залишається, і не завдає їй жодної шкоди те, що ті люди страждають, загибають” (Сенека, “Моральні листи до Люцілія”. Лист LXV)… Чи є в світі добро і зло, які існують незалежно, чи можна пояснити світ без Бога, чи в театралізованому світі актори-люди здатні щось змінити? На стелі бібліотеки конгресу США вражають слова поета Попу: “Порядок – перший закон небес”. Тисячі, мільйони людей проходять під ними, хтось, може, й читає їх, але чи розуміє... Юрій Канигін вважає, що не за горами історична епоха, яку “можна назвати ерою Живого Бога” (“Віхи священної історії”). Так воно чи не так? Адже виходить: у якомусь часі Бог був мертвим... Для Бога не існує спрощеного поділу на добро і зло... Пригадується один із трьох законів діалектики “Закон єдності й боротьби протилежностей”. Словники подають таке його тлумачення: “Немає протилежностей без їхньої єдності, немає єдності без протилежностей. Єдність протилежностей відносно тимчасова, боротьба протилежностей абсолютна”... “Усвідомлення цього приводить українців до переконання, що ПЕРЕДУСІМ ТРЕБА ПОКЛАДАТИСЯ У ВСЬОМУ НА ВЛАСНІ СИЛИ. Амбівалентність української, зрештою не тільки української, ментальності має важливе значення для суспільного поступу, оскільки відображає єдність і боротьбу протилежностей як основу розвитку” (Захара І. С., “Українська філософія”). Стати цілісним – це об’єднати те, що помилково роз’єднали – добро і зло. Віра – річ індивідуальна. Віра – це цілісний комплекс наших знань і розуміння не бачених очима об’єктів; це те, що неможливо цілісно сприйняти з допомогою наших п’яти органів сприйняття навколишнього світу, до кінця зрозуміти й осмислити: “Власне, у сфері духовно-практичного знання в наочно-образній формі зафіксовано суто людський, персоніфікований образ світу, наповнений вірою, сумнівами, прозріннями, емоціями й інтуїцією, здогадками, ідеями та ідеалами, прагненнями й оцінками” (В. П. Мельник, “Філософія. Наука. Техніка”), бо “… віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого” (Послання ап. Павла до євреїв 11:1). “Бог є Дух…” (Євангеліє від Івана 4:24а). У книжці Мічіо Кайку “Фізика майбутнього” є розділ “Нанотехнології” (Все з нічого?); за Луї Пастером, – “Значення безмежно малого безмежно велике”. Вчені дійшли висновку, що ідеальний вакуум володіє колосальною енергією. Як її освоїти? Чи може її задіяти Той, що створив усе і всіх?! Чи здатні ми це бодай зрозуміти? “Через те докази існування Бога є не природничонауковими доказами, а чимось значно більшим” (Манфред Лютц, “Блеф! Фальсифікація світу”). Бога не бачимо, АЛЕ БАЧИ- МО ЙОГО ТВОРИВО!!! Що ще? Чи усвідомлюємо глибинну сутність Бога? Люди переважно не схильні до осмислення незбагненного і живуть усталеними думками, традиціями й обрядами, яких перетворили на обрядовірство. Думання виснажує, втомлює... Чи готові ми осмислити інформацію для думання? Бог немає ні початку, ні кінця. Ми ж – пилинка пилинки і живемо момент моменту в цьому незбагненному, нескінченному світі! У Всесвіті чотириста мільярдів галактик, у кожній – сто мільярдів зірок... Курт Гедель (1906–1978) був математиком, логіком і філософом науки. Найбільш відоме досягнення Геделя – це сформульовані і доведені ним теореми про І коли відлетять журавлі, ой коли відлетять ненароком, – стане враз недосяжно високим небо нашої долі – землі. (Богдан Смоляк, “Словник мовчання”) Шукаємо істини, прихистку в Бога – сльоза зволожує, полум’ям пече, немов у паливні наші серця, бо ж дочок, синів зродили до борні: “Сльоза – пекуча у калини, / А кров – кипуча у синів” (Ольга Яворська, “Сльозаживиця”) взивають до нас “Ora et labora (молись і трудись), бо “логіка – це не логіка” (“Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO”. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. – 567 с.). Такі парадокси життя. Науковці стверджують, що “У підвалинах наукового пізнання укорінена установка на абсолютну відкритість істин, які, щоправда не одразу і не всі “даються” людині. Але це – тільки питання часу” (В. П. Мельник, “Філософія. Наука. Техніка”). Сумнівні думки. Знання наші відносні і такими залишаться. Творець приховав від нас прийдешнє і багато чого з теперішнього: “Знаю те, що нічого не знаю” (Сократ)… Коли я дивлюся на розп’яття в самоті тужливій і безлюдній, то мені душа говорить, шо Спаситель із хреста свого й на хвилинку не сходив… (Михайло Ситник. У статті Тараса Салиги, “…Важким я колосом устану із грудки рідної землі…” – “Українська літературна газета”, № 1 [293] від 15 січня 2021 року). “Закон і справедливість – дві речі, які Бог з’єднав, а людина роз’єднала” (Чарльз Калеб Колтон). Що посіяло людство – те й пожинає. Якби ж людство прочитало б хоча Нагірну проповідь Ісуса Христа (всього п’ять сторінок тексту Євангелія від Матвія, 5–7 розділи! В Біблії 1523 сторінки): “Ваше слово хай буде: “тактак”, “ні-ні”. А що більше над це, то те від лукавого” (5:37). Чи розуміємо ми глибинний зміст цієї настанови? Я ж думаю, що рідне слово українською мовою мусить зорити правдою, щоб будити народ зі сну небуття. Плачуть зорі над Україною, здригається по сей день небо, омите материнською, батьківською, дитячою, любові-кохання сльозою-живицею: “І в сльозах є якась насолода. Слізьми й повниться вкрай, слізьми й виводиться біль” (Овідій). Сонце сходить і заходить, що ж йому до нас – дихає земля весною, літом: “Лікуюсь словом від сльози” (Ольга Яворська, “Сльозаживиця”) і вірою, що Бог з’єднає те, що людина роз’єднала… “Хто зна, чи те, що називаємо життям, не є смертю, а що називаємо смертю – життям” (Еврипід). Споконвіку це питання опановує людську свідомість. Усіх нас жахає мовчання безмежних теренів часопростору, ми знемагаємо, не відаючи, що там, що там… Часто буває, що ми повторюємо закарбоване в пам’яті – щоденні думки-діалоги зі своїм “Я”. Людина ж так далеко відійшла від Божих законів, що мислителям неможливо виснувати всеохоплюючу формулу щастя. Гадаю, що має право на життя й така думка щодо повноти щастя – це коли не стається того, чого не мало би статися… ВІРИМО, що з Україною, її синами і дочками не станеться ТОГО, ЧОГО НЕ МАЛО БИ СТАТИСЯ. *Проперцій Секст (бл. 50 дон.е. – 15 і 2 до н.е.) – римський елегійний поет.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин