16 Прем’єра · “На певному етапі текст стає частиною актора, актор і його герой стають одним цілим”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Музика і війна
Слово Просвіти, №29–30 за 2022 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Олександра БЄЛЄНЬКОГО
Насправді Трубач не просто виконавець. Він закінчив композиторський факультет консерваторії. Він – справжній Творець, його народжено творити, а не вбивати. Тому Трубач навіть на війні шукає формулу Гармонії – “гармонії війни”. І це має стати справжньою “бомбою” у музиці та виведе його на пік музичного Олімпу. Втім, Трубач поступово починає усвідомлювати, що формули гармонії війни не існує. Проте вихід є завжди, і віра, надія та любов ніколи не полишають людину. П’єса і вистава створені на основі реальних подій. Під час оборони Маріуполя командир бригади змушений був задіяти у боях як основний, так і допоміжний склад бригади, в тому числі весь склад її духового оркестру. – Про те, що серед захисників “Азовсталі” були кухарі і весь склад оркестру, я прочитала у соціальних мережах, – згадує авторка п’єси Інна ГОНЧАРОВА. – Фраза про це “зачепила за живе” і дала поштовх для написання п’єси. Адже творча людина покликана творити, її важко уявити бійцем, якому доводиться брати в руки зброю. Писала п’єсу не про війну, а про людину на війні. Писала про кохання до жінки, про любов до музики. А любов, на моє переконання, – це все наше життя. Роботу над п’єсою закінчила 2 червня, а 31 липня відбувся прем’єрний показ. Звісно, будемо показувати виставу неодноразово, хоча сьогодні глядачі активніше ходять на комедії, щоб хоч трохи відволіктися від важких воєнних реалій. Наш театр, чи не єдиний у Києві, почав грати ще в березні, коли під містом стояли російські війська. Останні дев’ять років театр “Маскам Рад” грав свої вистави у музеї “Київська фортеця”. Проте музей від початку війни не працює через те, що розташований поблизу військового шпиталю, тому ми не можемо там грати. Спершу грали в укритті, часто під час повітряних тривог. Можливо, саме пережиті в березні емоції послужили фундаментом для емоційної складової п’єси “Трубач”.
З самого початку я закладала думку, що в тексті все буде обертатися навколо музики. Але як саме це зробити? Рішення прийшло у травні, коли я у театральних справах перебувала в Кракові. Під час прогулянки ніби з неба на мене зійшло, що все має обертатися навколо звуків війни “бух-бух” і “бах-бах”, у яких герой шукає музичну гармонію. Фінал я залишила відкритим. Адже всі ми віримо в Перемогу, але ніхто не знає, як насправді розвиватимуться події. Це вже четверта вистава за моєю п’єсою, яку поставив Петро Миронов. До цього були “Гримерка”, де він виступив співрежисером (вистава “Вір, сподівайся, кохай!”), “Льотчик і троянда” та “Чайка, не Чехов” (вистава “П`янке одкровення”). У усіх трьох попередніх постановках граємо з Петром разом. А п’єсу “Трубач” відразу писала як моновиставу. Хоча її можна поставити і на трьох або чотирьох дійових осіб. Маю намір написати за цим сюжетом кіносценарій, де вже буде багато персонажів. Петро дав мені свої нові вірші, які я використала у п’єсі. Тому коли роботу над твором було завершено, то саме він його прочитав чи не першим. У той же день сказав, що хоче поставити виставу. Вважаю, що вийшла класна робота. Хоча творчий процес триває. На певному етапі текст стає частиною актора, актор і його герой стають одним цілим. Але для цього потрібен обмін емоціями між актором і глядачами. Наступну виставу ми вже граємо з тими глядацькими емоціями, які взяли від глядачів сьогодні. Думаю, що са-
У Підвалі Культури в центрі столиці театр “Маскам Рад” представив нову моновиставу “Трубач” за однойменною п’єсою однієї з засновниць та беззмінної керівниці цього театру Інни Гончарової. Герой спектаклю, роль якого виконує Петро Миронов (він же й режисер-постановник), як і багато наших співвітчизників, потрапив на війну. І втратив на ній своїх колег...
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
