Документ · “Парадигму влади, керованої розумом, мусить змінити влада, керована рятівним знанням”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Плекаймо життєдайне надбання – українське і вселюдське! Звернення до співгромадян і краян усього світу з нагоди 31-ї річниці відновлення незалежної держави України
Слово Просвіти, №29–30 за 2022 рік
Шановне товариство! Дорогі українські побратими і посестри всієї планети! Минає шостий місяць кровопролитної російськоукраїнської війни. Розпочинаючи її, путінська Росія декларувала антилюдський намір денацифікувати та демілітаризувати Україну упродовж кількох днів. Ворог і сьогодні спрямовує війну на тотальне винищення українства. Звірячі вбивства полонених в Оленівці продовжили терор проти українства і людства, вчинений окупантами у Бородянці й Бучі, Гостомелі й Ірпені, Краматорську і Лисичанську, Маріуполі, Миколаєві й Одесі, Попасній, Рубіжному і Северодонецьку, Харкові, Херсоні і Чернігові, багатьох інших українських містах і селах. Проте Україна не тільки провалила російський бліц-кріг – вона миттєво опинилась в епіцентрі міжнародної політики. Що більше: перебрала на себе лідерство в сучасній геополітиці. Людству належить збагнути сутність парадигмальних змін у часопросторі, які Україна спричинила вже в перші дні війни, коли Збройні Сили, бійці територіальної оборони і відважний народ героїчно зламали наміри загарбника стерти українство з лиця Землі. Належить зрозуміти і той визначальний чинник у мисленні і діях нації, завдяки якому вона осягає і змінює світоустрій та перебіг історії, – бо це є чинник світоглядний. …Четверте десятиліття поспіль нація осмислює своє глобальне призначення. Українство все глибше усвідомлює, що його духовно-інтелектуальне надбання покликане бути рятівним, а місія – глобальною і вселюдською. В умовах найкривавішої війни ХХІ століття Україна започатковує відлік новітнього історичного часу і закладає будову принципово нової архітектури світу. Глобальні зрушення у часопросторі відбуваються завдяки питомо українським життєдайним цінностям, що мають світоглядну основу, закорінену в глибинах національної історії.
Зусиллями визнаних світом мислителів та їхніх послідовників примножуються життєствердні інтелектуальні здобутки нації. З ініціативи аграріїв – рушіїв рятівного господарювання – запроваджуються технології, основою яких є наукові і практичні досягнення, спрямовані на дбайливе ставлення до землі і природи. Сучасне українство дедалі нагальніше потребує рятівного урядування: апробовану національною історією 1000-літню парадигму влади, керованої розумом, мусить змінити влада, керована рятівним знанням. Загартоване випробуваннями громадянське суспільство має проявити себе як оберіг і першоджерело влади: новітня владна парадигма потребує невідкладної імплементації завдяки політичній волі подвижників, середовищем плекання яких є глибинні пласти духу й інтелекту нації. Відстоюючи життєдайні цінності та відважно стаючи на їхній захист, нація демонструє світові готовність протистояти смертоносним наративам. Започатковані Україною зміни часопростору не є проявом егоїзму – вони мають глибоко гуманну і виразно загальнолюдську спрямованість. Рятівне надбання, яким володіє Україна, у ХХІ столітті стає визначальною для її перемоги силою. В умовах гібридної війни ця духовно-інтелектуальна сила, що іменується “м’якою”, насправді здатна завдавати нищівної поразки окупанту, його поплічникам і колаборантам. Заради втілення рятівної місії – національної і вселюдської – Україна приречена на перемогу. Безальтернативність місії, закоріненої у споконвічному володінні життєствердним надбанням, здатність опановувати це надбання, перетворюючи його в актуальні геополітичні ініціативи, створюють підстави для набуття Україною статусу глобального гаранта інтелектуальної безпеки. Підтверджуючи свої наміри адекватними міжнародними ініціативами, Україна покликана пропонувати світу Загальнолюдську декларацію прав націй і народів на рятівне знання. Усвідомлюючи, що нині тільки воно здатне бути основою сталого розвитку і безпечного майбутнього нації та цивілізації, українське суспільство має ініціювати підготовку національної версії Спеціальної доповіді ООН “Наша глобальна місія”. Формально вона може бути подібною доповідям “Наше спільне майбутнє” (1989) чи ”Наше глобальне сусідство” (1995). Змістовно українську доповідь належить будувати виключно на рятівних засадах. Громадянське суспільство також має ініціювати скликання у Києві чергового Саміту зі сталого розвитку “Ріо 30+” і наполягати на його життєствердній основі. Сталий розвиток, пріоритетом якого є захист інтересів нащадків, покликаний мати саме цю основу. Як засновниця ООН, Україна має доносити до світового співтовариства усвідомлення значущості власних меседжів про підтримку руху до суспільств знань – ці знання також повинні бути тільки рятівними. Що більше: виключно життєдайні наративи мають “пронизувати” чинні доповіді ЮНЕСКО про цифрову економіку та інформаційні технології, інші міжнародні документи, що визначають інтелектуальну безпеку сучасних суспільств. Україна має наполягати на імплементації своїх життєствердних ініціатив: майбутні суспільства, спільноти та індивіди покликані творити світоглядні блокчейни – рятівні ланцюжки “знань-інформації-даних”, завдяки яким життєствердні смисли витіснятимуть смертоносні патерни. …В умовах, коли російські окупанти грабують збіжжя і спалюють ниви, бомбардують елеватори, порти і зерновози, а світова спільнота проявляє стурбованість загрозою планетарного голоду, хоча менше року тому недооцінювала значущість українського зерна, маємо декларувати готовність бути глобальним гарантом продовольчої безпеки.
Беручи на себе зобов’язання світового виміру, пов’язуємо його із рятівним інтелектуальним надбанням, яким віддавна володіємо. Бо усвідомлюємо можливості істотного примноження й опанування продовольчого потенціалу для нарощування національної і глобальної безпеки. Монетарна ініціатива, виголошена українськими інтелектуалами ще два десятиліття тому, містить глибоко життєдайний вимір. Рятівна ініціатива України полягає у необхідності зробити тонну або центнер пшениці новітнім еталоном вартості, що дасть можливість порятувати від голодної смерті сотні мільйонів землян. …Світове українство глибоко усвідомлює небезпеку загроз, що постали перед міжнародним співтовариством, рукотворно обмеживши дароване Творцем безсмертя людства. Українство повстає проти найзлочиннішої у ХХІ столітті війни та найбрутальніших знущань над людьми і природою, що спричинені війною. Глибоко усвідомлюючи небезпеку подальшої збройної ескалації, звертаємося до можновладців світу започаткувати негайний демонтаж найдеструктивнішої в людській історії зброї. Від імені українських громадських організацій, які представляємо, закликаємо суспільства усіх країн розпочати рішуче спростування вкрай застарілого розуміння “безпеки”, що спричиняє нищення довкілля і людності. Адже гігантські обсяги природних і людських ресурсів, створені розумом і працею багатьох людей інтелектуальні багатства та матеріальні блага донині продовжують спрямовуватися на досягнення “безпеки”, яка насправді являє собою ілюзію, бо її “підкріпленням” є ядерна та інші види зброї, здатні знищити Землю кілька десятків тисяч разів. Постає логічне питання: а якими запасами харчів позиціонує теперішнє людство задля того, аби гарантувати сучасникам і нащадкам хоч би найелементарнішу безпеку - продовольчу? Переконані: позбувшись найбільш руйнівної зброї ще три десятиліття тому, нинішня Україна має усі підстави для того, аби перебрати на себе місію держави-гаранта ядерного роззброєння планети. Володіючи рятівним знанням, маючи потенціал для дотримання продовольчої безпеки, Україна покликана стати глобальним гарантом “м’якої сили” як фундамента принципово нової безпекової парадигми. Високоповажні панотці-священнослужителі, шановні урядові чинники, панове науковці і мистці, амбасадори і правники, володарі думок націй і держав світу! Утверджувати новий відлік світової історії і новітню архітектуру світоустрою, доносити до мешканців планети питомо українське життєствердне надбання в галузях мислення, господарювання й урядування, робити його засобом порятунку землян – у цьому полягає покладена на Україну глобальна місія, яку вона покликана здійснити. Людство мусить збагнути, що заради втілення місії, спрямованої на порятунок людства, українство має перемогти! Глобальним призначенням України стає невідкладне донесення до міжнародної спільноти властивих нації сенсів життєдіяльності, котрі мають стати надбанням людства. Життєдайну велич української місії належить якомога рішучіше підіймати на цивілізаційний рівень, якого заслуговує українська духовно-інтелектуальна, культурно-мистецька і просвітительська першість у відстоюванні рятівних цінностей – якраз вони є і питомо національними, і загальнолюдськими.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, голова Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство “Україна – Світ”), директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАНУ Володимир ШЕВЧУК, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського, професор
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
