Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №3–4 за 1995 рік
Слово Просвіти, №3–4 за 1995 рік
«ий
-н
п УРН НН
рої ен нич»
нив нив я рення унів ж.
кирпогнучкошиєнки
Льв ем! деріїови 1.) упаоажЖжноОо порегорнуп
11. пографічний ТобВІдДНнИиИк І Тл ЗМенники
ь -я ; і г 1 1" Радянської України. 1917-1967». виданий -
у києві в 1У55 році, 1 з ясувавг доволі цікапу
ниннаннннцнні нива ниві
ль - Р -- - т | річ Виявляється, у жодного а у країиських
постів, прозатків, пуоліцистів кемає такого - -о РАСА грома 1їження
чанБрізноОмаОанітніШших
ттерат1 урних премти, ХУ Віта 118 кКоротиса -- Державна премія СРСР (1985), Державна премія УРСР їм. Т Г. Шевченка (1951), Республіканська сомсомольська премія ім М. Островського (1972), премія « Павла Тичини | 1978), премія їм. О. Толстого, премія « Б Полевого 1 навіть міжнародна премія ім. Юліуса фуучика. Потім були ще преми! Те кажучи вже про Радянського Союзу та Почест Грамоги Поезилії Верховної Ради Української, Груаийнської, казахської РСР. Факт вартий занесеня у книгу Гіннеса.
Я! тен | мес 1 "п В. |
Звичайно, ке останню роль в подібному хронічному витажтмуванна зіграла та сакраментальна обставина, цо В. Коротич протягом багатьох років посідав високі стільці в правлінні Спілки письменників України та Спілки письменників СРСР, тож мав можливість сам про себе й подбати |
Але цього все ж таки замало, щоб пояснити таку тавину літературних нагород, особливо, коли зважити за якістькрасномовних гадробок лауреата багаторазозого використання. Тут вочевидь, як написали 6 романтики, криється якась страшна таємниця
Втім. -- жодних поетичних гаїн. Суцільна проза. Справа утому. що Віталій Коротич володів гдиним талантом, котрий ніхто це може поставити під сумнів зінзавжди плив за течією 1 ніколи --супроти. І він завжди знав, що, коли в яких словах треба висловити те, що догідно владі -- байдуже, хто біля 1ї керма. І саме в цьому полягає його унікальне обдарування, бо ніхто не вміві не зміє з такою елегантністю, невимушенністю, з повністю незалежним виглядом низенько схилятися перед сильними світу сього
Ніби щука в воді, він спритно орієнтувався в різних складних ситуаціях, знаючи коли 1 куди треба ткати
1986 рік, Чорнобиль -- Коротич негайно ж опиняється у Москві, подалі від забрудненно! радіонуклідами України. 1991 рік, серпневий путч -- 1 ВІН хутко перетинає океан і вигулькує в США
Нині В. Коротич викладає журналістику в Бостонському університеті, передаючи американським студентам свій багатющий життсвий ДОСВІД
Сучасні російські журналісти полюбляють звертатися до Коротича як до «знаного фахівця з українських питань». Московський оглядач Олександр Ткаченко назвав його «одним из лучших поотов и публицистов Украйнь», хоча до України пита має Зараз хіба умоспоглядальне відношення. Але надто небезпечне споглядання, котре дуже тишить колег З Москви, враженних «его осведомленностью в вопросах киевской политики», зокрема, в складних стосунках Київ-Симферополь
У чому ж суть поглядів «лучшего поота» на кримську проблему? Щоб з'ясувати це досить погортати кримські газети за кілька останніх МІСЯЦІВ, В них Віталій Коротич (вже не громадянин України, атромадянин Росії, а точніше, як його віншують на Заході, - - КоОСмоОпоОЛлит» 1 «громадянин свІТУ») виступає таким прозорим поетичним політиком, що його дооре видно наскрізь
На думку колишнього депутата Верховної Ради УРСР, керівництву України, аби вирішити сво! складні внутрішні проблеми, пот рібен ворог І вінвіднайшовеся Цитую: «Сегодня Крьїм в такой вот стратегической игре помогаєт им (керівництву України -- Ю. Д. искать зтого стратегического врага: Отже, Крим -- стратегічний ворог України? Круто! Навіщо? У глибокодумного хронічного лауреата 1 на це Захряраннию С певн упркування Наприклад, твердження в У країти побутував міф, що «Россия у нее все сьела й вьтила Все бьтло наоборот». Себто, за Коротичем, це Україна об'їла Росію до такої міри, що аж застрайкували голодні шахтарі Кузбасу. Цікава думка
В Україні економічні негаразди Керівництво України -- Президент, уряд, Верховна Рада якось наме гаються
т жи Ї | вирішити їх. Звичайно, не все виходить так, я» хотілося 0
» ї, - ЗК е ІЧНОС- Коротич знає про це, але подає таку Пе ко
полутичну імпровізу 1з виразним присмаком підлоти,
мовляв президент і уряд намагаються випрвдати сво!
дії та чини -- «и оправдание идет чере созданих
врагов. Поотому сегодия нельзя давать зкстремис
за з загл» Щьо на Украйне использовать Россию как образ врате ЩІ -- «СОГОДНЯ
для цього треба зробити? Короти" зи у. «чтобь свой четкиє позиции
ужно в отой ситуации, я пожди овли
"Те Р з - із
озна ре ни давні ноя чи ПРЕ о реа - - ійнийий ки ження РР
за нн 0
а
Оьг радь: дойти до кровопролитияй, потому что Ото оправпдало Оовьгих сущестпованис в офисе (7), их имидЖ спасителей Украйньх, Сегодия от крьмчан зависит МНОГОС», - багатозначно завершує ЦІО СОЙСОЦІО 11 автор, виконуючи чергове соцальне замопленти, до яких ап: так опбик Але зухвалу Україну час вже приборкати, вважає український» поет, --- Час «Уже прибрать к рукам» 1! знахабніле керівництво, яке наважується -- це ж треба таке вигадати! - - захищати національні інтереси України.
Нельзя давать возможность тому же Радецкому, как раньше Морозову, отим министрам обороньі, вчерашним лейтенантикам по стратегическому уровніо мьшіления, подпрьпивать и погавкивать на Росси1о». Чи не правда -- вишукана поетична форма висловлюовання? Сам то Коротич знає, що перед могутнього Росією треба лише плазувати. Що ж, цей спосіб пересування по службових сходинках пречудово засвоєни Й лауреатом на власній багаторічний практиці. Дей цінний досвід він нагромаджував протятом десятиліть - - заглядав віддано до рота Щербицькому, чекаючи протягом десятиліть чергового наказу: «Фас'», складав панегірики куцим розумом тенсекам, допомогав Горбачову в новоогарьовському процесі відродження імперії. І йому важко навіть збагнути, як це так - - Україна розмовляє з Росією наче рівна?! Поет звик до Малоросії, що
Юрій Джеджула
(ЛАУРЕАТ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ,
або ПОРТРЕТ «ПОЕТИЧНОГО» КОСМОПОЛІТА 8 ІНТЕР'ЄРІ УБОГОГО ПОЛІТИКАНІСТВА
завжди схилялася перед Великоросією. В існуванні незалежної, суверенної України він вбачає лише усмішку історії, яка швидко, принаймні він так сподівається, назавжди зникне з лиця вічності.
Ось, приміром, кореспондент кримської «Мещанской газетьж» запитує «фахівця з українських питань» «Каким вь видите механизм приостановления их амбиций»? «Их» -- це керівництва України.
О, у в. о. професора американського університету вже готова розлога стратегія, ну и тактика, звичайно.
По-перше, - - «как можно более широкая пропаганда защитью крмьїмчан, более широкий показ на телевидений, в газетах.. Завести как можно больше наблюдателей»
По-друте, - - «необходимо сегодня держать контакт с самьшми различньтми организациями Россий». Звичайно, аж до фашистів, вкліочно. Але чому саме з неформалами треба контактувати? Е-е, братці, хитро жмурить око добродій Віталій, не понімаєте ви стратегії, і пояснює недоумкам: «Ведь официально, на правительственном уровне, Россия не сможет сейчас вступить в какие-то договорньєе отношения с Крьтмом, ибо зто вьшвовет скандал, на котором украийнские вожди будуть только играть» Отже, хай офіційна Росія трохи зажде, зачекає, покінчить із Чечнею, розбереться зтаджиками та іншими інородцями, а там приспіне черга 1..
Кореспондент «Мещанской газетьт» гне свосі «ВЬІ хорошо знаєте Украйну. А есть ли, по вашему, здравьшй взгляд всамом Киеве в отношений к словившеийся ситуации"?
У явля собі, як Коротич напружено зморщує чоло вже з явними ознаками передчасного, але глибокого склерозу, ! нарешті видає чергове «одкровення» є» Почнимаєте, в чем дело, сейчас получила совершенно неправомочноге место провинциальная часть Укранйтнь, изападно-украйнские политиканьїі » Мовляв, ту що ок ви хочете від тих дурних провінційних хахлів'""!
Взагалі-то записний вітія вкрай невисокої думки про сучасних українських політиків: «Ньтешнииме утсрайнские вожди просто по уровню своего интеллектуального и политического развития не могут дать свободу людям». Ще б пак, наважуються мати власну думку, відмінну ВІД російської! Щодо інтелекуального потенціалу самого Віталія Коротича, хай читач сам зробить висновки
У Коротича є велика мрія Дуже велика мрія про той час, коли «Украийна все равно развалится на регионь! Украйна должна бьіть конфедерацией». А для того, щоб прискорити цей "'сТтОоричним» процес, він радить всіляко посилювати чвари в суспільстві, зокрема, церковими ро Ол поглиби ГИ конфестині протиріччя МІК, якттикаже, «католической и прапославной ципвилиза-
руни шо пд сни нні ПЕН ЗС-
зни рр нини Р ЕР - п ня - Р
о
писй», а для цього належить викривати прошуки підсТтУПНОГО Льпопа. шо -- Ме Ооїльшо -- пе Менші с прагне жкатализировать Украйну». І взагалі, на думку поста», як було б добре, коли 6 не було взагалі України, ка часі вже «уйти ОТ обласного разделения» ло нових державних утворень на терені України, «таким, как Донбасс-Новороссия, есть Одесса, єсть Николаєвская область есть цельг ряд регисноп» Тож -- четвертуйте, роздирайте на шматки живе тіло України! Ось політичне кредо екс-україиця.
Для того, щоб підкріпити свої вигадки, Коротич бреше, убого, примітивно, а коли треба, то й просто фальсифікує історію. Наприклад «Фто Закарпатье, которое зотнически ничего общето не имеет со многими регионами Украйнь. Пужно понимать ото как реальность». І це мовиться про тих українців, котрі в умовах тисячолітнього поневолення зберегли рідну мову, рідні звичаї, рідну культуру'Цікаві, хоча й не вельми оригінальні погляди Коротича щодо можливості перерозподілу кордонів, особливо опісля заяви держсекретаря США Уоррена Крістофера, котрий категорично виступив проти подібних дестабілізуючих дій.
Коротич погоджується, що світове співтовариство твердо стоїть на позиціях непорушності усталених кордонів. Але ж можна й ошукати те співтовариство, чи не так? І Коротич викладає суто єзуїтську думку про те, що з метою перегляду кордонів можна використати право націй на самовизначення. Щоправда, не зовсім зрозуміло, яке це має відношення до кримчан, адже кожному школяреві відомо, що ніякого особливого кримського народу чи нації в природі просто не існує. В Криму живуть росіяни, українці, кримські татари, караїми та представники багатьох інших народів, котрі сєскладовоюнароду України.
Байдуже! Радить Коротич, треба тільки діяти хитро, підступно: «Речьидето воле народа, вьтсказанной изнутри. Зто уже не ревизия границ, которую производит Россия или Украина. Народ сам решаєт свою судьбу». І якщо кримчани діятимуть за його рецептами, то «пересмотра границ снаружи в данной ситуации не будет» 1 тоді стане можливим «возращение Крьма на свои места» - - Читай -- до складу Росії.
Особливі ж надії він пов'язує з російським Чорноморським флотом у Криму: «Потом не надо забьгвать, что в Крьїму находится самостоятельное военное формированиє -- ЧФ, котрое вполне может занять определенную позицию, и всякое уже бьгвало, когда разьшрьвалась судьба Крьма. Все бьвало, и ЧФ--ото гигантская сила». Після цієї прихованої погрози «український» поет дозволяє собі такий «жарт»: «Украийне зачем-то понадобился зтот флот, не знаю, может, согласно легендам о запорожцах, они собираются ходить походами на Стамбул. не знаю. Но в Крьму ЧФ может сьграть самую неожиданнуто роль. И я понимато идею Мешкова о перенесенимйи столицьг в Севасто- ПОЛЬ».
Коротича ну просто обуріоє позиція Сполучених Штатів. Ні, спочатку все було гаразд, бо Америка висловлювала «пьмлкую любовь к Россиий». Але потім сталася катастрофа -- «вдрут сейчас возгорелась любовь к бьвшим советским республикам, в частности, к Украийне. В частности, отим и обьясняется заявление Кристофера». Нагадую, що тут йдеться про вищезгадану заяву держсекретаря США про непорушність кордоюв
Політику уряду України колищнюи громадянин України, а теперішній громадянин Росії Віталій Коротич оцінює просто: «. то, что происходит сейчас в Іерьшму, является частью обанкротившихся украйнских правителей, и ничем больше».
А завершує свої виклади взагалі картиною майже з Апокаліпсису: «Повторяю, я не знаю, какие ходь! может предпринять ЧФ, когда гайдамаки под рукоподством Хмарь еще раз вьсадятся в Севастополе, если придут воийнские части и будут баражировать над полуостровом украийнские самолеть(к, пьштаясь воздействопать на первьт крьтчан.
Ось таке політичне бліознірство людини, котра ратше у віршах божилася у ліобові до України та 1ї
а;
народу. Огидно. соромно читати подібні «одкровення»
хоча у даному випадку вони не викликають жодного
подиву, адже висловлені вони вічним пристосуванцем
ліодиною 1з гутаперчевим хребетом, особого, абсолютно позбавленою переконань чи будь-яких моральних
принципів. Віталій Коротич завжди продавав себе за Ра | 1 гроши і премії, будучи, як пост, надиханим
скористатися виразом Плеханова шлунку»,
якщо | ВИКЛІОЧНО «лірикою
Нижче падати нікуди, Віт на дні. Йому тут, у багні затишно. :
олій Короти «І
нн ни
- тб ти па ни М сня - ьо
па ри нн --
-- ан з -.гО
тепло, добре і
і
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
