Сторінка · с. 6сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №3–4 за 1995 рік
Слово Просвіти, №3–4 за 1995 рік
Ген
п рем
Продовження, Поч на є 1, 4-5 |
ИШІЛА І пде нині про пряме протистояння .
з ЯКОЮ вона не | "Її комуністична. ні демокра -
Росії наший незалежності змирилася тична, ні політична ЧИ простонародна
жодна Росія не уявляла собі свого млії бутнього без України -
СДИНОЇ РрОстІПської держави,
му, ясна річ, вона пануватиме - це вже гени російської історичної свідомості) Тому, виходячи з реального співві/-
дношення сил, укрлінське керівництво, ча мою думку, вчинило правильно. шШшовши на укладення Мінської уголи
Якщо не веклалі ! ТО бодай веСдиноОму державному СОЮЗІ З НСІО ІВ ЯКо-
| | |
|
про створення СНД. Це був формально |
ВіІДСступ -- драматичний але чи меншим ризиком коли пора нами -- проти нас -- залишав: ся СРСР? Хтоб що не казав про Біловезька угоду, а питання існує, і на нього треба дДОавати відповідь. Історія, вважаю, уже
:! ризикований, ОУЛа СПИТУаЦІЯ. |
ж а т Би
ВІДПОВІЛА -- достатньо переконливо, бо |
подальший -- есендівський розвиток подій показав, що Росія не змирилася і не має наміру змиритися з українською незалежністю. Вона докладала | докладає всіх зусиль, щоб остаточно не випустити Україну зі своїх рук. Битва йде на всіх фронтах -- політичному, економІЧНОМУ, інформаційно-пропагандистському, безпосередньо армшському, доходячи раз ураз до межі прямого зоройного зіткнення (викрадення Росією з української території ескадрильї військових літаків. поведінка Чорноморського флоту) У правовій сфері Росія в особі свого парламенту, який ухвалив постанову про російський статус Севастополя. вчинила пряму агресію проти України, Зволікання нею з укладенням політичного договору з Україною пояснюється одним -- й небажанням остаточно визнати Українську державу, підвести риску під минулим -- тим минулим, коли Україна була код-но у складі російської держави.
Зробивши екскурс в історію російсько-
українських взаємин, діходимо висновку: не тільки з погляду права, а и із точки зору
реального ставлення Росії до суверенної волі українського народу Україна і Росія перебувають у стані війни, і, перш ніж
укладати угоду про дружбу і співробітництво, треба спочатку укласти Мирний договір між
ними, тобто створити правову основу міждержавних взаємин, закласти юриличний фундамент українсько-російського
порозуміння.
На моє глибоке переконання, що вирос-
тає з власного трилиятирічного досвіду, інтелектуального та громадянського, для У країни
цей фунламент може і повинен бути підвалиною тільки співіснування, а не Спільного Дому з Росією. Будь-який спільний простір із нею Україні протипоказаний, бо на такому просторі можлива лише боротьба і виснажлива (для нас) нерівноправна конкуренція, а не мирне, рівноправне, доброзичливе співробітництво. Так було -- у боротьбі не на життя, а на смерть (хто кого? точніше, з нашого боку, -- чивиживемо?) -- протягом двох третин тисячоліття, протягом трьохсот п'ятдесяти років безпосередньої війни, -- то чому, за якою логікою, на підставі чого маєм думати, що тепер буде інакше? Тим паче, що Росія не припинила їі незбирається проипиняти широкомасштабного, всефронтального наступу на Україну - з метою, врешті-решт, поглинути її повністю -- етнічно. Той, хто з українців не враховує цього, -- або невіглас, або свідомий
ворог свого народу.
Одначе, говорячи про перспективи союзницьких взаємин між Україною і Росією. маємо справу не тіЛьКИ 3 могутньою інерш єю російської історії, з рухом тисячолітньої історично! Орили, зупинити яку або змінити її напрям швидко неможливо. Усупереч відомим ідеологічним міфам про близькість І спорідненість. Україна 1 Росія, український 1 російський народи -- це два різні географічні, політичні та духовні материки, дві різні цивілізації, які, переходячи критичну межу зближення, тобто утворюючи спільний простір (у оудь-яких його вимірах -- ЄКОНОМІЧНОМУ, політичному, Культурному), відразу Й неминуче потрапляють у становище антагоністичних взаємин.Саме тому, що Це ДВІ окремі субстанції, вони можуть ТІЛЬКИ співіснувати, бути в паралельних рядах, а при взаємопроникненні вибуха - ють урешті-решт,
СЯ Історія укрлінсько-російських взлемин є для нас історією боротьби зал етнічне виживання
Ось на такій глибинній основі
|
СТНІЧНІЙ, на грані біти чи не бути, життя чи |
смерті української наці та СТиосу йде тини
ПЕР Р о В РИ
НО РЕ -
Р РРО нь
УКРАЇНА: ЧЕТВЕРТА СПРОБА
7 ян р Р ЕР
украї на-держава націон
пе ни Р інн ПЕН
масі
рна
они ИН кінні;
ДБО ЧИ ВИЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ?
драматичний Процес -Тоновлення У Кратнської лержлви, розігрується сувора драма РОСІЙСЬКО-УКРЛІНСЬКИХ міждержавних стосунків. Хто ж 1 ЛІПОВІ особи та виконавці? Які вони?
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ
В українському історичному процесі, ВІД ЯКОГО залежить доля України. після проголошення "ІСАЛЛежності нал переланіІй ПЛОН ВИЙШОВ НацІОН СТьЬНнНИЙМ, національно етнічний фактор
Усі без ВИНЯТКУ націОНально-етніІЧНІ середовища України беруть участь у тво-
енні української історі, у становленні
країни, як держави. Одначе, на мій погляд, лише три етноси -- українці, росіяни та євреї -- визначають подальшу історичну долю України, творять актуальний історичний процес, від якого залежить, бути чи не бути Українській державі, будуть чи не будуть українці народом -- 3і своєю суверенною волею на своій суверенній території ГільКкИи ці етноси є загальносуспільними силами, які безпосередньо впливають на перебіг подій, гочніІШе, творять події - історичного значення
Отже, три суспільні сили, Політична СВІДОМІСТЬ устигла зафіксувати іх в УКРЛЇНСЬКІЙ ПУОЛІЦИСТИЦІ вже висловлюється думка про те, що в сьогоднішній Україні реально існують не з формально-організаційного погляду, а посуті - три парти: українська, російська і єврейська
Українська і російська -- зрозуміло, 2 чому єврейська"
Річ у тім, що проблема становлення сьогоднішньої! Української держави | перебудови суспільного ладу України (це процеси взаємопов'язані, взаємозалежні) не суто внутрішня, а безпосередньо міжнародна, І російська партія в Україні -- то не Тільки проросійські сили нашої країни, а й могутня Росія поруч. Так само і партія єврейська: вона -- це й Ізраїль, і США, Іі всі ті політичні середовища в ряді інших країн, у яких єврейський капітал чи єврейські кадри пануютьабо істотно впливають на ситуацію (скажімо, американська російськомовна радіостанція «Свобода», яка має велику пропагандистську силу, -- це установа суто єврейська, і кадрами, | ПОЛІТИКОЮ)
Взаємини між партіями України (маю на увазі три названі вище загальносуспільні політичні сили) драматичні і такими" вони будуть доти, доки існуватимуть самі ці партії як окремі національно-політичні угрупован - ня, зісвоїми окремимиетнічно-політичними та щеологічними орієнтирами. Мова иде про фундаментальну історичну потребу - - і перспективу: про згуртування українського суспільства в єдиний історичний колектив, в українську націю (ще кажуть: українська політична пація), вякій зіллються воєдино всі теперішні етноси України, і всі її громаляни стануть за нашональністю українцями -- лише різного етнічного походження. Ясна річ, об'єднання мешканців України в одну націю можливетільки на основі українського етносу та його мови. Так відбувалося націотворення (на основі корінного народу) і становлення централізованих держав у всіх країнах Європи, лише такий шлях існує ілля України, Патріотичне або, напочатку, хоча б лояльне ставлення до української національної держави і єдність мови -- це той мінімум історичних чинників, який здатей забезпечити в Україні політичну стабільність. Процес консолідації нашого суспільства в українську політичну націю щойно народжується, свігоглялио та психологічно ло нього ще не готові пі українці,
ні росіяни, ні євреї -- звідси пого слабкість і драматизм.
Драма починається з правосвіломості І саме тут, у сфері правосвідомості, греба шукати причини, джерело наших МІЖеТНІЧНИХ непорозумінь і конфліктів, ОТЖе, | ШЛЯХ ДО Національної ЗГОЛИ В Україні -- до гармонізації міжетнічних взаємин на ГУМанистиИчних засадах спра - ведливості і доброзичливості
Світ, щоб не розвалитися, перетворив: ПИСЬнНа хХЛлосС ос Псерервних воєн міІЖнН 100 - ца мИ 3 переділ територій, мусить мати в СВОИ ОСНОВІ ПеВІІ Іівера!: підВаЛлинИи Ідеологічним «Фундаментом сучасно! СНПІТОФСЧЛОВИ ( принцип загальнолюлським
прав людини ; наш ональний прова
г жи СНІОєЄТЬСЯя нашинасамовизначення. якос ПИСНІ
По умі нашональної длдермж ВИ Ки біо щи правами Колізія між правами ЛЮЛИНІ у.
наші умовна. позірна. вона існує тише а чинник політичної боротьой, д4же - ле шних людей Не оезнаціональних, позаєтні ПРИ КА Реал б оуває, і протиставлення прав подумам М нібито вищого права, праву нації! ніч а мовизначення, начебто вторинному, 99 начало 6 не що інше, як позоавлення одських прав ШІЛОЇ пн ри прав - й членів оути самими собою І самим розп ряджатися своєю лолею | | Сучаснаісторична самосвідомість люд - ства та сучасне міжнародне право І тут енавели порядок» УВІВШИ ПОНЯТТЯ екорінний народ» і «національні меншини» (або «етнічні групи»). Як відОмМО, НаШІ інтегратори-інтернаціоналісти (пооорни- Ки «прав людини»!) дуже гніваються, чуючи про такий поділ, вони сприймають пого як несправедливість -- ВИВИЩеНнНЯ одних (корінного народу) над ІНШИМИ (національними меншинами). Насправлі ж ідеться в даному разі просто про природну історичну реальність - про принцип СВвІТООУДОВИ, порушення якого протипоказане в ім'я життя! І справедливості РІЧ у Тому, шо населена Людиною Земля - фізично ормежений Простір, І ВІН поділений, а наділи Ці Мають СВОЇХ ІСТО бПИЧНИХ ГОСПОДдарІВ, ЯКІ ВИСТУПАЮТЬ ВЛАС - никами своїх етнічних земедь, ІЇут, на цьому генетичному (генезис людства) І, ВІДПОВІДНО, Ггуманітарно-свІтоглеядному рівнях залягають правові основи самовизначення нашій, історичного життя народів Маємо свій наділ на Земній кулі 1 ми, українці (етнічні українці), Правовою пдвалиною нашої свободи, юридичною основою самовизначення укрлінської нації і становлення української державності є той незаперечний факт, що майже вся територія сучасної України (за винятком Криму, де ми ділимо історичні права з кримськими татарами, за якими першість) є етнічною територією укралінців, іхньою історичною власністю -- Батьківшиною (материзною), отже сучасна Українська держава будується на українських етнічних землях. Звідси, зцього фундаментального факту, випливають права укрлінців як корінного народу і права іНШИХ ЄТНОСІВ ЯК нацональних меншин українського суспільства. Через те ми говоримо -- | справедливо говоримо! -- про Українська державу як державу нашіональнл Якби всі партії в У країні - іукраїнська, і російська, і єврейська, якби вся людність Україниусвідомила священне право українців
на свою землю (священне право приватної власності"), то в нас невиникалиб питання ші про федеративний устрій держави, ні про офіціююний статус російської мови чи регіональну культурну політику, ні про союзи з Росією.
Справді: юридичний статус російської мовив Україні означав би для українців, що вони юридично зобов'язані знати і користу - ватися російською мовою, а це було б нічим іншим, як обмеженням їхніх законних історичних прав на свої етнічні землі, елементом російської державності на території України. Посилання наших опонентів на факти налявності в деяких країнах двох чи кількох офіційних (державних або «офіційних» і «державних» ) мов цілковито спекулятивиі і не витримують наукової критики.
Так само з фелералізацією України. У сьогодніши! У країні цесуто зовнішня (щоло українства) політична ідея, носієм якої писгупають проросійські та відверто антиукраїнські сили; у такий спосіб вони протидиють становленню У країнської держави, маточина меті рано чи пізно розколоти Україну територіально, приєлнавши якусь п частину до Росії. Світовий лоспід, на який посилаються федералісти, спростовує їхні аргументи. Скрізь, ле існують фелеративні держави, вони виникали як настілок об'єднашия територій одного ет посу (АПпмеччина) або земель, населених різними стиосами (Швейцарія). А нам пропонують роз єднати оане етнічне шіле, яким є україські землі об межах сьогоднішньої У крашіської держави.
Історизм у національному світоглялі І1ВпПлоОчУВ ПИ А УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДНОСТІ Ще гакий слабкий !: несформований що СТНОІЧНОІ Меншини дозволяють собі В Пруча СЯ о СУТО ВАХ РАНО ЄЛрОбИ Укр
СКОЖІМО і ЧНОГО ер "-1рРРІС)Ї ПРА усьому цьЬОомМУ 111.1
рІрІТЦІТМ, «КП КИ б; Жонувуно том ур р
і 111с ОСІ МІНІ
М 18 О1ТИ
Я: бо УЧ сті В ПОЛІ ИЧРІОМмМ Ду За союз | Росією ВИЯВЛЯЄТЬСЯ «КТИВвио НСЛОЯЛЬНІСТЬ До Української "ержЖави , шневага до українців. Гаким небезпи нь |ІЛЯХОМ ЛІ кто З ПОЛІТИКІВ ЗОхоОЛіті надто щплеко. Наприклад, в Малині ЗИЧУ май брутньому 1ІЙНОМУ СОЮ ЗІ ІЗ КИЙ ви ІОЛІВА 1 | ІК НІРНСНН іє пює не поклала юми рук, мийос ці ООІЦЯЄ налати автономію галичанлім | 2 ТОКИХ правах "Юдини порозумітися неможливо. І ставляті Вони нас переа дилемою. оуд06мо Ч20ЛИЖУВаТтИ.
- Р - - Та - реч 2. ; - орІбуЙи 10 одного ОО ЙО ДАЛІ ЛО1ИтТИсСЯ гі)
МИ | вони», рРУХЛЮЧИСЬ дорогою рідчУЖеННЯ авіа УЗАМИ «ВОорої «трерІжуватиметься УКРОЇНСЬКаІ зержара
. - ли"
ІС мократичним ШЛЯХОМ 100 ВИЯВИТЬСЯ
шо демократія не спроможна берегти є щрантувати Укра НСЬКОМ) родові національну свободу. В останньома ви-
ПОДКУ УКР пІїнСськІ ПОГгрІОТИ-дДе мократи змушені оудуть пожертвувати демократією - в ім'я безпеки Вітчизни і права; країнця бути самим собою -- права жити
Шлях до порозуміння (а потім | 10 об єднання в один народ, в одну) націю) Важкий 1 ЗВИВИСТИЙ -- ДЛЯ ВСІХ партій. української також. Бо всім доводиться долати інерцію історії І ЗВІЛЬНЯТИСЯ ві? СВІТОГЛЯДНИХ Та ПСИХОЛОГІЧНИХ набутків столІТЬ - НеГатТивних на0утків Українцям ЕЕ рід раоського зу х) І НЕПОВАГИ Ло самих сеос ОСІЯНЯМ -- ВІД ЗВИЧКИ Панувати на ЧУЖОМУ ООІЙСТІ евре ЯМ со ВІД ПІДСВІЛОМОГО прагнення так складалася єврейська історія | трошити державні кордони птІнерція космополІТИЗМУуУ), Оуд) ЮЧИ вселюдське «(царство своооли» (Кк Маркс) всесвітню
радянську республіку (Ленін РОСІЙСЬКІ ОІЛЬШОВИКИ) ЧИ СЬОГОДНІШНІЙ «єдиний СОЮЗ» на пострадянському просторі УКОЗІНСЬКА партія, причавлена ваготою
столітніх гноблень, ніяк не випростається
Миханпло Грушевський -- перший президент України
ї - і - РО г на повен зріст, ВвНІСШІИ ЯСНІСТЬ УСИТУАЦІЮ
ГОДІ! це наше! Російська насміхлється 3 пораду суверсенітетів | незалежності І(КСОДМІННО ТАЛК УКОЛІНСЬКСО СЛОВО
російському тексті), нетерпляче зиркаю-
чи, Коли вже той «сепаратист» насититься | поДавиться своОІм суверенітетом Є вренська боїться української свободи (на МІї! погляд, це не раціоналістична рефлексія, удаючись для психологічного С1МОЗАХИСТ)
| Ї - чор «В "у "оо | цо найкращого начсеото способу обороні
- наступу. Широким Ррронтом -- ВІ поліТтИЧНОГО ПООУТУ (наприклад, нешаєная ПО ЯТО графа ЯК ОЇ україн ам о луже ХО" ЧСТЬСЯ ОО ми ше не наб0у тися в ІМС своєму! | євреям навпаки: вони вважі ють її недемократичною) 40 глодса ІьБНоОГгОо мІФЛ про лпеклниий укра нський ІНТИССМІТИ ХМ | Же «сас,ШштаОнИ» ІНТтнУКраїнських провокації. наприк 1 І(СМОРІС ІРАЦІЯ ВО ША на бозгатомільЙОНИ)
. і З ІУДИТОРріЮю: перед самим приюмдом Туаїт
оч ІШИНИМ зіЗзИитоОм 1 гх шлента /1. Кучмі
АНТИ Ккр ІінСсьЬКОЇ ТелесФліальшивки ід про- МОВИСТОЮюЮ на пою Тотворне об чи '(ІПИТОання | «11 можн тоже МО уУкраіїниям мати сСсвородил
()сі Же "ПУНЛАХ «меж ТОМ и Й "ІСПпОрози МІРнНІРІН ьТе) Тебе оолиВво неСС СИ
нетим, що вістОричниЙй процес вті
. Зі | ПОТУЖНО ЗОВНІШІНЯ СІ1112 РОСІЯ ,
- . ТУ ПЄ просто втручається, вона сама ВИХ ИІХ! . 2 УГА м пого активним учасником, каталим и . Ок і І ЛО0чИ НСІМ "С! ї ) | |«0 Я | М | ВИипі1І1ся ча СиеНарІЄМ А ЧИ ІСНУЄ СЦЕНАРІЙ? | . МІ ІПоняття си риредн.! " Ь | М
яАге Ко ім ге М! « ДАчи
пу
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
