Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №3–4 за 1995 рік

Слово Просвіти, №3–4 за 1995 рік

з ТИ ІірТрРчЧнНоО Р сх | ть. Маг грог РОСІЙСЬКОЇ громалськості г як розроблений, свідомо складений поан лм, спрямовлних на До -«нГНСННЯ ІМОИСрСЬКО! Мети повернення У країни в росінський держовниий простір |Іередусім, ІСНУЄ СЛлмМа МЕТО про це вілеерто говорить! ксрійвництво ростиської ержави, і провідні політичні сили Росії, 1 нехі11єжна ІромлДСськКСТЬ ПОЛІТИЧНА. наукова, художня, побутова А раз так щунтиукраїнська логікЛл у ставленні до У країни формується сама собою Про це СВІДЧИТЬ УВССЬ СПСКТО ПОЛІЙ І СИТУАЦІЙ У ооСсіЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИНАХ ПІСЛЯ проголошення нами незмолежності Але. гадллю, є достатньо ПІЛСТЯВ Не сумніватися, що існує г розроблена програма нового приручення України. Коли лумаю про це, мені відразу спадає на пам'ять ім'я академікл В. Прімакова - колишнього директора інституту світової економіКИ АН СРСР, а нині - керівника зарубіжної контррозвідки Росі. Пам'ятаєте його виступ 1955 року на 19-/ всесоюзній конферении КПРС -- його план демокра: гизаци Радянського Союзу? Звичайно, КОЗЛВ ВІН. треба зло ІПЕЧИТИ ГЛАСНІСТЬ 1 економічну свободу, але щоб уберегти кратну від сепаратизму респуолік, слід на «спе нашональної інтеліГеЕнцІ Поставити інонашональні кадри. Це вже було щось значно більше, ніж просто віІДОМмМИЙ УСІМ капесресівський «обмін кадрами» Думка була дикунською, але вона таки прозвуча- ла - із центральної державної трибуни Із уст акалемічних о Ашщевмоїй уяві, поруч В. Прімакова, стоїть А. Мігранян -- радник П резидента Б Єльцина, ідейний побратим нашого В Малинковича в справі активної пропаганли об єднавчих зусиль евсесоюзного» інтернашонального люду зрештою, кожна з установ централь- Р би нн за - 0 ж стотоио 004 я ін - СЛІПИМИ Перед ПОЛІТИЧНОЮ картою стратегічних розрахунків нашого епартнерл». А план проглядається виразно. ВІН СКЛОДАЄТЬСЯя з трьох ЧАСТИН мнапрямів, ЯКО перехрещуються і ДОПОВНЮЮТЬ один од: ного, хоч г: роз єднуються в часі, -- 9 політичного, економічного І, на крайній випадок, воєнного напрямку. Основний засіб впливу на ситуацію У ВСІХ СПрРЯМУВАН - нях олнаковин - політична дестабілізація України Уже була мова про плацдарм - Крим | Придністров'я (14-та армія). Думаю, від них тим часом порятувала нас СНД: «партнер» полегшено зітхнув -- ага, попалася пташка! Водночас ішла робота 1 над грузинським варіантом: розпалити конфлікт міЖ комуністами 1 демократами до прямого вшткнення, щоб послабити обидві сторони и отримати можливість прийти з «миротворчою» місією. Звідси -- Гаряча любов оОфФІЦІЙНОЇ РОСІЇ (телекомпанія «Останкно»), не менш «партократичної», ніж Україна, до палкого опозиціонера - рухівця -- тодішнього претендента на пре - зидентську посаду в УКРАЇНІ. Політичний консерватизм народу виявився мудрішим за революційну сверблячку себелюбців. Президентом України стає «партократ» -- Тільки такий президент 1 може дати собі раду з наскрізь партократичним | номенклатурним суспільством. А суспільство переконливо підтверджує на ресферендумі українську незалежність Отже. величний історичний факт: Україна стає самостійною державою. Величний для нас, але нестерпний для «партнера»! Що в такому разі той має робити? Ясна річ, передусім -- дискредитувати самий факт знищити його ідейно І мооально. Гак народився міф про Україну як заурча про Леонід Кравчук -- перший всенародноднообранни президент України я ШЕ не ЛЕ о А ИН Я КН ЮЛ НИ НН НИ НН ИН ПАН ПАН ПН ПН ПН НО ПН ПАН ПАН Б ПОН А ної влади Росії має свої аналітичні служби отже. і вІДПОВІДНІ ВИСНОВКИ, ПрРоОГНОЗИ | програми дій. Окремі такого характеру покументи потрапляли 1! в прес) ГА спрямованість «українських» програм ТИХ політичних сил Росії, від яКИХ Залежить п завтрашній день, отже, ї ПОВЕДІНКА шодо цас. -- однозначна : неухильна: не дати Україні виплисти нарешті з російського моря на твердь самостійного, незалежного іІСНУВАЯаННЯ | знову. драма полягає В ТОМУ, ШО українш реагують не адекватно з усього СУДЯЧИ, У країнська держава не має ШЛІСНОЇ програми самозахисту 1 протидії російському наступові на нас Більше того, ми ще не усвідомили по-справжньому, В якому становищі перебуваємо (ї в якому ми стані) | з ким маємо справу. Тому політики -- провідники наці! -- Й Поводяться парадоксально. не гуртують народ перед неос зпекою, яка щодня нагадує про сеоє, адезорієнтовують присип тяютьноОгоО ІІсржавне керівництво Оосре СОФІ ІЗ стратегічні партнери країну (Росію), в ідеологічному Й політичному ОрсенаЛлі ( сс від «"оратерського союзу: ЛО невВИзчання нас 32 окремий народ, але наймени - ше--згоди на СамостТІЙнІСТЬ незалежність нашог батьківщини, слемені щп(рної порВаги ло наших прав ТПпдлер «наймасовішої! 1 най поту ЖНІШОЇ» (ЯК ВІН шобить хизуватися) патріотичної організаши заявляє раптом - коли насправді маємо гостре : пряме російсько-українське протистояння! - що ми перебільшуємо російську небезпеку А нашонал-демократи, не кажучи вже про ПОЛІТИЧНЕ українство пзагалі, НІЯК Не СПро- можуться сісти з ОДИН СТІЛ р» М ідуть. ОЦШЯ ИСЧУТЛИВІСТЬ 40 йисоє пек. витворен ї грива ою неЕвВОоЛлею, ! рООитТь МИ« Леонід Кучма -- президент України комуністичний заповідник Виходило, що Росія, з колишнім комуністом Б. Єльци- ним на чолі - демократична, а Україна, очолена колишнім комуністом.Ї. Кравчуком, - партократична Метод «подІілЛЯЙй І ПанНУЙ», ЗаСстОСсОВва2- ний цинічно, спрацював прекрасно. На гачок легко попалася не тільки загально лемократична громадськість, яка насторожено сприймала україньку державність, а й організована патріотична опозиція, уражена психологічним міКробом антикомуністичного більШшОВИЗМУ. У сприйнятті едемократів» українське суспільство ділилося на дві несумісні частини -- на них самих і на епартократів» («номенклатуру») - ТОЧНІСІНЬКО Так СЯМО, як : в вадцятих роках у сприйнятті більшовиків. Із тією лише різницею, що годі гедемократи» називалися комуністами чи більшовиками, а епартократи» - буржуазією. Доля антагоністів також уявлялася од- наково. пролетаріат (едемократів») -- до влади, оуржуазно («партократів») -- Геть Зі сцени! Звичайно, (таким двобарвним (чорно- ОІЛИМ ) СВІТОГЛЯДОМ 3 такою конфронташиною психологією створити Українську держлву у двадцятих роках зоулонемжливо-- якІНеМОЖ, ИВО УТВерДИ - ти посьогодні, У середині дев'яностих Через те неможливо, що Як Тоді вся професіна Україна була буржуазною, так нині майже вся вона -- «партократична» А Оє3 ВЛасної, національної, соціальної бази у вигляді провідного (панівного) соціального прошарку (тоді -- буржуазного, тепер - е«партократичногог) нашональна держава неможлива, Бо нікому буде здійснювати владні повноваження в штересах корінного народу україна-держава національна Аналітики російської парти усе це чулово розуміли | розуміють Гому вони поставили собі 32 мету усунути від влади українську національну «буржуазію» Та и бюрократію -- ТУ Частину ПОНІВНОГО компартійного класу, яка, опинившись волею історичних обставин біля керма новопосталої держави, перейшла на український бік. ях ДО Мети -- ЛІКВІДАЦІ української центральної влади -- лежав | під ногами -- через дострокові вибори Верховної Ради та Президента, Не становило ніяких труднощів спонукати «демок - ратичну» опозицію ступити на ту дорогу, адже вся наша тодішня «демократія» була з стані політично ЛИХОМанкИ: СУЦІЛЬНИЙ противладний (отже, і проти держави -- ще не сформованої) пропагандистський галас : ні найменшої спроби пояснити людям, шо економічні труднощі мають передусім об'єктивний характер, 1 вихід утому, щоб згуртувати суспільство навколо позитивних завдань, навколо предметних дискусій про шляхи розв'язання епохальних проблем. Неважко було передбачити, що з переобранням Верховної Ради гі Президента політична ситуація в Україні зміниться на гірше -- для українців. Слабкі застережливі голоси лунали, та було вже пізно, бо вірус отаманства уразив і «партократів», таких монолітних донедавна. Щоправда, вірусом було інфіковано: з якогось часу Іванові Степановичу стали нашиптувати, шо Його місце -- вкріслі Президента. І він спокусився.. | ак, у тому, що нові президентські вибори відбулися достроково, вирішальну роль зіграв Іван Плющ -- тодішній голова українського парламенту. Як показали наслідки, роль дуже негативну. Бо дострокові перевибори -- 1 Верховної Ради, 1 Президента -- суттєво зміцнили в Україні російську партію. Я бсказав навіть більше: по суті влада перейшла до її рук. Отож не дивно, що на політичній сцені України почалася активна історична гра під назвою «інтеграція» -- за сценарієм зацікавлених політичних середовищ. І справа зовсім не в тому, що голова парламенту часто освячується словом «держава», а Президент -- відхрешується від СРСР, декларуючи бажання залишатися президентом незалежної держави, Суть полягає в іншому: який історичний напрямок вони вказують українському народові і які перспективи той шлях нам відкриває. ПЕРСПЕКТИВИ АБО ЗНОВУ - ПРАВО ЖИТИ Говорячи в сімдесятих роках про підневільне становище в СРСР українського народу, жорстоко гнобленого Росією 1 позбавленого офіційною ідеологією права на історичне життя в майбутньому (ідея зближення 1 злиття націй, доктрина інтернаціоналізму), Я водночас проголошував ідеологію історич - ного оптимізму. Логіка міркувань була такою Радянське суспільство антагоністичне, антагонізм між народом 1 партією (пам'ятаєте ці два КЛЮЧОВІ ПОНЯТтя соціології КПРС?) не може не розв язатися -- на користь демократії, демократична перебудова країни дасть українському народові можливість заяви - ти просвої права, отже, у своїх визвольних змаганнях ми отримаємо підтримку з боку самої історії -- ОБ'ЄКТИВНОЇ, Незалежної від нас П ХОДИ Як відомо, було саме так: ми не самостійно допливли до берега, ім'Я ЯКОму - Українська держава (Хоч і вІДВажнО пливли в тому напрямку!), а були винесені на нього самим потоком ісТОричниИх ПОДІЙ Нині наше становище У найважливішому -- щодо майбутнього -- не змінилося: ми знову -- власне, усе ще! -- стоїмо перед небезпекою згинути як державний народ 1 суверенна нація - 1 навіть як етнос. Відродження укрлінців явно не встигає за розвитком подій, оуоиФакОцІя триває, у разі об'єднання України з Росією вона просто поглинатиме нас швидкісним методом -- стане незрівняно потужнішою, ніж раніше, во1цеі г Перспективи, що їх пропонує нашому народові, сказати 0, офіційний «прогрес», інтеграція, не змінилися (І Тоді, і Тепер -- це перспектива національної смерті), але стали іншими -- гІРрШИМИ! -- ОБ'ЄКТИВНІ умови, в яких відбувається наша визвольна боротьбл. Гепер історія залишила нас на самих себе. Якщо раніше, прирікаючи нашого гнобителя -- тоталітарний лад -- на загибель, вона тим самим «прирікала» українців на свободу, на звільнення від самодержлвного панування імпери, то тепер обо єктивний історичний процес (демократизація суспільства) займає позицію нейтралітету, ставлячи нас вумови жорстокої конкуренції -- щоденної зни зо же пи ЕР и ванни ПЕРЕ ше он циган нннеананьннм т нн боротьби за виживання. Нас -- ослаблених. виснажених, спотворених віковою неволею. Конкуренцши не з партнером, а 3 багатосотлітнім історичним ворогом -- російським імперіалізмом, досвідченим І! підступним. Користуючись фізичною перевагою, він диктує правила гри, запрограмовуючи для нас спочатку залежність, потім повне підкорення собі і, врештірешт, загибель. | Наша стратегія самозахисту 1 поступу | до перемоги мала б полягати насамперел у тому, щоб розгадати підступи історії -- ІЛСОЛОГІЧНІ, ПОЛІТИЧНІ, ЄКОНОМІЧНІі -- 1 протидіяти ім. Російський комунізм (КПРС) мав у своєму імперському арсеналі важку ідеологічну зброю -- доктрину інтернаціоналізму. В ЯКІЙ ідею інтернацоналізації життя було абсолюти - зовано Й доведено до концепції об'єднання | злиття націй, тобто неминучої | національної смерті народів. Гака пер- спектива трактувалася як об'єктивна історична закономірність, від якої порятунку немає ніКОМУ. міфологізація певних і фальшиво, вторгалася в масову свідомість, прекрасно слугуючи нашим ворогам. Подібну роль виконує нині ідея інтег- | рації. Мовляв, це світовий об'єктивний про- | пес, і нічого не вдієш -- із кимось мусимо об'єднуватися. Тобто мова йде саме про об'єднання, про економічні та політичні союзи, а не про прийнятне для всіх рівноправне співробітництво між країнами. Звичайно, входження у Європейський Союз відкриває нам певні перспективи -- на відміну від СНД, яка швидко перетворюється тільки на смертельну пастку. Одначе суть справи полягає нев напрямку інтеграшиного руху, а всамому явищі інтеграції, ідея якої вочевидь обертається на політично спекуля- | тивну ідеологію неминучого об'єднання країн в одне органічне ціле. Як і в випадку з | «інтернашоналізацією», тенденції абсолютизуються, розмиваються їхні історичні межі -- вінтересах ворожих нам політичних сил. Проте в дійсності, притверезому погляді на явище, картина постає не такою однозначною, як це видають інтегратори. Уявимо собі, що Європейський Союз | охоплює всю Європу -- до Уралу. Створюється єдиний політичний простір із вільним рухом капіталу, товарів, робочої сили і... всього того, що маєсхід і від чого західні європейці не порадіють. Росія умить перемелює Білорусь та Україну, доходить до Польщі, пригадуючи собі, що та країна -- це ж «своє», «рідне» Царство Польське" Або ще виразніший приклад: Росія інтегрується з Китаєм -- за два-три роки територія від Тихого океану до Уралу стає китайською демографічно... Інтеграція як історичний рух до економічного, політичного та будь-якого іншого об'єднання країн нічого доброго Україні не обіцяє, у західному напрямку також. Викиньмо це слово з нашого позитивного політичного лексикону, коли говоримо про своє майбутнє. Якщо хочемо те майбутнє мати. Ясна річ, не плутаймо таку інтеграшію із входженням України в європейську цивіиизашю загалом, зі стратепчною орієнтацією Української держави на Західну Європу. Не вільний від підступності -- проти нас - | процес перебудови економічногота політичного ладу. Реальні історичні потреби в роздержавленні, демонополізації власності і створенні ринкової економіки потрапляють у вир антагоністичних політичних протистоянь, а звідси - абсолютизація нових форм в одних, консервативна затятість в інших -- там, де міг би зарадити простий здоровий глузд Ідеологія бере гору над практикою, загальні пуоліцистичні міркування -- над професійним розглядом конкретних проблем 1 ситуацій. Публікацій на тему економічних реформ безліч, а СПОКІЙНИХ наукових дискусій на сторінках преси майже немає. Практики блукають у теоретичній пітьмі, до того ж їх постійно смикають 1 зі СХОДУ, І з заходу. Українській СКОНОМІЧНІЙ НаУЦІ Оракує передусім методологічної ясності, зокрема розуміння того, що два історичні Завдання, ЯКІ СТОЯТЬ нині перед Україною -- створення держа - ви і докорінна перебудова суспільного ладу, -- процеси взаємопов'язані, взаємозалежні. На розрив їх | на інтеграційну інерцію ринку якраз і розраховують російські імперіалісти демократичного спрямування (див. статтю Єгора Гайдара в г. «Московекие новости» за 3. 19.02.1995 р.). Не покладаючись, ясна річ, | життєвих явиш, витлумачених тенденційно Продовження с.8

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин