Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Фестивалі · с. 11сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №30 за 2004 рік

Слово Просвіти, №30 за 2004 рік

Коломийський майстер і музика Михайло Тимофіїв У звичному для нас слові “фестиваль”, фривольновеселим інтонаціям якого ми зобов’язані французам, — ударом ритуального барабана відлунює латинське “festum” — зв’язок із сакральним. Про відкриття ж Міжнародного фестивалю етнічної музики та ленд-арту “Шешори’2004”, що відбувся 6—8 липня в однойменному гуцульському селі на Івано-Франківщині, сповістили містеріальні згуки трембіт і карпатського рога. Вони сповістили, що на кону з’явилася ще одна група сміливців (чи, може, зухвальців?), які наважилися продемонструвати мистецтво ходіння крізь стіни. А як інакше можна означити спробу подолати стан хронічної заблокованості української культури й довести, що на наших теренах є можливим творчий продукт, адекватний часові та світовим тенденціям?! Звернення до власних етнічних коренів, власне, і є однією з таких тенденцій. Cуто фольклорні фестивалі ще років п’ять тому були досить поширеним явищем. Тепер спостерігається згасання цього руху, яке можна, зрештою, назвати закономірним. Адже традиційний селянський спів і танок від сучасної людини потребує високої кваліфікації, й тому нині виявився (як не парадоксально) досить елітним мистецтвом, прерогативою невеликого кола професіоналів. Так звану “самодіяльність” і “шароварщину” совкового зразка навіть не розглядаємо, бо-то однозначно — профанація автентики. Отже, найприйнятнішою для широкого загалу, особливо для молоді, формою адаптації фольклору залишається так звана “world music”. Поєднання тембрових, ладових особливостей із сучасними динамічними ритмами. “Музика світу” — це сукупність етнічних мотивів, що стали основою більшості актуальних виконавських стилів (від етноджазу до ската реггей). Концепцію української “world music” ще не вироблено. Очевидно, саме фестивалі мають сприяти цьому. Якщо в минулі роки на українському культурному обрії не було жодного подібного дійства, то цьогоріч лише за одну декаду липня їх відбулося відразу два. Синхронно з Шешорським дійством, у Києві відбувалася підготовка до фестивалю “Країна Мрій”, ініційованого Олегом Скрипкою. І один, і другий фестивалі мали спільний фонд виконавців, зокрема іноземних. Так, і в Шешорах, і в Києві виступив чеський гурт “Cankisou”. Перший день фестивалю було повністю присвячено фольклору. Із приїжджих колективів було присутнє лише хрестоматійне “Древо” з Києва та Вокальний народний ансабль із с. Речиця Чорнобильського р-ну Київської області, який представив гостям керівник Слід зауважити, що останній колектив дещо випадав зі стилістики фестивалю, оскільки своєю помпезністю і підкресленою сценічною манірністю нагадав “кращі” зразки совдепівської самодіяльності. Ведучий фестивалю Роман настільки розчулився, що, оголошуючи виступ рахівчан, повідомив публіці, що ансамбль грає на гуцульських національних інструментах. “Пастка для місяця” — один із об’єктів Шешорського ленд-арту життєздатні культурні явища. Чому сприятимуть і майстер-класи народного мистецтва, закладені в програму фестивалю, і сейшени музикантів, що виникали спонтанно вздовж усієї “смуги осілості” кочового фестивального племені. Щодо майстер-класів, то особливо запам’яталися Людмила Тесленко-Пономаренко, яка вчила всіх охочих робити традиційну українську ляльку-мотанку із сіна (ляльками майстрині була прикрашена сцена), та Михайло Гаврилів, який упродовж трьох днів проводив блискучі екскурси в царину гуцульських інструментів. Громовиця, теленька, фрілка, дводенцівка, дуда, ліра з дзвіночками.., не кажучи вже про трембіту, — Той, хто запалює ватру (фраґмент із постановки Влада Троїцького “Україна містична”) у самому переліку назв цих інструментів звучить музика. Після часу, проведеного з майстром, розумію, що новий київський етногурт “Карпатіан’s” (для багатьох він став відкриттям сезону) — не дарма взяв собі таку назву. Окрім образотворчості та музики, третьою, не менш суттєвою, складовою фестивалю була екологія. z Майстер-клас Людмили Тесленко-Пономаренко. Виготовлення традиційної ляльки-мотанки — це майже магічне мистецтво, адже за лічені хвилини звичайне сіно перетворюється на жертовну істоту...

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин