Дитяче питання · с. 13сторінка оригіналу ↗
КАЗКА ДИТЯЧИХ МРІЙ
Слово Просвіти, №30 за 2004 рік
CВІТ ТАЛАНТІВ
Творча особистість — це натура дуже тонка, чутлива, з власним неповторним баченням цього світу. Підтримка й розуміння чи несприйняття можуть вирішити все життя обдарованої дитини. 13-річній киянці, балерині Оленці Ромащенко, пощастило — вона має не лише гарну, ніжну, люблячу матусю, а й справжню подругу, натхненницю, порадницю в усіх творчих починаннях. — Мені з Оленкою дуже цікаво, бо вона справжня творча особистість. У процесі обговорення деяких питань, наприклад, створення того чи іншого образу в танці, я свідомо не звертаю уваги на її вік, а пояснюю доволі складні речі. Акцентую увагу на психологічні зміни, можливі в цьому випадку, потім — на зовнішні прояви через міміку, жести, рухи. Прошу показати все це, відповідно до музики, запропонувати своє… Мені подобається, що їй цікаво так працювати… — розповідає мати юної танцюристки Марина Григорівна. Бажання танцювати у Оленки Ромащенко з’явилося рано. Спочатку танці-погойдування у мами на руках, а потім — концерти перед сім’єю з незмінними поклонами та аплодисментами. Серед глядачів — і кішка з собакою (вівчарка завдяки цьому також танцює). А з 4-х років почалися системні заняття хореографією, гімнастикою. — Зараз у мене в репертуарі 18 танців різних жанрів, — говорить Олена. — До останнього навчального року більше було сучасних номерів, але це тому, що ми ще лише виходимо за програмою на той рівень, коли можна серйозно подати на сцені класику. А все почалося з “Янголятка”. У 1999 році був перший конкурс, перша робота з хореографом-постановником над сольним номером. Пам’ятаю перше інтерв’ю після того, як стала “Міні-міс Києва”. Тоді розповідала, що я, ніби янголятко, яке прилетіло на Землю подивитися, як живуть люди. Перед сном воно молиться і просить у Господа Бога благословіння для нас. Я вірю, що Господь Бог благословив мене на Танець. Перед виходом на сцену я завжди подумки звертаюся до Нього… У спогадах — яскраві враження від першого в житті професійного — Третього Міжнародного — конкурсу класичного танцю “Фуете Артек” імені Юрія Григоровича, де в дев’ять років стала дипломанткою. А потім у життя Олени увірвалася героїня А. Ліндгрен — Пеппі. Танець, поставлений молодим хореографом Тетяною Островерх, називають зразком дитячої хореографії, а Оленку Ромащенко неофіційно — кращою Пеппі України… — Дуже було цікаво працювати. Я завжди вислуховую побажання хореографа щодо характеру героя, прошу розповісти про ідею, тему, зміст. Який образ у цілому, яку думку закладає автор у той чи інший рух. Це дуже важливо, — вступає у розмову мама Олени. — У Пеппі є дуже показовий у цьому плані фрагмент. Протягом 10—11 секунд Пеппі-Оленка повинна пережити й донести до глядача декілька настроїв: байдужість — “порожнечу погляду”, потім питання — “що ж це таке?”, обурення — “не хочу бути такою, не буду, як усі” та… почуття самотності у світі, який її не розуміє. Плач — звернення до померлої матері… Вона ледь-ледь показала себе просто маленькою дівчинкою — і рок-н-рол — “сміх крізь сльози”. — У мене цікаве дитинство, — продовжує Олена. — Я вже була Принцесою, Попелюшкою, Метелицею-пустункою, Пеппі, Янголом, Скіф’янкою з легенди… Справді, я багато працюю, але це необхідно. Я буду балериною. Це моя мрія, і я вчуся для того, щоб вона здійснилася. У мене прекрасні педагоги були раніше і є зараз. У Київському державному хореографічному училищі, де я навчаюся, — Зоя Долгих, а до останнього конкурсу мене готували Наталя Березіна, в минулому солістка Національної опери України, і Галина Подкопай — заслужений діяч мистецтв України, педагог-репетитор Національної опери. На моє прохання Оленка показує відеоматеріали з конкурсів, телепрограми “Ква-Кваша”, “Мандрівка в дитинство”… На екрані Шаманка із джунглів змінює непосидючу дівчинку, якій так іноді не хочеться виконувати нудні “па”, а пустотливу Метелицю — спокійна лірична Попелюшка, Ляльку з “Копелії” — дівчинка-україночка… Музику П. Чайковського, М. Мусоргського, Й.-С. Баха продовжують мелодії українських композиторів А. Іващенка, М. Чембержі, І. Кириліної… Мама юної балерини пані Марина говорить: — Мені здається, що результат на сьогоднішній день (я не маю на увазі конкурси) — творче зростання — свідчить про те, що ми на правильному шляху. Якщо ж говорити про моральний аспект, то це — більш глибоке розуміння добра і зла, любові, милосердя, вміння співчувати… Мені здається, тут самі за себе говорять останні хореографічні мініатюри… Звичайно, були помилки, розчарування, періоди відчаю. Але це проходить. Недавно надійшла добра звістка із Австрії. На п’ятому Міжнародному балетно-танцювальному конкурсі, організованому Австрійською Танцювальною Радою і Всесвітньою Радою Танцю ЮНЕС-
КО, що пройшов у Відні у квітні цього року, також відзначена київська балетна школа. Приз “Визнання” — так оцінило журі виступ юної української балерини Олени Ромащенко! Ця поїздка була б неможлива без підтримки “Міжнародних авіаліній України”, народного депутата Миколи Гапочки і депутата Київради Олександра Кондратьєва. Вона єдина з майже 200 конкурсантів — представників 17 країн — узяла участь у 2-х категоріях серед “учнів професійних шкіл” та “професійних танцюристів” і підкорила серця глядачів та журі своїм артистизмом і грацією, притаманною вихованцям нашої школи. До речі, за визначенням організаторів конкурсу, це ніби один із “Оскарів”. А конкурентами Олени
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
