“Є такі характерні люди, що в них ніби бачу всю історію мого народу”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №30 за 2007 рік
Слово Просвіти, №30 за 2007 рік
ність. Етнонім “анти” з давньоіранських мов означає окраїна, крайній, стосовно до іраномовного світу. Теж означає “край, земля” і стосовно східного світу: ми в своєму краї, країні. Якщо перекласти з грецьких і давньоіранських мов, виходить, що це край, окраїна, ми українці, тобто наша територія має надзвичайно давню історію походження, самоназву. Через цю призму я розглядав і назву рідного села. Розвідка підтвердила версію про давні тисячоліття, які лежать в основі історії батьківщини. Можна іноді зіткнутися зі скептичним ставленням до таких міркувань. Але з історії відомо: на наші території льодовик насунув чорнозем, у нас третина світового чорнозему, тому де, як не тут, було народжуватися племенам, які потім відходили у близькій далекі краї. Немає нічого дивного в тому, що саме тут розвивався народ при м’якому помірному теплому кліматі, високій гігієні, санітарії, яка була ще сім тисяч років тому… — …І ось вона закінчилася сьогодні — ця висока санітарія… На жаль. Я роблю скептичні вис. новки, але це невеселий жарт. — Гадаю, вона не закінчилася, лише перервана і дещо звульгаризована. Не треба забувати про генетичний код і той зв’язок, який існує між поколіннями. Його можна перервати чи вмістити тромби, які заважатимуть обміну цієї пам’яті, адже ми повинні ставитися з розумінням до того, що не всі хочуть нам сприяти. — Ваш євразійський проект дозволяє досліджувати цю тему далі? — Цей проект, який здійснюється протягом десяти років, “Діалог Євразія”, започаткувала гуманітарна інтелігенція країн євразійського простору, він має на меті зблизити країни. Остання зустріч відбулася у Києві в травні й темою була “Роль освіти та засобів масової інформації у галузі культур і співіснування народів”. Ця платформа об’єднує до двадцяти країн, мета проекту — показати, що завдяки змінам, які відбуваються в суспільно-політичному житті зі зростанням обсягів виробництва і глобалізації, виникає величезний інтерес до культури і до взаємного пізнання. Цю платформу започаткували визначні письменники, такі, як Павло Загребельний. А Чингіз Айтматов — ініціатор проекту. Найцікавіше в цьому діалозі — збереження, самоідентифікація культур. Ми цікаві, коли різні. Може відбутися економічне, політичне, суспільне єднання світу, коли народи залишаться самими собою, коли вони можуть щось запропонувати в загальносвітовий простір. Коли ж вони стають подібними, — …а гірше, вторинними: чиєюсь мовою говорять, чиєюсь культурою живуть — це вже неці. каво ні світу, ні найближчим су. сідам. — Справді, етноси, які втрачають своє обличчя, поглинаються сильнішими, і розчиняються в них. Багато проблем є наслідком нашого рівня культури, нашої історичної пам’яті. Ось результати одного цікавого соціологічного дослідження, які мене вразили. У Полтаві провели опитування: чи ставити пам’ятник Симону Петлюрі, знаменитому землякові, який там виріс, сформувався і боровся за незалежну Україну? Одне агентство дало результат: 26 % — за і 40 % проти. Друге: 36 % за і трохи більше проти. Водночас за відомого артиста, який уособлює образ Сердючки, висловилася більшість: і за встановлення йому пам’ятника, і за перейменування вулиці. Я з симпатією ставлюся до Данилка, який є крупним бізнесменом, робить свої проекти, але це опитування свідчить про рівень історичної самосвідомості.
Спілкувалася Валентина ДАВИДЕНКО
РОДОВІД
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
