Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ТРИДЦЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА ЖИТЛО ДЛЯ ПРОВЛАДНИХ ДЕПУТАТІВ
Слово Просвіти, №30 за 2007 рік
Варвара Любінецька з Тульчина на Вінниччині, Валерій Братущак із Дніпропетровська, Євген Батура з Ізмаїла на Одещині, Любов Майборода з Черкас, Володимир Мацько зі Львова, Світлана Осокіна з Ковеля на Волині майже в один голос запитують ВолодимираЯворівського: “Скажіть прав. ду, бо ми Вам ще віримо. Чи і в цьому останньому, дуже ко. роткому, п’ятому скликанні народні депутати, Ваші колеги, знову встигли урвати собі безкоштовне житло в Києві за наш, платників податків, рахунок, хоч усі вони клялися ви. борцям, що відмовляться від депутатських пільг?”
ПРЯМА МОВА
Володимир Яворівський: — Одразу скажу, що зберіг за собою моральне право правдиво відповідати на це запитання виборців. За роки мого депутатства у мене були всі підстави і можливості отримати нове, краще житло для себе, але я не спокусився на цей примітивний манок, бо живу в тій самій, звичайній (п’ятдесят один метр корисної площі) трикімнатній письменницькій квартирі щез 1982-го року з дружиною, дочкою і трирічним внуком Тарасиком. А тепер до фактів. Нещодавно я дискутував на “5 каналі” з соціалістом Сергієм Кузьменком, і він бив себе у груди, що змушений мешкати в готелі, бо не має в Києві квартири. Та тільки я вийшов зі студії і ввімкнув мобілку, мені скинув есемеску екс-депутат, патріотичний український морський офіцер, кунівець Євген Лупаков: “Кузьменко Сергій Леонідович як депутат-комуніст ІІ скликання отримав житло в 1995 році по вул. Вишняківській, 6а, кв. 33. Розумієте, чому він живе в готелі?” Розумію, пане Лупаков. Усе на поверхні: борець за “соціалістичну рівність” претендує на ще новіше житло, поки його “вождь і вчитель” Олександр Мороз з останніх сил тримається за парламентський розподільник, хоч і не має на це жоднісінького права. А тепер офіційні дані про тих, хто вже отримав або ж ось-ось отримає безкоштовну квартиру всього за вісім робочих місяців Верховної Ради V скликання. Абсолютним і неперевершеним лідером у цьому мародерстві, як і слід було чекати, є представники партії нинішньої влади — Партії реґіонів, або як їх ще називаєте ви у своїх листах “ПРуни”. Ось вони: Трикімнатні квартири отримали депутати від Партії реґіонів: Сергій Андрос — директор компанії “Металл-Союз-Чернігів”, Володимир Бондар — президент компанії “Бізнес Спортінвест”, нардеп із
Луганська Володимир Іванов — директор Луганського філіалу страхової компанії “Брокбізнесстрахування”… А ви, українці, звертайте увагу, які це “малоімущі”, “біднесенькі” люди, що хапають безкоштовне житло за ваш рахунок. Називаю далі, нагадавши, що йдеться про елітні трикімнатні квартири: реґіонал Григорій Ілляшов — співробітник Служби безпеки України. Реґіонал Олександр Козуб — заступник голови обласної організації Партії реґіонів у Запоріжжі. Реґіонал із Донецька Владислав Лук’янов (ви мусите його пам’ятати — це він не пускав на засідання уряду міністра Бориса Тарасюка, це він брав участь у багатьох депутатських бійках) — президент компанії “Фін- Форт” у Донецьку. Реґіонал Станіслав Мельник — генеральний директор компанії “Люкс”. Реґіонал Михайло Мироненко — заступник директора заводу “Буддеталь” — дармова, шикарна трикімнатна квартира в Києві, виявляється, лише “деталь” у його побуті. Таку квартиру отримав і його однопартієць із Донеччини Андрій Орлов — директор компанії “Вуглепродукт”, і однопартієць-реґіонал Борис Петров — гендиректор компанії “Український графіт”. І реґіонал із Черкащини Петро Цюрко — голова спостережної ради компанії “Уманський завод сільгоспмашинобудування”. Серед квартировласників дармових трикімнаток є і соціаліст Сергій Чмир
— директор Миколаївського інституту агропромислового виробництва. Скажу і про те, що ті “бютівці”-відступники, продажні дезертири, які перебігли навприсядки до більшості, — теж відповідно премійовані Морозом трикімнатними апартаментами. Серед них уже згадувана мною Олена Вітенко — начальник управління Вінницької облдержадміністрації, дезертир Володимир Курєнной — заступник одеського міського голови, Володимир Олійник (колись навіть балотувався у Президенти України) — заступник директора підприємства “УкрБудЦентр”, Інга Вершиніна — директор компанії “Південь-хліб”… Це — зафіксована, легальна і неспростовна плата їм за зраду, братове українці. За даними того ж таки Євгена Лупакова, комуніст, “професіонал із соціального захисту інвалідів” Петро Цибенко вже отримував трикімнатну квартиру від Верховної Ради по вулиці Ревуцького, 44, квартира 15, але чи продав, чи подарував комусь, а отримав кращу на Срібнокільській, 24. Для виборців зафіксую, що така трикімнатна елітна квартира в тихому місці Києва, яку отримали депутати, коштує близько чотирьохсот тисяч доларів. Два мільйони гривень кожному депутатові з кишень платників податків. І всі ці квартири, як правило, йдуть на продаж, а їхні
Закінчення на с. 4
МИ І НАШІ ЗВІРІ
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
с. 4 · сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Поч. на с. 1
власники поселяються у шикарних особняках під Києвом. А ось депутати з трішки скромнішими запитами — ці вхопили двокімнатні “елітки”. Ось вони, теж “бідняки”. Звичайно ж, також на недосяжному першому місці реґіонали — тридцять дев’ять двокімнатних квартир: донеччанин Валерій Бевзенко — голова спостережної ради компанії “Керамет”, Валерій Бондик — заступник міністра юстиції, донеччанин Віталій Борт — комерційний директор торговомаркетингового дому Ясиноватського машинобудівного заводу. Олександр Дарда — голова правління компанії “Трансфер”. Ого! Яка персона — Борис Дейч. Так-так, той самий донедавна голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, могутній кримський бізнесмен. Скромно попросив двокімнатну в столиці. Дали. Володимир Демидко — керівник апарату Партії реґіонів у Донецькій області. Один із найагресивніших реґіоналів, голова регламентного Комітету, який роздає житло, Олександр Єфремов. Реґіонал Олександр Зац — заступник голови Донецької облради, Сергій Мальцев — комерційний директор компанії “Александр”. Юлія Ковалевська — начальник відділу центрального апарату Партії реґіонів. Дайте трішки перевести дух, бо назвав лише половину реґіоналів. Ще одна депутатка Юлія Ковальова — віце-президент компанії “Ґея”. Реґіонал Ігор Козаков — заступник міського голови Херсона з комунальної власності. Юрій Колоцей — генсекретар компанії “Футбольний клуб “Шахтар”, Павло Корж — гендиректор компанії “Павлоградвугілля”. Анатолій Коржев — адвокат із Донеччини. Володимир Ландик — рідний брат Валентина Ландика, власника донецького “Норду”, перший заступник голови обласної організації Партії реґіонів на Луганщині. Сергій Майборода — заступник голови Миколаївської обласної організації Партії реґіонів. Володимир Малишев — головний охоронець у команді Ахметова, директор департаменту безпеки компанії “Сістем Кепітал Менеджмент”. Григорій Маньковський — голова Чернігівського обласного відділення Партії реґіонів. Ні-ні, це ще не всі “щасливчики” за ваш рахунок, панове виборці. Ще Валерія Матюха — юристка агентства “Лібера”. “Бідняк” Ігор Митрошкін — віце-президент комерційного банку “Імексбанк”. Олена Ненецька — заввідділу центрального апарату Партії реґіонів. Віктор Прокопенко — директор компанії “Футбольний клуб “Шахтар”. Артем Пшонка, старший помічник прокурора Кіровського району Донецької області. Галичанин-реґіонал Олексій Радзієвський — директор компанії “Лаврад”. Буковинець-реґіонал Микола Романюк — заступник голови Чернівецької облдержадміністрації. Донеччанин Олександр Савчук — голова правління, гендиректор компанії “Маріупольський завод важкого машинобудування”. На панові Савчукові зупинюся детальніше. Донедавна він очолював гігантський металургійний комбінат “Азовмаш”, у якому йому належить 16 % акцій, вартість яких, за оцінками аналітиків, становить 19 мільйонів доларів. До того ж у Савчука є квартира в Маріуполі (проспект
Леніна, 111А), а крім того — велетенська вілла на Білосарайській косі на березі Азовського моря. А ще подейкують про його квартиру на Єлисейських полях Парижа… Олександр Білий — гендиректор металургійного велета “Азовсталь”. Має квартиру в Донецьку на вулиці Богдана Хмельницького, 71Ата в Маріуполі на вулиці Апатова, 129. Разом із Олександром Білим отримав на вулиці Срібнокільській, 24 квартиру і реґіонал Леонід Литвинов — директор Єнакієвського металургійного заводу, зарплата якого на цій посаді донедавна складала двадцять тисяч доларів місячно. Мій землячок Володимир Слободянюк — голова Вінницького обласного відділення Партії реґіонів. Луганчанин Віктор Тихонов — голова Луганської облради. Володимир Фалько — гендиректор Миколаївського підприємства “Термінал-Укрхарчзбутсировина”. Леонід Фесенко — голова Апеляційного суду Луганщини. Степан Цап’юк — голова міста Олександрія на Кіровоградщині. Олександр Чорноморов — начальник управління зовнішніх зв’язків та інвестицій Ялтинського міськвиконкому. Є серед депутатів-реґіоналів нововласники столичного житла Микола Дем’янко, Андрій Пінчук, Михайло Розганяєв, які ще вчора були помічниками народних депутатів, а сьогодні вже отримали від своїх покровителів хабара в двісті тисяч доларів за народний рахунок. Став житловласником у столиці й радник голови Служби безпеки України Юрій Самійленко. Не вдалося мені встановити місце попередньої роботи двох реґіоналівквартировласників Анатолія Горбатюка та Юрія Чмира.
На жаль, відзначилися депутатським “жебракуванням” і кілька опозиційних депутатів, хоч ми домовлялися не піддаватися на подачки, а користуватися лише тимчасовим службовим житлом. Бютівці навіть вносили на сесію проект закону про скасування депутатської недоторканності та депутатських пільг, але за нього не проголосували ні реґіонали, ні комуністи, ні низка соціалістів. Я можу зрозуміти лише безквартирного телеведучого Андрія Шевченка, який мешкає з родиною у тісній квартирі тестя, але нашоукраїнця, старшого брата Президента, бізнесмена Петра Ющенка чи директора Немирівського спиртзаводу Степана Глуся, чи заступників голів Полтавської облдержадміністрації Вадима Петренка, Івано- Франківської — Дмитра Шлемка, Волинської — Володимира Карпука мені важко і соромно розуміти. Соціалістам, які “отоварюються” перед прощанням із парламентом назавжди, заступникові голови Вінницької облдержадміністрації Іванові Бондарчуку, Олексію Купченкові — голові спостережної ради Сіверськодонецької компанії “Азот”, Василеві Полякову — голові ради директорів корпорації “АІС” та Геннадію Савосіну — дивуватися важко. Вони “зачищають” за собою депутатське пільгове поле, вони хапають, що потрапить під руку. Сказано ж — мародери. Не можу не згадати і юного орла-реґіонала з Донбасу Артема Щербаня, сина “знаменитого” Володимира Щербаня — генерального директора компанії “Ґефест”, яка в 2005 році мала сімдесят автозаправок. Артем володіє і батьковими банківськими рахунками, з яких навесні 2005-го зняв кілька сотень мільйонів доларів. Синашу Щербаня-вигнанця фактично належить елітна вілла на березі Дніпра, в дачних Осокорках, йому належить і дача в кооперативі “Природа” під Борисполем. А ще помпезний батьків особняк у Патріотівці поблизу Сум із конезаводом та іподромом. Отож Щербань-другий хоче претендувати на місце в книзі рекордів Гінеса за кількістю житла на людину. Однокімнатна квартира від Мороза за ваш рахунок, українці, допоможе йому в цьому. Отака вичерпно правдива інформація про ваших обранців... У це справді важко повірити. Ви ж обирали їх, довіряючи, що ваше життя стане набагато кращим уже завтра, а насправді вже сьогодні в кілька разів кращим стало їхнє життя. Який моторошний і жахливий цей “хватальний інстинкт” українських скоробагатьків-мільйонерів, який він страшний у своїй захланності й аморальності. Тепер ви можете уявити, як жорстоко, переступаючи через інших, через елементарні моральні приписи нашого народу, шматуючи колективне народне добро, заковтуючи суспільний пиріг, наживали вони свій первинний капітал. І не можуть зупинитися досі! Тридцять мільйонів доларів витратила нелеґітимна Верховна Рада на житло для переважно провладних депутатів. Ринкова вартість цього житла в кілька разів більша. ДУМАЙТЕ, БРАТОВЕ УКРАЇНЦІ, ДУМАЙТЕ. ЕЛЕКТОРАТ — ЦЕ НАРОД РАЗОВОГО КОРИСТУВАННЯ. ДУG МАЙТЕ. ВІДПОВІДЬ ДАСТЕ ТРИДЦЯТОГО ВЕРЕСНЯ.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
