“...Здорову націю й просвічену державу можна побудувати лише на твердому фундаменті історичної правди”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ІСТОРІЯ ЗБЛИЗЬКА
Слово Просвіти, №30 за 2007 рік
Борис СКОРОПАДСЬКИЙ, м. Київ
ПЕРШИЙ МІФ: ХТО ПРИВІВ В УКРАЇНУ НІМЕЦЬКУ АРМІЮ? Один із таких міфів, начебто режим Павла Скоропадського суттєвою мірою спирався на підтримку німецьких окупаційних військ. Чомусь про це не прийнято говорити, але німців закликала саме Українська Центральна Рада після підписання нею взимку 1918 року Берестейського мирного договору, згідно з яким Україна зобов’язувалася постачати Німеччині певну кількість хліба, м’яса та іншого продовольства. Саме невиконання Центральною Радою цих зобов’язань і суперечливість українського уряду в питаннях внутрішньої політики викликало незадоволення в німців, тоді фактичних господарів України, тож у квітні 1918 року нависла загроза, що німецький уряд оголосить окупацію України. На той час генерал Павло Скоропадський займався заснуG ванням організації “Українська Народна Громада”, яка в основу своєї діяльності поставила комG проміс у соціальних питаннях, демократизацію державного ладу, українізацію русифіковаG них культурних верств українG ського громадянства. У контакті з Громадою перебувала партія “Українських Хліборобів Демократів”. Стосунки з окупантами особливо турбували Скоропадського. Не вірячи в їхню остаточну перемогу в війні, він намагався вести політику так, щоб “не сваритися з ними через дрібниці, рішуче відмовляти у всіх серйозних питаннях, порушених не до нашої вигоди”. “Українська Народна Громада” увійшла в зносини з німцями. Її представники повідомили німецьке командування про можливу форму зміни правління в Україні. А 24 квітня 1918 року відбулася зустріч Павла Скоропадського з генералом Гренером, начальником штабу німецьких військ. Генерал Гренер на тих переговорах підкреслив, що німці не хочуть втручатися у внутрішні українські справи і зможуть допомогти у відбудові порядку в Україні тільки після того, як генерал Скоропадський своїми засобами замінить владу, а до того моменту німецьке військо триматиме нейтралітет.
ДРУГИЙ МІФ: ХТО ХОТІВ З’ЄДНАТИ УКРАЇНУ З РОСІЄЮ? Сьогодні часто наголошують, що режим Павла Скоропадського перестав існувати майже відразу після того, як німецькі війська пішли з України. Проте це був лише один із чинників. Справжньою причиною поразки була змова протигетьманських соціалістичних і соціалGдемократичних силу боротьбі за владу, за гетьманську булаву. Навіть Петлюра оголосив себе отаманом. Якби така згуртованість була спрямована не на повалення молодої Української держави, а на її розбудову, то ми зараз були б однією з наймогутніших країн світу. Звернімось до подій кінця 1918 року. Під осінь 1918 року виразно позначилася перевага країн Антанти у війні, Німеччина втрачала свої позиції. Тим часом Антанта не хотіла визнати Україну, вона визнавала тільки “Єдину Росію”, її союзницю, а Україну вважала частиною Росії. Представники Антанти пред’явили Гетьману ультиматум, щоб він проголосив федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією, інакше Антанта вважатиме Україну ворожою державою. У цей час у Німеччині вибухнула революція, в Україні соціалісти готували повстання, а радянська Росія вже приготувалася до нападу на Україну. Нагадаємо, що на початку травня 1918 року до Києва прибула делегація радянської Росії на чолі з Мануїльським і Раковським, які використали перебування в Києві для поширення більшовизму в Україні. Вони організовували селянські повстання, підбурювали залізничників на страйк. Фінансувалося все це з Росії. Входив у зносини з ними і Володимир Винниченко, який очолив антигетьманський заколот. Між ним і російськими більшовиками була домовленість: Мануїльський обіцяв гроші на підготовку повстання, з Росії переправляли зброю й боєприпаси. Винниченко писав у своїх спогадах: “…Під час підготов-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
