“Чим більша таємниця, тим більше про неї здогадів”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ХТО ТАМ ПРОМАЙНУВ НА ТЛІ ГАРАЖА?
Слово Просвіти, №30 за 2007 рік
каво, чи на місці він о 4.00? Подумав — і зараз опинився біля будки, суттєво відхилившись від мети. Добре, що не подумав про Місяць чи сусідню галактику. Одного разу я потрапив на кладовище. На мене буквально накинулися двоє, назвемо їх сутностями. “Хто ви?” — запитую. “Ми душі” — відповіли чоловік і молода жінка. “Я теж душа!” — “Ні, ти живий, ти повернешся туди, звідки вийшов”. Чоловік почав переповідати мені
Фото Олександра Литвиненка своє життя на Землі грішній, тяжке, сповнене поневірянь і провин, але нічого конкретного я не запам’ятав. А ось жінка… “Мене отруїли. Я знаю. Знаю, хто це зробив і для чого. Я їм заважала, стояла на дорозі. Я лежу тут у землі, а вони все зам’яли, від усього відмазались. Вони гуляють і розважають-лою”, ще 1918 року археологи відкрили сліди прадавнього поселення. На багатьох валунах збереглися недостатньо чітко зафіксовані піктографічні символи (руни). На одному з таких прадавніх знаків (див. фото) ми можемо розгледіти коня, — цікаво, що такий символ фіксується і на кераміці трипільської доби: у стародавній Європі це перші спроби людей приручити дикого коня. Інші символи нагадують скандинавські руни і потребують глибокого дослідження. На давньому поселенні у парку “Софіївся. А про мене ніхто не згадує, наче я щось несуттєве…” Я майже фізично відчув її страждання, пов’язане із жахливим злочином і безсиллям покарати кривдників. Можна припустити, що душі таких померлих не потрапляють або принаймні не відразу потрапляють у потойбіччя. Вони перебувають біля своїх поховань і, напевне, має статися щось дуже непросте, щоб їм вдалося вирватись із цього кола. — Пригадай, коли з тобою стався цей вихід і яке саме кладовище це було. Погор. таємо книгу в конторі за той період і встановимо особу отруєної жінки. Знайдемо її могилу. Якби вдалося під. твердити хоча б дещицю ін. формації, яку ти від неї отри. мав тієї ночі, — обставини смерті, наприклад, — це ста. ло б сенсацією. — Якби навіть вдалося визначити те кладовище, ще не факт, що ця жінка загинула саме в ті дні, коли я виходив із тіла. Існує уявлення, що відразу після смерті душа людини перебуває десь поруч, аж потім за нею являються такі собі безтілесні поводирі. Але отруєна жінка — одна з тих, хто є винятком. За нею не приходили. Її душа не знаходила собі місця, вона могла довго чекати подібних до мене мандрівників. — Чи можна назвати чи. тачам твоє прізвище? — А навіщо? Обізнаним я не сказав нічого нового. Але якщо хто-небудь занадто братиме під сумнів достовірність цієї інформації, назви йому моє прізвище. Я не боюся. Бо, побачивши те, що довелося побачити, перестав боятися смерті.
Розмову вів Микола ЦИВІРКО
Символічне зображення коня
ІНТЕРВ’ЮGКОМЕНТАР
Олександр, мій сусід по садовій ділянці, киянин, офіцер у від. ставці, зробив паузу і спокійно вимовив, показавши рукою в бік га. ражних воріт: “Ми тут із тобою стоїмо на дорозі, балакаємо, а щой. но повз оцей гараж промайнула тінь. Чиясь неприкаяна душа, мож. ливо. Поряд Берківці. Коли мій приятель Павло ночував у мене ці. лий тиждень, то бачив не одного такого”. Я подивився туди, куди показував Олександр. Звісно, нічого не побачив. Чи то “тінь” була і розтанула в темряві, чи то не всім дано. Мій співрозмовник до “всіх” не належить, він стверджує, що здатен виходити зі свого тіла і повертатися в нього.
У дендрологічному парку “Софіївка” (м. Умань Черкаської об. ласті), який є об’єктом всесвітньої культурної спадщини людства ЮНЕСКО, знайдено ритуальні майданчики, жертовник, дольмени, кам’яні природні гроти, лабіринти, зразки прадавнього піктогра. фічного письма на камені, що активно використовувались людьми у добу кам’яного, мідного і бронзового віків.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
