Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Щоб творити осяяність, треба носити її в серці”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ПАЛАЛА МЕСА…

Слово Просвіти, №30 за 2007 рік

Фото Олександра Литвиненка тільки на переході з Ночі в День. Але дід Степана Химочки розписував храми в Бессарабії, Україні й Молдавії, і батько починав з церковних розписів. Щоб творити осяяність, треба її носити в серці. На пензлях лише фарба. Та сільські сюжети Степана Химочки створені ним побожно, як ікони. Там світиться цвітом сад і світить сивиною той, хто, може, колись його насадив, там невсипуща в труді жінка з козою, та й просто краєвид “Дорога додому” — притягальні вогники далекого зимового села, до якого спішиш, мабуть, із автотраси через поле мережкою чиїхось слідів у снігу. Із синіх тіней темряви до сяючого рідного вікна, де, здається, тебе й досі чекають ріднісінькі-рідні. Далеко те село з ними. Далеко… І все життя на нього молишся, і дивовижне ллється світло!… Даринку… “А отой хлопчик на портреті справа — мій батько Андрій Махтейович Пріцик”, — каже Алла Андріївна Черненко. Ось так зібралася велика родина односельців, перебираючи коріння роду, тісно переплетене, міцне, дуже. А ми на прощання заїхали на обійстя Віри Василівни Черненко: її хата стоїть на місці спаленої фашистами хати художника. А в глибині городу тріпочуть листям дві груші-іванівки, посаджені Іваном Дряпаченком. Їхні плоди дозрівають на Івана Купала, звідси й назва, — каже господиня. Вони бережуть і пам’ять Івана, який їх посадив. Він не збудував хати, не виростив синів, але залишився вірним сином України. І, щоб показати Україну за кордоном, народний Борис СПИСАРЕНКО Ні, шановні меломани, — це не випадковість. У Національному будинку органної та камерної музики звучала Урочиста меса Людвіга Бетховена саме 21 липня… Так, панове українці, вас покликав до залу, до костелу св. Миколи ваш генетичний голос — адже це день народження і вшанування двох велетнів духу — Олега Ольжича і Олени Теліги, полеглих за наше визволення… Готичні склепіння сповнені могутніми імперативами Генія музики, зверненими за помахом руки художнього керівника, народної артистки України Валентини Іконник-Захарченко і до Володаря, і до Божого ягняти, і до нас, нині сущих, особливо у ствердженні: “Сrеdо!” — Вірую! — з уст хору, з тендітних мануалів органу (Ірина Харечко), з акордів оркестру… Домінують саме голоси, це завдяки їм — Ансамблю і солістам Ользі Швидкій, Ніні Харченко, Миколі Ковалику, Олегу Чорнощокову — ми вийшли після меси на Васильківську, сповнені духовної святості Мистецтва! Сповнені шаноби до велетнів національного Духу, про яких ще так мало знаємо, лише зрідка, до дат, озираючи їхній життєвий подвиг. Ми маємо бачити в їхній когорті й подвижника відродження національної культури Віктора Іконника, засновника Ансамблю класичної музики імені Бориса Лятошинського, і всіх його колег і продовжувачів святої справи в непростому сьогоденні… Мені пригадалася прем’єра іншої, Високої меси І. С. Баха такого самого спекотного дня дванадцять років тому — на запрошення маестро Іконника я прийшов до костелу з драматичних проводів Патріарха Володимира, й напевно, саме тому залишився неушкоджений. Пом’яни, Господи, душі славетних… Після меси нині, виходячи з костелу, чую — більшість голосів англійців та інших меломанів звідусіль. Не видно чомусь наших державців. Але є, дякувати Богові, є наша молодь, діти. “От де, люде, наша слава, слава України!” художник Василь Лопата бере з собою полотно Івана Дряпаченка, на якому — чотири образи жінки-українки. І каже: “Це — Україна”. Твори, які бережуть далекі родичі художника, звичайно ж, уже потребують реставрації. І місце їм — у музеї. Певне ж, вони мали б лишитися на Полтавщині. В полтавській Галереї мистецтв нині зберігається п’ять робіт Івана Дряпаченка, і її директор Ольга Курчакова запевнила, що шукатиме можливість придбати нові роботи. А василівцям вона подарувала два альбоми Миколи Ярошенка. Це те духовне коріння, яке дасть могутні пагони в майбутнє. І першими можуть стати щорічні пленери полтавських художників на мальовничій батьківщині Івана Дряпаченка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин