“Справа суспільства — неухильно домагатися від чиновництва результатів”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ВИРІШИТИ ІНФОРМАЦІЙНУ КРИЗУ?
Слово Просвіти, №30 за 2008 рік
— Будь ласка, Павле Михай& ловичу, прокоментуйте цього листа? Чи він — не чергова від& писка для “надокучливої” й нас& тирливої громадськості? — Звісно, природа чиновництва і бюрократії така: чим менше клопотів, тим спокійніше їм сидіти у чиновницькому м’якому кріслі. Тому для чиновників “надокучливі” листи — як мухи! Й сподіватися, що хтось у владних кабінетах із захопленням і великим очікуванням та радістю сприйме лист, чи, у даному випадку, резолюцію-підсумок “круглого столу”, — не варто. Навіть, якби чиновники були б бездоганними. Але саме для цього й існує громадськість, яка апріорі й обирає владу, платить їй гроші, щоб влада виконувала волю народу. Та й кожен державний службовець мусить усвідомлювати, що його найняли на службу українські громадяни. А то справа суспільства — неухильно домагатися від чиновництва результатів. Саме для того й існують громадські організації, такі, як товариство “Просвіта”, щоб чиновники не штампували відписок, а звітували: “Виконано!”, “Зроблено!” Це добрий знак, бо до резолюції “круглого столу” прислухалися, а чимало звернень громадськості “губляться” у владних коридорах. Як відповідальна особа, маю на увазі голову Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталій Федорович Шевченко, небайдужий до проблем, які ми піднімаємо. Але не все вирішується ним… — Щоб проволинити вирі& шення справи, або зовсім зніве& лювати її чи звести нанівець, у парламенті створюють різні ко& місії. Чи не так само Нацрада пропонує “долучити представ& ника товариства “Просвіти” до поки що неіснуючої “постійно діючої” робочої групи?.. — За своєю суттю це далекі порівняння: у Верховній Раді створюють комісії з іншою метою. Як правило, вони мають слідчі й контрольні функції, прописані Конституцією: інших способів і механізмів не існує. Кожен депутат озвучує проблему і подає у вигляді законопроекту, звернень, проектів постанов, а вже потім парламент визначає їхню важливість і формує контрольну функцію для конкретного розв’язання її. А завдання Національної ради і сфера її впливу стосуються ліцензій: давати її чи ні, бути чи не бути тому чи іншому каналові? Тобто Національна рада
Голові Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка П. Мовчану вул. Хрещатик, 10-б, м. Київ, 01001
Шановний Павле Михайловичу! Поділяємо Вашу стурбованість щодо проблем, які існують у телерадіоефірі України і які недостатньо врегульовані чинним законодавством. Регулювання мовного режиму телерадіоорганізацій Національна рада здійснює, керуючись чинним законодавством України, зокрема статтею 10 Конституції України, статтею 10 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та Законом про мови. Національна рада своїм рішенням №580 від 23 березня 2008 року внесла зміни до Рекомендацій щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій, затверджених рішенням Національної ради №317 від 14.04.2004 р. Для загальнонаціонального мовлення у ліцензіях зазначено українську мову програм і передач; може вказуватися мінімальний відсоток україномовних програм і передач — від 75 до 100. Зміни до Рекомендацій передбачають планомірне оновлення програмних концепцій та поступове збільшення обсягів україномовних програм і передач власного виробництва,
виконує регламентуючі функції. А в нинішній розмові я хочу наголосити, що ми не її опоненти: принаймні, відповідь Віталія Федоровича дає підстави бачити його нашим союзником. Хоча є й проблеми, які стосуються не лише законодавчої сфери, тут і ті питання, які ми обговорювали за “круглим столом”. У Зверненні ми чітко вимагаємо активної позиції влади щодо справжньої інформаційної війни, яку ведуть проти України. Це і провокаційна, агресивна заява міністра закордонних справ Росії, що є грубим втручанням у внутрішні справи нашої держави; і брутальні нападки російських можновладців на Президента та уряд України; і ворожі антиукраїнські висловлювання, які тиражує преса сусідньої країни; здійснюючи психологічний тиск на українців; російські політики, експерти й політологи відкрито виступають на наших і чужих телеі радіоканалах проти Української державності, української мови, культури… Український інформаційний простір не є цілісно українським за національними пріоритетами, що загрожує суверенітету України як незалежної держави. Тому ми, представники патріотичних громадських організацій, стали на захист українського інформаційного простору, щоб зміцнити інформаційну безпеку України, зорієнтувати всі наші ЗМІ на національні пріоритети. Як вийти з державної інформаційної кризи? Ми висловили цілу низку конкретних пропозицій, вимог до Президента, уряду, і Верховної Ради — яких рішучих дій вжити для створення ефективної запровадження нормативів обсягів програм і передач українською мовою від загальних обсягів мовлення: з 1 вересня 2009 року — не менше 80 %; з 1 вересня 2010 року — не менше 85 %. Інформуємо Вас, що мова фільмів чи передач, які транслють в ефірі телерадіокомпаній, регулює частина 3 статті 10 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” — якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму тієї чи іншої програми (передачі) не українська, такі фільми чи програми (передачі) транслюють за умови звукового дублювання їх державною мовою. Фільми, створені до 1991 року (у Радянському Союзі), можуть бути недубльовані і неозвучені, але з обов’язковим титруванням українською мовою і мають транслювати понад обсяг україномовної продукції, визначений ліцензіями. Здійснюючи наглядові функції, Національна рада постійно аналізує стан дотримання телерадіоорганізаціями законодавства щодо частки національного аудіовізуального продукту в їхньому ефірі, зокрема, дотримуючись вимог частини 1 статті 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. Ця стаття визначає, що у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 % має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців. Але вказаний Закон не врегульовує частки україномовного пісенного матеріалу в ефірі телерадіоорганізацій.
системи ЗМІ. Наприклад, одним із невідкладних завдань є повне охоплення території України програмами Українського радіо: треба забезпечити НРКУ каналами мовлення в FM-діапазоні 87,5 — 108 МГц. Для цього слід задіяти окремі статті видатків із Державного бюджету. Крім того, порушуємо й інші проблеми, як-от: розробка частотнотериторіального плану середньохвильового радіомовлення, де використовуватимуть ефективні синхронні мережі й окремі передавачі; завершення розподілу середньохвильових частотних присвоєнь колишнього СРСР між Україною, Росією, Білоруссю і Молдовою… Хочемо відновити й мережі проводового мовлення, й супутниковий прийом програм; нейтралізувати російський інформаційний вплив на всіх рівнях комунікацій — регіональному, загальнонаціональному і міжнародному; запровадити правові, економічні й організаційні заходи щодо розширення сегменту україномовних телеі радіопередач… Для цього громадськість України вимагає сконсолідувати всі зусилля української влади і пропонує створити при уряді Координаційний центр стратегічних комунікацій із залученням найкращих фахівців. А також якнайшвидше розробити Національну доктрину й стратегію комунікацій і комплекс заходів на законодавчому рівні, щоб нарощувати національний інформаційний ресурс та розпочати реалізацію програмних засад. Тому й сподіваюся, що заради подолання тих викликів, які нині існують в інформаційному просторі, ми будемо разом із Національною радою взаємно діяти й допомагати один одному: громада — голові, а він, враховуючи позицію суспільства, відстоюватиме українські національні пріоритети. — Чи може Національна рада і її комісія щось реально зроби& ти, спираючись на нинішнє за& конодавство, щоб вітчизняний, національний продукт став пріо& ритетним, а інформаційний простір відповідав вимогам дер& жавної безпеки? — Залучаючи експертів, вивчаючи їхні оцінки та різнобічну інформацію, акумулюючи її, Комісія може вносити свої постанови і вердикти та визначати, що першочергове і його треба вирішувати через бюджетну статтю, інше — організаційно або ж змінювати законодавство. Мене, як очевидно і кожного українця, не влаштовує норма Закону України “Про телебачення і радіомовлення” в частині 1 статті 9, котрою передбачено лише 50 % національного українськомовного продукту, тому що російськомовного населення у нас значно менше. Але так був прописаний той закон, на який у своєму листі й посилається Віталій Шевченко. — А як можна розв’язати цю проблему? — Домагатимусь як народний депутат, щоб цю норму закону обов’язково змінили. Єдине, що для цього вкрай потрібно, аби працювала коаліція й потрібною кількістю голосів забезпечувала розв’язання проблем. Гадаю, що і Національна рада у цих питаннях стане нашим союзником, принаймні, відповідь Віталія Федоровича дає на це підстави. — Шановний пане Мовчан, які ж реальні механізми впро&
Національна рада фіксує в телеі радіоефірі збільшення обсягів вітчизняного музичного продукту, проте відзначає незначну кількість україномовного пісенного матеріалу, що стримує розвиток та пропагування української культури. Найближчим часом Національна рада планує розглянути і затвердити Положення про постійно діючу робочу групу з питань застосування та нормативного використання державної мовив сфері діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації. Ця робоча група має забезпечити постійний моніторинг ефіру загальнонаціональних телеі радіокомпаній, аналіз стану застосування державної мови реґіональними та місцевими телерадіомовниками, підготовку аналітичних матеріалів та практичних рекомендацій щодо застосування державної мови в ефірі телерадіоорганізацій України. На нашу думку, доречно було б включити до складу робочої групи представника ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка (за Вашою рекомендацією). Також Національна рада вживає заходів щодо збільшення програм вітчизняних телерадіоорганізацій для ретрансляції у кабельних мережах України. Розповсюдження на території України іноземних програм і передач регулює стаття 42 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, яка визначає, що зміст призначених для ретрансляції програм правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу,
У незалежній Україні, як і за старих імперських часів, офіцій& ну відповідь чи то громадянам, чи громадськості подають і сприймають як чергову відписку, а не розгляд питань та пошук конкретних і невідкладних заходів щодо їхнього вирішення. У листі&відповіді Національної ради України з питань телеба& чення і радіомовлення до товариства “Просвіта” ім. Тараса Шев& ченка усе нібито виписано згідно з “буквою” закону — здійсню& ють “регулювання мовного режиму” загальнонаціонального мовлення програм і передач, які “транслюють в ефірі телерадіо& компаній”… Виникає запитання, якщо Національна рада постійно дбає про впровадження державної мови всіма регіональними та міс& цевими телерадіомовниками, то чому ж досі не розв’язані болю& чі проблеми мови та інформаційного простору, які є основою ос& нов існування держави Україна?! Щоб з’ясувати це і розставити всі крапки над “і”, ми зверну& лися до голови Всеукраїнського товариства “Просвіта”, народ& ного депутата України Павла Мовчана.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
