Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Пустіть мене у молодість мою”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

НА НАШІЙ, НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ

Слово Просвіти, №30 за 2008 рік

ко своє болотом ліпить. Магазин у магазин — ні пройти, ні проїхати спокійно. Не вулиця, а базар. От і думаю: “Чи не приліпитися й мені до них?” І подався до міської ради. А там голова міста кажуть мені: “Пишіть заяву й приходьте на сесію, коли повідомимо”. Я написав і поїхав до Португалії по лікарняні й компенсації за виробничу травму, бо сесія мала бути аж через три місяці. Повернувся, а голова знову кажуть, що землю, яку обіцяли надати в оренду під магазин, розподілятимуть на аукціоні. Добрі люди підказують, що на тому аукціоні дехто з районного начальства в претендентах, і депутати серед них є, і не подужаю цей аукціон. А мені б лиш в оренду якийсь клапоть, як кажуть, під малу архітектурну форму. Але послухав людей і вступився з міста. Пішов у рідне село. Слобода — не Шаргород, але й тут магазинчиків уже набудували люди. А стару школу, ще панську садибу з широченними міцнющими мурами, яка прослужила б ще років зо двісті, зруйнували: будують високу п’ятиголову церкву — ближче до батюшчиної хати. Рік завершувався, й каже мені сільський голова: “Всі будують, і ти пиши заяву на оренду земельної ділянки. Реєструйся підприємцем. А ми приймемо рішення й виділимо тобі майданчик під магазин на перехресті, біля цвинтаря, на в’їзді з боку Івашковець. Зробиш біля магазину зупинку для міського автобуса, лавочки поставиш, квіточки посадиш, криницю викопаєш”. Я зрадів і згодився. Наче переміг. Заметушився, зареєструвався. Видали мені в сільській раді рішення, які потрібно зібрати документи. Побігав я з тим рішенням по всіх інстанціях. Усі погодили. Проект малої архітектурної форми зробили. Гарнесенький — відповідно до всіх погоджень й приписів. Уже й машину каменю вивіз, бо була нагода. Аж тут мені сільський голова й кажуть: “ Стій, Вікторе, не поспішай. Приходь на сесію, розглянемо твою справу”. Пішов яна ту сесію, і все вислухав від тих самих депутатів, що ще недавно виділяли мені землю в оренду… А тепер: “Магазин біля кладовища, п’яниці, вибачте, спокій порушуватимуть”. А найважливіше — сусідові заважає, бо він не звичайний сусід, а новий голова серед всіх пайовиків села. І ще: “Наш батюшка проти!”” На цьому все, край моєму підприємству. Пояснював, що не торгуватиму й пивом, а рішення про будівництво призупинили на три місяці — до обговорення проекту на наступній сесії. А я, коли заспокоївся, подумав: “От якби ти був справжнім головою, тобою батюшка не керували б”. Доведеться повертатися до Португалії. Вивчу португальську, щоб в оригіналі Пауло Коельйо “На березі річки Петра сіла я й заплакала” прочитати, бо нічого мені вдо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин