Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Пустіть мене у молодість мою”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ОСТАННІЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА

Слово Просвіти, №30 за 2008 рік

Прозаїки, поети, патріоти! Давно опазурились солов’ї, одзьобились на нашій Україні. А як не чути їх? Немає сил. Столичний гамір заважкий мені. І хочу вже на затишок, і, може, На спокій хочеться на придеснянський, і хочеться на мій селянський край. Пустіть мене до себе. Поможіть мені востаннє розтроюдить рану, побачити Дніпро, води востаннє у пригірщ із криниці зачерпнуть. Нехай гризуть дніпрові гострі кручі моє зболіле серце. Хай гудуть чернігівські просмолені ліси. Пустіть мене в просмолене дитинство. Бо кожну ніч порипують бори і ладаном мені живиця пахне, і дерева, як тіні предковічні, мене до себе кличуть і зовуть. Пустіть мене у молодість мою. Пустіть поглянути. Пустіть хоч краєм, хоч крихіткою ока ухопить прогірклу землю. Звіхолили сни мій день і ніч мою й життя прожите. Пустіть мене до мене. Поможіть ввібрать в голодні очі край полинний і заховать на смерть. Пустіть мене — прозаїки, поети, патріоти. VI. 1964 Ніна ГНАТЮК Ми недарма сьогодні під портретом геніального кінорежисера і письменника Олександра Довженка передрукували відомий вірш Василя Стуса. Поетові-правдоборцеві, який теж загинув на чужині, вдалося передати тугу О. Довженка за рідною землею, його бажання повернутися на Десну, в роздолля чернігівських лісів, до сонця і лугів омріяної материзни. Але заповіт Великого Українця не виконано — його прах досі у московській землі. Знайшлася горстка діяльних патріотів, які змогли навіть в умовах занепадаючої комуністичної системи перепоховати прах Василя Стуса на Байковій горі. Чому ж нині, у часи незалежної Української держави, не виконано заповіт О. Довженка? Невже знову не знайдеться в Україні горстки совісних і наполегливих діячів, які зможуть перебороти усі паперові чиновницькі перепони і нарешті повернути Довженка Україні?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин