“Без глибоких кардинальних реформ в економіці бідність подолати неможливо”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
СОЦІУМ
Слово Просвіти, №30 за 2008 рік
Святослав МІЗЕРНЮК Фото автора Будь-якої пори року через гірку долю чи життєві обставини, що інколи бувають трагічнішими за новомодний трилер, діти, яким немає й чотирнадцяти, змушені працювати. За оцінками Міжнародної організації праці, у всьому світі майже 165 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працюють. Перше дослідження МОП, проведене спільно з нашим Державним комітетом статистики 1999 року, виявило: в Україні їх 350 тисяч. Експерти стверджують, що в Україні найгірші форми дитячої праці поширені в сільському господарстві (46 %), вуличній торгівлі (26 %), сфері послуг (19 %), а також у підпільних вугільних копальнях, індустрії розваг, секс-індустрії та нелегальних бізнесах, які закріпачують дітей, перетворюють їх на рабів. Середній вік, коли “маленькі гавроші” стають до праці, — 12 років. Працедавці, користуючись правовим невіглаством дітей, нерідко експлуатують їх понад норму, визначену для дорослих, — 41 годину на тиждень і не завжди оплачують виконану роботу. І ні влада, ні громадськість не знають, що змінилося з часу останнього дослідження: їх не проводять — коштує це чималих грошей. Та й виявити дитину-найманця нелегко. За даними 2007 року Спеціального доповідача ООН, нагальною проблемою, що потребує термінового розв’язання в Україні залишається дитяча проституція і торгівля дітьми. У тенета рабства діти потрапляють за посередництва членів родини, друзів, знайомих, завдяки батькам, які ставляться до дітей неадекватно. Ця ситуація викликає серйозне занепокоєння.
НАЙГІРШІ ФОРМИ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ Цей термін, згідно з Конвенцією182, ухваленою на вісімдесят сьомій сесії в Женеві у жовтні 1999 р., включає всі форми рабства або практику, подібну до рабства: продаж дітей та торгівлю ними; боргову кабалу і кріпосну залежність; примусову чи обов’язкову працю, використання у збройних конфліктах; вербування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції або вистави; продаж наркотиків; залучення до тяжкої фізичної праці — усе те, що небезпечне й шкідливе для здоров’я дитини, її психічного й морального стану і заборонено міжнародним та національним законодавством. Програми дій Конвенції розробляють, зокрема, і з урахуванням точки зору дітей, які постраждали від найгірших форм дитячої праці. Особливу увагу звертають на молодших дітей, дівчаток, випадки прихованої праці, де дівчатка становлять групу особливого ризику. Визначено також сфери, у яких існують види робіт, які наражають дітей на фізичне, психологічне чи сексуальне насильство; підземна, підводна праця та на небезпечних висотах чи в обмеженому просторі; з небезпечними механізмами, обладнанням чи інструментами, чи та, що вимагає ручного пересування або транспортування тяжких вантажів; у нездоровому середовищі, зі шкідливими речовинами, температурами, шумом, вібраціями; в особливо тяжких умовах, або вночі. У червні 2002 року підписано Меморандум про взаєморозуміння між МОП, в особі Міжнародної програми з використання дитячої праці, й урядом України. Сформовано Всеукраїнську раду під егідою Міністерства праці та соціальної політики України, а міністра призначено головою ради. Національні партнери на своїх регулярних засіданнях узгоджують і затверджують стратегічні напрями дій та основні заходи. Нещодавно завдяки Міжнародній організації праці у Києві в Міністерстві праці й соціальної політики відбулися засідання прес-клубу та прес-конференція. Національні експерти — директори, менеджери, державні інспектори міністерстві департаментів всебічно обговорювали проблему дитячої праці, шукали ефективні методи ліквідації суспільного зла XXI сторіччя та катастрофічні причини його існування. Розробляють і новий стандарт МОП про заборону найгірших форм дитячої праці — ІПЕК (International Programme on Elimination
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
