Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Без глибоких кардинальних реформ в економіці бідність подолати неможливо”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ДИТЯЧІ УНІВЕРСИТЕТИ

Слово Просвіти, №30 за 2008 рік

мічне зростання, яке веде до соціального прогресу, ліквідації бідності? Запитань безліч. Але… Кількість працюючих дітей у світі зменшується, і це — прогрес. Проте, за даними ЮНЕСКО, 2007 року майже 77 мільйонів дітей початкового шкільного віку не відвідували школу. У 90-х роках їх було 103 мільйони. БІДНІСТЬ І ДИТЯЧА ПРАЦЯ Як розірвати замкнене коло? Адже, коли немає їжі через те, що батьки безробітні, чи мають працю, яка не забезпечує фізичного існування людини, всі соціальні негаразди вкраїні тягарем лягають на плечі підлітків. Напевно, влада розуміє, що без глибоких кардинальних реформ в економіці, які зменшать рівень бідності, розшарування суспільства на багатих і бідних, змінити ситуацію докорінно неможливо. З давніх-давен діти допомагали батькам на городі чи в господарстві, і це не було криміналом, бо допомога у домашніх справах, що не виснажує, чи праця під час канікул, є елементом виховання, здобуття професійних навичок і вміння адаптуватися в суспільстві. Однак те, що було звичним колись, тепер набуло потворних форм. Нині діти виконують найрізноманітніші роботи вдома і на вулиці: торгують на базарах, збирають металобрухт, жебракують і працюють вантажниками. Дитяча праця тісно пов’язана з бідністю. Часто добробут сім’ї залежить від заробітку дитини. Ось чому саме зайнятість дорослих, вчасна й гідна оплата їхньої праці — один із засобів викорінення бідності як ганебного соціального явища. Адже як інакше його здолати? Не лише законами, якщо їх тотально порушують. Вирвати з тенет бідності своїх співгромадян — розв’язання цієї глобальної проблеми повинні взяти на себе уряд, Верховна Рада, працедавці. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ Програма МОП — ІПЕК в Україні активно і плідно взаємодіє з соціальними партнерами, завдяки чому питання дитячої праці внесено до нормативно-правових актів: Закону України “Про охорону дитинства”, Кримінального кодексу України та національних програм — “Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006—2010 роки”, “Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року”, проекту Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року. Розповідає головний державний інспектор праці України, директор Держнаглядпраці Володимир Лось: — Українське законодавство щодо дитячої праці відповідає всім нормам, хоч і не бездоганне. Адже є ціла низка таких сфер дитячої праці, де наші інспектори безсилі. Наприклад, у кримінальному середовищі. Або коли тяжко з’ясувати, чи це наймана праця, з примусу, чи допомога батькам. Саме у серпні, під час літніх канікул, інспектори виявляють найбільше дітей, які працюють у торгівлі, ремісництві. Перевірили майже 800 підприємств, а там — 1600 неповнолітніх! Сімдесят шість дітей, яким не виповнилося 14 років, наймитували в селі — і не в домашніх садибах, а в юридичних осіб, на об’єктах підприємницької діяльності. Зростає і кількість працюючих 15— 16-річних підлітків без будь-якого оформлення правових відносин. Проте надто тяжко, як кажуть, упіймати на гарячому і довести, що дитина працює тут найманцем. 2007 року виявили 33 неповнолітніх, які виконували роботу в шкідливих для здоров’я умовах — з бетонним розчином: дитина працює з вібратором для трамбування розчину там, де обертаються небезпечні механізми, що неприпустимо. До 18 років така праця заборонена, як і на висоті чи в нічну зміну — у розважальних, ігрових закладах, чи доставка піци; та цілодобова — у невеличких готелях влітку, які потребують рук. На приватних будівництвах і садибах, де масово експлуатують дітей. Але інспекція праці позбавлена права туди

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин