Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Іноді, коли людина розтуляє рот, не знаєш, — плакати чи сміятися”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ХТО, ЯКЩО НЕ Я?

Слово Просвіти, №30 за 2008 рік

Микола БАЛАНДЮК Пам’ятаємо, якого широкого розголосу набуло рішення Луганської обласної ради щодо російської мови на території Луганської області. Цією постановою зроблено спробу урівняти на реґіональному рівні українську і російську мови. Враховуючи мовну ситуацію у Луганській області, постанова перекреслювала розвиток державної мови. У східних та південних реґіонах цю подію могли не помітити, але, на щастя, в Україні збільшується кількість небайдужих, патріотично налаштованих громадян, для яких мова, нація, держава — одне ціле. Першим на антиукраїнську політику зреагував А. Назаренко Дарина СТРАХОЛІС Сленг — це розмовний варіант жаргонних слів або виразів, характерний для мовлення людей певних професій, роду занять або соціальних прошарків. Він сягає корінням у сиву давнину. Адже і сторіччя тому різні соціальні групи послуговувалися мовленням, притаманним лише їм. ХVIII—ХІХ ст. на Полтавщині, де кобзарювання було досить поширене, сліпі бандуристи мали різновид мови, який називали “лебійською мовою”. Розглянувши уважніше, бачимо, що його легко було вивчити, оскільки він ґрунтувався на певних закономірностях перекручування слів, були й окремі новоутворення. Деякі слова лебійської мови, зазнавши певних деформацій, вживають і нині. Наприклад, поширене слово “лахати” (сміятися) походить саме від мандрівників-лірників. Воно навіть не змінило свого значення: “дерти лаха” — сміятися. Застаріле слово “клево” має таке саме походження. Головний персонаж оповідання Г. Хоткевича “Сліпець” каже: “Оце, — думаю, — клево” (у значенні “добре”). Сьо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин