“Бог скрізь є, і щастя у всякому стані, коли входимо у нього із Богом”. Григорій Сковорода · с. 12сторінка оригіналу ↗
ДУХОВНИЙ ПРОСТІР
Слово Просвіти, №30 за 2008 рік
Людмила ІВАННІКОВА
ВЕЛИКА ПРАВОСЛАВНА СВЯТИНЯ У липні минає 900 років від заснування Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Ця видатна подія знайшла гідне пошанування на всіх рівнях — церковному й державному. І хоч церква в нас відокремлена від держави, однак історія Української Православної Церкви нерозривно пов’язана з історією Української державності. Непересічну роль в утвердженні української духовності, в творенні нашої культури, мистецтва, літератури, театру, музики відіграли монастирі. Тут розвивали писемність і книгодрукування, тут написано всі літописи, починаючи з “Повісті минулих літ”, які й досі — основне історичне джерело. Зокрема ігумен Михайлівського монастиря, ієромонах Феодосій Софонович в другій половині XVII ст. написав тут свою знамениту “Хроніку” (“Кройніка з літописцов стародавних”). У монастирях протягом багатьох сторіч щодня творили молитви за Україну та її людність. Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир знаменитий тим, що в ньому з 1108 до 1937 року зберігали мощі святої великомучениці Варвари, що творили дива, про які писав Феодосій Софонович. Відомий він пам’ятками світового мистецтва — мозаїками “Євхаристія”, “Димитрій Солунський”, “Архідиякон Стефан”, “Апостол Фадей” тощо, які кожен з нас пам’ятає зі шкільних підручників історії й малювання. Отже, Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві — це не лише видатна пам’ятка архітектури і мистецтва, а й православна святиня.
НА СТОРІНКАХ СТАРОДАВНІХ ЛІТОПИСІВ Існує дві літописні версії заснування Свято-Михайлівського монастиря. Обидві вони цікаві й доповнюють одна одну. Перша стверджує, що монастир заснував у 1070-х роках князь Ізяслав (у святому Хрещенні Димитрій) Ярославич як Дмитрівський монастир із соборним храмом святого Димитрія Солунського. “Коли ж монастир [Печерський було] споруджено, а ігуменство держав Варлаам, Ізяслав теж поставив монастир святого Димитрія [Солунського] і вивів Варлаама на ігуменство до святого Димитрія, бо хотів зробити його вищим од сього [Печерського] монастиря, надіючись на багатство. Многі бо монастирі цесарями, і боярами, і багатством поставлені, та не такі вони, як ті, що поставлені сльозами, і постом, і молитвою, і неспанням (Літопис Руський. За Іпатіїським списком. Переклав Леонід Махновець. (К: Дніпро, 1990)). Отже, першим ігуменом Дмитрівського монастиря був прп. Варлаам Печерський, після смерті якого князь Ізяслав зблизився з братією печерського монастиря, і особливо з ігуменом Феодосієм, а з 1128 р. Дмитрівський монастир стає частиною володіння Печерської лаври (див: Михайлівський Золотоверхий монастир. — К.: Техніка, 1999. — С. 18). Син Ізяслава Святополк (у хрещенні Михаїл) збудував там 1108 року церкву св. Архістратига Михаїла з позолоченими банями, прозвану Золотоверхою. Про це є згадка в “Повісті минулих літ”: “У рік 6616 (1108). Закладена була церква святого Михаїла Золотоверха, Святополком-князем, місяця липня в одинадцятий (день)”. Як вказують історики, день закладин церкви не випадковий — це дата смерті княгині Ольги. (“У рік 6477 (969). …І в трьох днях померла Ольга. І плакав за нею син її, і внуки її, і люди всі плачем великим, і, понісши, погребли її на уготованому місці”). День смерті Ольги — неділя, 11 липня 969 р. відомий з “Пролога”, на нього вказує також і св. Димитрій Ростовський у “Житії” святої Ольги. У Новгородському списку “Повісті” (т. зв. “Новгородський перший літопис”) закладини Михайлівського храму датують 6617 роком, тобто через 140 літ із дня смерті Ольги. Можливо, що закладини приурочені до цієї події. Оскільки всі дати в літописах подано за старим стилем, то, відповідно до нового стилю, і день смерті Ольги, і день заснування Михайлівського Золотоверхого собору — 24 липня (а саме цього дня свята Православна Церква вшановує пам’ять блаженної Великої княгині Ольги). Отже, і ювілей Михайлівського Золо-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
