“Настав час повертати духовні святині храмам Київського Патріархату”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
КОЛИ ПРИВЛАСНЮЮТЬ ЧУЖУ ІСТОРІЮ
Слово Просвіти, №30 за 2008 рік
Михайлівського Золотоверхого монастиря. Сотні вірян із піснеспівами та молитвами супроводжували раку з мощами, біля якої весь день і всю ніч не припинялись молебні й акафісти, які співали ченці та священнослужителі разом із народом Божим. Цього вечора в соборі звершили урочисту всенічну, а вранці 13 липня — Божественну Літургію з нагоди великого ювілею. Вона відбувалася на подвір’ї монастиря і завершилася хресною ходою із мощами навколо собору та молебнем до св. великомучениці Варвари. Навколо панував урочистий молитовний настрій. Кілька тисяч парафіян із радістю і побожністю підспівували хористам. Зворушливим було пригощання всіх присутніх монастирською кашею, адже трапеза в храмове свято має особливу благодать, бо освячена духовним благословенням пастирів і ченців. А свята великомучениця Варвара, як світлосяйна свіча, яскравіше, ніж липневе сонце, освітлювала душі вірян.
ЩЕ ОДИН ЮВІЛЕЙ?.. 10 липня 2008 року відбулася прес-конференція Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, на якій він повідомив, що Українська Православна Церква Московського Патріархату також збирається святкувати ювілей, але не Михайлівського монастиря, а 1020 років Хрещення Руси-України. Навряд чи можна назвати це ювілеєм, але задумали його як альтернативу до урочистостей у Київському Патріархаті. Звичайно, це нічого злого не несе, навпаки, за висловом св. Патріарха Філарета, воно потрібне, як поправка до відзначення 1000-річчя Хрещення, яке святкували 1988 року не там, де відбулося Хрещення, а в Москві, хоч її на той час не існувало. Теперішнє святкування має відбутися в Києві як ствердження того, що Хрещення всієї Руси почалося з Києва, а не з Москви, і що саме звідси пішло світло Православної віри до всіх народів, аж до Японії. З усього видно, ієрархи Київського Патріархату, підтримуючи ідею святкування (19 липня 2008 року на Софійському майдані звершено урочисту Божественну Літургію з нагоди цієї дати та хресну ходу до пам’ятника св. рівноапостольному князеві Володимиру), сподіваються, що це сприятиме зближенню двох православних конфесій в Україні та утвердженню Єдиної Помісної Православної Церкви. Однак уже виникають певні застереження та сумніви. Чому, наприклад, Московський Патріархат не підтримав святкування ювілею Михайлівського монастиря, адже він з ХІІ ст. належав до володінь Києво-Печерської лаври? Лаврські ченці відкрито заявляють, що мощі св. Варвари тепер перебувають “в плену у раскольников”, і цю пропаганду ведуть у православній передачі “Радонеж” із Москви. І чи не для того, щоб підкреслити свою єдність із Вселенським Православ’ям, а нашу упослідженість “невизнаних ніким автокефалістів”, митрополит Володимир (Сабодан) запросив на свої святкування не лише Московського Патріарха Алексія IІ (який навряд чи сприятиме утвердженню Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, знаючи, що це, за висловом деяких політиків, буде “крах для Російської Православної Церкви” та її бажання посісти перше місце у Вселенському Православ’ї), ай Варфоломея, Патріарха Вселенського, а також інших Патріархів — Александрійського, Єрусалимського, Грузинського, Вірменського, архієпископа Кіпрського тощо. Чи не сприятиме це святкування ще більшому розбрату між вірян обох конфесій, приниженню одних і утвердженню в духовній омані інших, що вони “єдині істинні православні” і що спасіння лише в одній РПЦ, а поза нею спасіння нема і Православ’я також? Усі ці сумніви підтверджує і суттєва розбіжність у датах святкування 19 липня в Київському і 26 липня — в Московському Патріархаті. Ця ситуація дуже нагадує Першотравневі демонстрації 90-х років, коли влада намагалася “розвести” “червоних” і “жовто-блакитних”, щоб не сталося інциденту… Але тим проблему роздирання України не розв’язати — чи розв’яжуть її тепер?
Ніна ГНАТЮК Фото автора
У Національній спілці письменників України відбувся “круглий стіл” “560 років автокефалії Російської православної церкви, або Чому Московська патріархія забуває про свої ювілеї”. Організаторами цієї акції були ВУТ “Просвіта”, НСПУ та Українське Православне Братство Святого Апостола Андрія Первозванного. Відкриваючи “круглий стіл”, голова Українського Православного Братства Святого Апостола Андрія Первозванного, народний депутат України першого скликання Олександр Гудима зазначив, що цими днями в Україні проходять урочистості з нагоди 900- річчя Михайлівського Золотоверхого монастиря і 1020-річчя Хрещення Київської Руси- України. Але є ще один ювілей, про який чомусь мовчить Московський Патріархат. І Олександр Гудима роздав журналістам ксерокопії публікацій з “Журналу Московской Патриархии” (№ 8, 1948 р.). У журналі вміщено хроніку святкування 500-річчя автокефалії Російської православної церкви, про це повідомляє і газета “Правда” (№190, 8 липня 1948 р.). Друкований орган ЦК партії пише про те, що делегації зустрічали заступник голови Ради у справах Російської православної церкви при Раді Міністрів СРСР С. К. Бєлишев і члени Ради Г. Т. Уткін, І. І. Іванов. Очевидно, відзначаючи 1020-річчя Хрещення Руси-України, Московський патріархат не хоче згадувати про власне 560-річчя, адже він прагне закоренитися в чужу історію, привласнити чужі ювілеї. Як відзначив Олександр Гудима, Сталін прагнув утвердити Москву третім Римом. Але Патріарх Константинопольський Максим тоді не прибув на урочистості, приславши телеграму. Надійшла телеграма і від Патріарха Христофора з Александрії. Отож, патріархи не приїхали, делегації не мали належних повноважень, і Собор перетворився, висловлюючись сучасною мовою, на нараду. І ми досі пожинаємо плоди сталінської політики у питанні церкви та її впливу на суспільство. Московський патріархат, який має в Україні приходів більше, ніж на території всієї Росії, не хоче й чути про об’єднання в єдину Помісну Українську Церкву. Як підкреслив народний депутат України першого скликання, професор Арсен Зінченко, Православна Церква в Росії завжди була міцно пов’язана з імперією, цю традицію перейняли і радянська, і сучасна Росія. Маємо історичний факт самопроголошення автокефалії, тобто розколу Київської митрополії, ініціатором якого була Москва. Корені християнства в Україні сягають сивої давнини. Тиверці й уличі, наші предки, межували по Дунаю з Болгарським царством. Ще всередині IX ст. відчувався великий вплив християнства на праукраїнські землі. Християнство княгиня Ольга прийняла за сім десятиріч до Хрещення Руси-України. Процес прийняття християнства на північних землях тривав до XIV ст. Історія зберегла факти вбивства священиків у Ростовській землі, придушували паростки християнства у Суздалі. Те, що в Київській Русі було органічним, на північному сході ставало драматичним, тяжким. Часто чуємо: “Єдиної Помісної Української Церкви хочуть лише інтелігенти”. Але це неправда. Російська церква повсюдно сіє недоброзичливість, ворожість до української мови. Хто може забрати в нас природне право звертатися до Бога рідною мовою, нею пом’янути жертв войовничого атеїзму, Голодомору-геноциду, інших трагічних сторінок нашої історії? Колишній політв’язень Олесь Сергієнко наголосив на тому, що настав час повертати духовні святині храмам Київського Патріархату. Олександр Гудима, коментуючи хроніку відзначення 560-річчя автокефалії Московського патріархату в липні 1948 року, сказав, що головною метою його було переведення центру православ’я з Константинополя у Москву. Але цього зробити не вдалося. Арсен Зінченко наголосив: християнство визнає всіх людей рівними перед Богом, отож рівні народи і їхні мови. Тому кожен народ має право на свою церкву, свою незалежність. Лаврські священики дуже не люблять слова “автокефалія”, коли йдеться про Українську Церкву Київського Патріархату. Російська церква виконувала вказівки Сталіна, ЦК КПРС, а нині пропагує єдиний економічний, інформаційний та духовний простір. І з цим не можна миритися, адже це вияв імперської політики. Голова Комітету Верховної Ради України з питань духовності і культури, голова НСПУ Володимир Яворівський сказав, що в дні відзначення 1020-річчя Хрещення Руси-України ми раді вітати на українській землі, в наших духовних святинях представників усіх церков, зокрема й Московського патріархату, як молодшу сестру, з якою маємо жити в мирі й шані. Адже одна із Христових заповідей звучить так: “Любити ближнього свого…” Але цю заповідь мають сповідувати і московські священики. Українське Православне Братство святого Апостола Андрія Первозданного провело молебень біля входу до Києво-Печерської лаври з нагоди 560-річчя автокефалії Московського патріархату і передало вітальний лист Патріарху Московському Алексію ІІ.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
