Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Осяй все навколо світлом твоєї віри і твоєї любові”. Хосе Ескріва · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №30 за 2008 рік

Слово Просвіти, №30 за 2008 рік

Аметистові квіти з нефритовим листям. Відень Людмила ДЕХТЯРЬОВА, кандидат геолого-мінералогічних наук, м. Київ Юй — так звучить китайський ієрогліф, що означає “джререло всіх коштовностей”. Передусім ним позначали нефрит і яшму. “Нефрит” — від давньогрецького nephros, тобто “нитка”. Вважали, що камінь знімає біль у нирках. Індіанці доколумбової Америки вирізали з нього фігурки богині, яка народжує дитину, і давали тримати жінкам під час пологів, щоб допомагала. Такої самої думки були у стародавньому Шумері. Нефрит дуже міцний, із в’язкою мікроволокнистою структурою. Кольори — від ефектного зеленувато-чорного до білого. Між ними великий спектр переходів зеленого, плямистого леопардового та сірувато-зеленого забарвлення. Камінь вимагає зосередженого м’якого шліфування без скляного віддзеркалення та гострих кутів. Його пластичні форми віртуозно обігрують майстри-шліфувальники, надаючи природного ефекту просвічування. Це притаманне даоському Китаю із світосприйняттям перетікання стану янь у стан інь, індіанським майстрам та різьбярам маорі. Першим досконалим зразком обробки нефриту визнано невелику сокиру з цього каменю (епоха раннього неоліту). Ідеальну за формою річ зроблено з нефриту, який має глибоке насичене зелене забарвлення. Камінь — із родовищ мальовничої гірської країни Бурятії. Саме там, біля річки Іркут, яка впадає в озеро Байкал, було знайдено сокиру. Здавна хункузи, китайські контрабандисти, таємно прокрадались у гори до бурятів і монголів по нефрит. Заради грабунку могли вирізати вночі всіх мешканців невеликого гірського селища. У Китаї власного каменю не було, а потреба постійно зростала. Цікава деталь китайської монархії, яка зникла з останнім імператором. Від дружин та наложниць правителі мали іноді багато синів, а іноді жодного. Наступника на трон обирала імператриця-мати. Якось в епоху Тан кілька юних принців заходилися будувати пагоду з бамбукових паличок. Стара імператриця нишком розклала нефритові іграшки. Хлопчики покинули гру й стали битися за володіння ними. Лише малий Сюань залишився біля пагоди, холоднокровно спостерігаючи за колотнечею. Бабуся обрала його, і згодом він став найславетнішим імператором свого часу Сюань-цзуном і отримав від імператриці титул “Син Неба Великого Спокою” й талісман — нефритового дракончика на золотому ланцюжку. Весь Китай шанував того дракончика, бо з ним та з улюбленою перлиною імператор вимолював під час засухи дощ. Сюань не програв жодної війни, і саме він започаткував традицію під час церемонії “покриття голови” на 20-річчя тримати меч у піхвах, які прикрашені багатьма нефритами. Той, хто не знає основи китайської міфології, все декоративно-прикладне мистецтво країни сприймає як декоративне. Насправді це віддзеркалення пригод міфічних героїв і їхньої символічної атрибутики. Адже у цій країні завжди шанували давні традиції. Загадкою залишається те, чому китайці обрали нефрит. Наприклад, архаїчне жіноче божество, матінка Си-ван-му. Розповіді про неї наповнені звучанням ієрогліфа юй. Вона живе на високій горі Бай-юй-шань, з якої витікають гірські потоки з піною юй. Нефритову піну, яка забезпечує безсмертя, вживають інші боги. Гора — не випадковість, рефлексія прадавньої реальності, коли Китай купував нефрит у місті Котан під горою на Великому Шовковому Шляху. Старі гравюри на нефриті, лаку, шовку, папері зображають матінку Си шокуючою істотою. Тигрячі ікла, хвіст барса, скуйовджене волосся, з якого стирчить велика заколка з нефриту чи кістки. З часом “портрет” набув еталону жіночої краси, але заколка залишилася та сама. Тоді увійшло в традицію дарувати “поліпшені” зображення Си жінкам на 50-річчя. Особливо — шанованим досвідченим гейшам. У даосизмі чималий простір займають пригоди восьми безсмертних (головним результатом практикування настанов Лао-цзи було досягнення безсмертя). Найколоритнішим з “вісімки” був Лань, його найчастіше зокастаньєту, а Ланя затягнув під воду. Друзі перемогли драконове військо, визволили Ланя разом з його магічним інструментом, ще й море підпалили. Мав утрутитись Юй-ді, нефритовий володар, щоб усе владнати. Традиційно Юй-ді зображують на троні з нефритовою дощечкою в руках. Наказам, які він пише на дощечці, підкорюються всі боги Всесвіту разом із земними духами: підземними, наземними, небесними. У реальному житті Китаю нефритові таблички певного призначення ставали святинями в церемоніалі правителів. На них золотом гравіювали тексти присвят та подяки богам, особливо Юй-ді. Оправлені в золото, їх знаходили серед скарбів, коли розкопували могилу правителя Х ст. Ван Цзяна, а ще раніше — серед скарбів Гао-цзуна (666 р. н. е.). Цікаво, що наказ Сюань-цзуна суворо забороняв використовувати в ритуальних церемоніях підробні дешеві матеріали — лише юй. Нефритова сокира Кам’яної доби зазнала в Китаї чимало трансформацій. Була па-

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин