“Нація — це стан свідомості, який відповідає певній політичній реальності”. Г. Кон · с. 2сторінка оригіналу ↗
ГОВЕРЛУ ТРЕБА РЯТУВАТИ
Слово Просвіти, №30 за 2008 рік
федерацією спортивного туризму я піднімалася на Говерлу. Разом із онуком Остапа Вишні журналістом Сергієм Губенком, ученим-фізиком і поетом-перекладачем Максимом Стріхою, майстром спорту Володимиром Соколовим, працівницею фонду “Україна-Інкоґніта” Валентиною Тартачною та іншими добродіями ми збирали сміття, залишене на вершині командою Президента України Віктора Ющенка. Сходження було дуже тяжким. Проливний дощ зі снігом, штормовий вітер — 25 метрів на секунду, 8 градусів тепла. Обкутані целофаном із ніг до голови, зі спеціальними палицями в руках, ми очищали доріжки, плаї від сміття, пляшок, щоб хоч трохи порятувати природу від її губителів. Цього року на Говерлі встановили трибуну, відкрили пам’ятник, провели салют. Хто радився з ученими, який згубний наслідок це становитиме для місцевої фауни і флори? І чи не мріє баба Параска побачити своє погруддя на Говерлі вже наступного року? Я попросила прокоментувати чергове сходження президентської команди на Говерлу академіка НАН України, колишнього директора Інституту ботаніки НАНУ Костянтина Ситника: — Сходження такої кількості людей на Говерлу — акція, м’яко кажучи, нерозумна. Вона робить більше шкоди, ніж користі, навіть якщо йдеться про добрі політичні наміри. Треба враховувати ментальність наших людей. Вони смітять, витоптують рослинність, зривають квіти, ламають гілки дерев і кущів. А якщо це сотні, тисячі людей одночасно? Я 33 роки був директором Інституту ботаніки Національної академії наук, 5 разів піднімався на Говерлу. Мені навіть тяжко говорити, який згубний наслідок таких піар-акцій для природи.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
