Пам’ять · “Національна ідея була понад усе”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Анатолій БОРТНЯК ЗАПОВІТ СВОЇМ ДІТЯМ
Слово Просвіти, №30 за 2009 рік
Перед тим, як у пітьму безкраю відійти, де привиди німі, — рідну мову вам заповідаю. Інше все надбаєте самі.
Це, по суті, спадщина єдина. Нею вам освячую уста. В ній добро, і віра, й Батьківщина. Решта все — житейська суєта.
Хай “Багатий спадок!” — підворіттям крадьковитий насміх прошмигне, — діти, стачить вам і вашим дітям, щоб життя продовжити земне.
Це мій посаг — на добро, на згоду (як не встигну, то заздалегідь). А без мови нашого народу не благословляю — не любіть.
Занесіть у список поминальний мій завіт, коли в пітьму піду, що страшніш, як злочин кримінальний, — рідне слово знищити в роду.
Кровну душу викинути з серця — це, кохані діти, смертний гріх. Кожна інша мова відсахнеться, не допустить до джерел своїх.
Перед тим, як з пекла, а чи з раю долунає виклик: “Час приспів!”— сотні тисяч вам заповідаю неповторних українських слів.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
