Здоров’я нації · “Лікувати треба тільки там, де вже не можна не лікувати”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ:
Слово Просвіти, №30 за 2009 рік
Несподівано, навіть епатажно: “Я взагалі проти лікування”. Це стверджує доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, врешті, директор медичного закладу. Але Ольга Богомолець — людина неординарна, яскрава собистість. Відомий лікар, водночас співачка, бард (так і хочеться вжити оригінальний термін “бардеса”), чи співачка, що водночас є лікарем, — одразу й не скажеш, як правильніше визначити. Залюбленість у життя і суворо-іронічне ставлення до наших реалій. Мабуть, немарно в її величезному репертуарі є й така пісня на вірш Ліни Костенко: “Мені б курінь на острові Борнео, але і там, мабуть, вже полігон”. Мама чотирьох дітей (20, 14, 10 і 3 років), за нинішніми мірками — не просто багатодітна, а майже мати-героїня. (Стосовно п’ятої дитини пані Ольга спокійно-філософськи каже: “Як Бог дасть”). Може, тому вона так перейнялася величезною соціальною бідою нашого суспільства — дітьми-сиротами й напівсиротами. Під час свого всеукраїнського благодійного марафону здоров’я вона оглядала саме таких дітей. А ще фотографувала, щоб створити виставку — ще один її проект — з також доволі епатажною назвою “Нічиї 300 тисяч”. Саме стільки їх у нас у країні, нічиїх, як називає вона цих діток, попри ритуальну балаканину про “турботу про юне покоління”. Лікар-дерматолог, Ольга Богомолець віднедавна зайнялася ще онкодерматологією, проблемою раку шкіри, який, виявляється, вийшов у нас на друге місце серед численних онкологічних захворювань. Від меланоми, одного з видів раку шкіри, що утворюється з “родимок”, у нас 95 відсотків хворих помирають, а в США 95 відсотків виліковуються. І ця критична ситуація покликала Ольгу Богомолець у дорогу Україною, в оцей марафон. Завершився його перший етап. Протягом лютого-травня бригада медиків очолюваного пані Ольгою столичного Інституту дерматології та косметології попрацювала в усіх обласних центрах України, а також у Севастополі й столиці. За чотири місяці марафону Ольга Богомолець разом з колегами обстежила 1 611 дітей. Це були діти з підозрою на рак шкіри, виявлені під час попереднього обстеження 55-ти тисяч. Характерно, що попереднє обстеження під контролем і за методикою інституту робили не лише місцеві лікарі, а й весь персонал дитбудинків та інтернатів — педагоги, вихователі, нянечки. У цьому ще один акцент марафону: навчити виявляти небезпечну хворобу чи бодай підозру на неї всіх, зокрема батьків. А для медиків областей були проведені окремі навчання. І, звичайно ж, окрім прийому сотень дітей, Ольга Богомолець у кожному місті давала великий благодійний концерт за участю свого творчого колективу. З мамою вже давно співає на сцені старший син Андрій. Про медицину, життя, творчість ми й розмовляємо з Ольгою Богомолець. — Пані Ольго, чи справді серед онкозахворювань саме рак шкіри вийшов на друге місце в Україні? У чому причини? — Це справді так. Статистика поширення вже впритул наблизилася до таких захворювань, як рак легень чи шлунка в чоловіків або молочної залози у жінок. Хворіють уже не лише літні, а й молоді люди. Причина поширення та, що потоншав озоновий шар земної атмосфери. Трапляються значні викиди фтору і хлору в атмосферу — наслідок науково-технічного прогресу. Це руйнує озоновий шар. А його функція — фільтрування ультрафіолетового випромінювання. З руйнацією озону функцію фільтра мусить брати на себе шкіра людини. — Яка динаміка цього сумного процесу? — Ще 10—15 років тому можна було вільно перебувати на сонці по кілька годин, сьогодні ж уже за півгодини людина отримує сонячний опік. А це — ризик переродження клітин шкіри. Ця здатність клітин до мутації накопичується протягом усього життя. Ще один із сумних наслідків так званої цивілізації. Ще один сигнал людям. І це не винятково українська проблема, вона глобальна. — Чому під час Вашого всеукраїнського марафону так важливо було залучити до огляду дітей якнайширше коло людей, що працюють із ними? — Дітей оглядали за нашою методикою і лікарі, й медсестри, і вихователі, й нянечки саме тому, що вони вивчали критерії огляду. А потім вони зможуть оглянути і власних дітей, і сусідських, стануть носіями інформації для інших людей. Це лікнеп, адаптований для кожного українця. — Про ваші критерії огляду, розроблене вами профілактичне коло “АКОРД” ми також розкажемо читачам газети. Поговорімо про можливості нашої онкодерматології, адже під час всеукраїнського марафону Ви побачили її стан.
— Онкодерматології в Україні нема. Ні фаху, ні навчальних програм. У типовому онкодиспансері працюють дерматологи, що отримали додатково кваліфікацію онкологів, чи навпаки. Тому те, що ми зараз робимо, — це ніби криголам. Наш інститут ліцензований і готує фахівців з дерматології, хірургії й онкології. Це фах, що поєднує три. Покладаю великі надії на запланований на осінь другий тур нашого всеукраїнського марафону. Тоді ми спробуємо дати знання лікарям первинної ланки. Не вузьким спеціалістам, а звичайному лікареві, до якого прийде на прийом звичайний пацієнт. Щоб встановити правильний діагноз, потрібні критерії, а їх нема. Ми відпрацьовуємо їх: хто належить до груп ризику, хто підлягає диспансеризації. — Які категорії лікарів на місцях навчатимете? — Хірургів, онкологів, обов’язково — сімейних лікарів. Особлива апаратура не потрібна, потрібні досвід, знання і бажання. — А який надсучасний прилад є у Вас в інституті? Ви на ньому працювали під час марафону. — Це епідерматоскоп, який дає лікареві змогу підтвердити діагноз у складних, проміжних ситуаціях, коли “родимка” змінюється. Ми робимо цим апаратом дослідження в динаміці: обстежуємо, потім через місяць удруге. Але цей прилад — допоміжний, для правильного діагнозу головне — знання і вміння, а не прилади. — Як Ви ставитеся до засилля телевізійної реклами ліків і лікування? Чи така реклама підштовхує людей до самолікування, і якщо так, то як це розцінювати?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
