Про-читання · “У письменника тільки один вчитель: самі читачі”. Микола Гоголь · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЗАПОВІТ МАЙСТРА
Слово Просвіти, №30 за 2009 рік
Віра ВОВК (СЕЛЯНСЬКА)
Видавництво “Смолоскип” обдарувало українську культуру епохальним виданням двотомника Григорія Кочура “Література та переклад”. Григорій Кочур відомий як феноменальний знавець багатьох мов, енциклопедичним знанням літератур багатьох країн з усіма подробицями в їхньому розвитку. Його есеї, критичні статті, коментарі читаєш як цікавий роман, повний прецизійних і часто несподіваних спостережень та доброзичливого гумору. Автор нікого не перехвалює, справедливо оцінює всі нові здобутки на полиці, а часто з відомих причин під полицями книгарень, ретельно розглядаючи кожний переклад і його вартість. Одразу впадає в очі, що це незвичайна безпретензійність геніального автора, який скромно ставить себе в тіні Миколи Зерова й Максима Рильського, віддаючи учителям перше місце перекладачів світової літератури. Від тих великих майстрів слова Григорій Кочур перейняв любов до плинності перекладу, до його майже суворої простоти, відкидаючи всякі особисті втручання перекладача з його “кучерявістю”, яку делікатно закидає тут і там. Перепало також Ігореві Костецькому, якого автор дуже поважав, зазначивши, що його ремарки — “бунт навколішках”. Читач усміхнеться, прочитавши деякі пасажі Кочурових зауважень.
Євген БАРАН, м. Івано-Франківськ
Є літературні жанри, осягання яких свідчить про подолання автором вершин, що засвідчують його майстерність оволодіння ремеслом. Жанр сонета — цьому підтвердження. Тут замало таланту, замало натхнення. Цей жанр вимагає копіткої роботи над словом і формою. Оволодівши ним, поет не просто осягає класичну форму, він перетворюється на автора, якому підвладні поетичні стихії, й автор чується у них не переляканим подорожнім, а справжнім мольфаром поетичного духу. Читання сонетів вимагає певних правил. Одне з найголовніших — внутрішня зосередженість і знання особливостей жанру. Зопалу тут нічого не сприймеш. Потрібен особливий настрій внутрішнього урочистого
Хай прикладом стане рима до слова “листя” в перекладі Костецького “Осінньої пісні” Верлена, де ліричний герой “хилиться охвістям”. Коментар Кочура: “Досі вважалося, що він з породи безхвостих, отже й “охвістя” проти доброго смаку, що мусить іти в парі з талантом і сміливістю”. Григорій Кочур не схвалює “балакучості” в перекладах, наприклад,
Марія й Андрій Кочури з Вірою Вовк
Владислава Сорокомаї, який воліє вживати власні й набагато ширші розміри вірша замість того, щоб дотримуватися розмірів оригіналу, чим викривлює його характеристику. Небезпекою стає й надмірне скорочення якогось пасажу, що нагадує скоромовку й доводить радше до сміху, ніж до подиву. Як приклад автор наводить переклад Т. Бохен-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
