Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Українська Церква є Церквою6Матір’ю для Російської Церкви”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ЗА ЄДНІСТЬ ПРАВОСЛАВ’Я ПРЕДСТАВНИКИ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ УКРАЇНИ ЗАКЛИКАЛИ ДО СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ПОМІСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Слово Просвіти, №30 за 2009 рік

Петро АНТОНЕНКО Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ Тільки відверто наївні люди можуть повірити, що візит Патріарха Московського і Всія Русі Кирила до України має суто духовний, не пов’язаний з політикою характер. Не співвідноситимемо його з усіма виборами в Україні, хоч він припав на старт виборчої кампанії. До того ж, московський гість, попри власні заяви, вже першого дня встиг зустрітися з провідними політиками нашої країни. Зрозуміло, що головна мета відвідин — спробувати міцніше прив’язати Україну до московського воза, бодай церковними узами. У традиціях колишніх генеральних секретарів компартії владика їде до пастви, щоб перевірити її відданість престолу. Особливо треба перевірити настрої священиків та ієрархів Української Православної Церкви, з додаванням до назви головного — її належності до Московського патріархату. Бо у нас ши- Закінчення. Поч. на стор. 1 тично ставимося до дій нинішньої російської політичної й церковної влади, що прагне позбавити Україну незалежності. Український і російський народи вважаємо братніми народами, які повинні жити в мирі, як добрі сусіди. Маємо багато спільних сторінок історії, ми є носіями схожих мов і близьких культур. Між нами не повинно бути ворожнечі й протистояння. Але ми — різні народи. Різні, як різними є дорослі брати, що хоч і належать до однієї родини, але прагнуть мати кожен власну сім’ю і будувати своє життя згідно з власним світоглядом. Усім час нарешті усвідомити: Україна — не Росія! Можливо, це не подобається російським політикам чи церковним діячам, але це беззаперечний факт. Проте, на жаль, у ставленні до України вони часто поводяться, як ревнива мати, яка ніяк не може відпустити з-під своєї опіки дорослого сина, яка не дає йому одружитися, збудувати власну сім’ю. Яка ревниво руйнує його стосунки з дружиною, бо вважає її суперницею у боротьбі за синівський послух. Яка на кожен вияв самостійності відповідає докорами: “Я тебе виростила, а ти мене не слухаєш, хочеш полишити!” Будь-який досвідчений психолог скаже, що така ревнива мати думає, що вона керується благими намірами, але насправді отруює власне життя і калічить життя сина. Росії час позбутися комплексу “ревнивої матері”. Нас століттями вважали “молодшим братом”. Але ми — не “молодший брат”, ніколи ним не були і ніколи ним не станемо. З милості Божої волею народу ми маємо незалежну Державу — те, чого не мали від часів падіння княжого Києва, що через чвари й розбрат не змогли зберегти за Гетьманщини і в роки революцій. Наша державна Незалежність була проголошена 24 серпня 1991 року, а 1 грудня 1991-го вона була затверджена на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів. І хоч і зараз у нашому українському домі багато чого ще не до ладу, але бути хазяїном у своїй господі завжди краще, ніж жити у приймах або бути наймитом на чужій праці. Братньому російському народові, його політичним і церковним провідникам час визнати це. Час визнати наше право незалежно будувати власне майбутнє — і державне, і церковне. Добросусідське, взаємокорисне, але — незалежне. Нам відомо, що всі ці думки і побажання українські громадські діячі письмово й усно хочуть донести до глави РПЦ. Вони хочуть висловити свій протест проти політичних планів керівництва Російської Церкви. Україна — демократична держава, тому громадськість має повне право зробити це у дозволених законом формах. Але, маючи достовірну інформацію про підготовку проросійськими силами і навіть спецслужбами силових провокацій, ми наполегливо закликаємо учасників акцій протесту зберігати витримку, пам’ятати про свою християнську відповідальність, поводи- Православні християни України! Дорогі брати й сестри! Людині насилаються біди й спокуси, щоб перевірити й випробувати її. Сьогодні одним з найтяжчих випробувань для України є розділення її духовного тіла між різними православними конфесіями. Це розділення штучно підтримують з-за кордону, а подекуди й усередині нашої країни ті, хто не хоче єдності нашого народу і нашої Богом береженої України. Московські патріархат і влада заважають утвердженню єдиної Помісної Православної Церкви в Україні. Тим часом, на таку Церкву має право кожен православний народ, зокрема український, на землях якого проповідував апостол Андрій та з землі якого було просвітлено хрещенням більшу частину Східної Європи. Українська Церква є Церквою-Матір’ю для Російської Церкви. Київ був охрещений 988 року, коли Москви ще не існувало. Ми згадуємо все це не для того, щоб доводити свою першість, бо чи є більший гріх, ніж марнославство? “Хто хоче бути першим, хай буде слугою”, — казав Ісус Христос. Ми це кажемо, щоб застерегти Московський патріархат і Російську державу від порушення Восьмої Божої заповіді — “Не вкради”. Протягом сотень років імперія “вбивала через душу”, використовувала Церкву на згубу українському народові. Українську Автокефальну Православну Церкву 1927—1933 років було знищено не лише в тисячах священиків, а й у мільйонах вірян. Натомість Московська Церква, як і в попередні століття, у руках влади перетворилася на інструмент нищення й руйнування українства. Нині ієрархи Московського патріархату “освячують” ядерну зброю — засіб масового знищення людей, проводжають у путь на українські землі рогатих “байкерів” з печерно-шовіністичними гаслами й оголеними дівками. Під час деяких “хресних ходів” люди з перекошеними від злоби обличчями несуть портрети Й. Сталіна, намагаючись спотворити православне християнство — релігію Божою любові. Ми закликаємо священиків і мирян відвернутися від гріхів, зняти погони іноземних держав, покаятися перед Богом і народом, стати на шлях правди. Ми закликаємо тих священиків, на кому лежить найбільша відповідальність, якнайшвидше створити в Україні Єдину Помісну Православну Церкву. Така Церква потрібна не для політики. Вона займатиметься спасінням душ і викоріненням соціального зла, а не воюватиме з православними й іншими християнами і не поширюватиме зла. Розмовами про “канонічність” і “неканонічність”, у яких Україні намагаються підкинути ідею, що канонічною може бути лише Церква, затверджена КДБ. Тим більш народ, який прийняв апостола Андрія, і з земель якого тисячу років тому відбулося хрещення мільйонів людей і сотень мільйонів їхніх нащадків, не може не мати права на власну Церкву. Попри все, вірте: Господь милосердний до нашої землі! Ми закликаємо всіх православних християн України припинити міжконфесійні суперечки, а жити на засадах миру й любові, служіння Богові та своїй земній Вітчизні. Сьогодні ми закликаємо всіх православних християн України стати єдиним Православним Братством, підтримати всіма своїми силами створення Єдиної Помісної Православної Церкви. Левко ЛУК’ЯНЕНКО, політв’язень, громадський діяч, Герой України; Іван ДРАЧ, поет, громадський діяч, Герой України; Євген ШЕВЧЕНКО, голова Національної спілки майстрів народних мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України; Сергій ТРИМБАЧ, кінокритик, лауреат Державної премії ім. О. Довженка; Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, письменник, секретар ради Національної спілки письменників України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка; Георгій ФІЛІПЧУК, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, голова секретаріату Конґресу української інтелігенції; Іван ЮЩУК, професор Київського міжнародного університету, заслужений діяч науки України; Василь КОСТИЦЬКИЙ, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України; Клара ҐУДЗИК, письменник-есеїст, журналіст; Юрій ГНАТКЕВИЧ, кандидат педагогічних наук, доцент, народний депутат України; Олександр ПАЛІЙ, історик, кандидат політичних наук; Віктор ТЕРЕН, письменник, народний депутат України п’яти скликань; Роман КУХАРУК, голова правління Українського клубу; Сергій РУДИК, кандидат історичних наук, магістр державного управління; Сергій ТРЯШИН, член правління Українського клубу; Олексій УСАЧОВ, голова правління Української громади; Микола ДУДАР, голова Київської обласної організації Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”; Ці представники української інтелігенції підписали Звернення на прес6конференції. Але документ відкритий для підписання, збирання підписів триває. В УНІАН відбулася прес-конференція представників інтелігенції України — православних християн, на якій було оприлюднено їхнє Звернення до всіх православних із закликом до об’єднання, до створення Єдиної Помісної Української Православної Церкви. У Зверненні, зокрема, йдеться:

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин