На житейських перехрестях · “Я люблю Україну, хоч би якою вона була!” · с. 16сторінка оригіналу ↗
ЗІРКОВЕ ЖИТТЯ ПО-ВІННИЦЬКИ
Слово Просвіти, №30 за 2009 рік
Фото Романа Ковальського один для всіх… Але хто ж пише такі драконівські закони, що за 5 хвилин паркування тебе штрафують на 300 гривень? — То чого ж Ви не залишились у Штатах? — Там добре дітям та онукам… А я люблю Україну, хоч би якою вона була! Ось уже 15 років живу у вінницькому селі, маю город, а головне — спокій у душі… Тому жодного разу не жалкувала за Америкою чи Києвом. За двома дітьми, чотирма онуками і двома правнуками інколи сумую, але є телефон, і він рятує від самотності та поганого настрою… Ось тільки тепер, коли я залишилася жити сама у просторій хаті, то під подушкою доводиться тримати пістолет. Ні, не справжній, а з ґумовими кулями та дозволом від палкого прихильника — генерала Василя Поліщука. — А як Ви познайомилися зі своїм чоловіком? Це було кохання з першого погляду? — Я тоді була заміжня, виховувала двох дітей, але перший чоловік Фелікс Михайлович весь час перебував у відрядженнях від свого КБ Антонова. Його ніколи не було поруч, я вже навіть почала підозрювати, що він має на Далекому Сході ще одну сім’ю. Діти росли без нього, бо обоє ми були, як тепер кажуть, трудоголіками. Рятувало лише те, що можна було брати з собою на зйомки дітей. Тоді я отримувала 2 карбованці 60 копійок добових і на ці гроші купувала в селі сир, яйця, м’ясо. А познайомилися ми з другим чоловіком, красенем, головою колгоспу, героєм Соцпраці та депутатом Верховної Ради Іваном Кальницьким на знімальному майданчику в Петрашівці. Того дня біля розкішного розарію ми закінчували знімати
Кадр із фільму “За двома зайцями”
сцену дивовижного фільму “Фараони” за п’єсою Олекси Коломійця, де чоловіки міняються місцями із жінками. Чоловіки перуть білизну, доглядають дітей, готують їсти, а жінки — влада! І саме коли вже завершували сцену феміністичного засідання правління колгоспу, під’їхав на “Волзі” він — стрункий, у солом’яному брилі. Справді — голова! Коли йому представляли акторів, я стояла останньою, і ось наші очі зустрілися, аби більше не розлучатися ніколи. Не повірите, але, як у кіно, він закохався з першого погляду не в мо-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
