Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Консолідувати українське суспільство на основі національної пам’яті”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ОСМИСЛЕННЯ ІСТОРІЇ ЯК ФАКТОР ЄДНАННЯ НАЦІЇ

Слово Просвіти, №30 за 2009 рік

— Ігоре Рафаїловичу, чи пот6 рібна героїзація історії, ство6 рення національних міфів? Адже відомо, що в Україні це часто призводить до конфронтації в суспільстві, бо в різних реґіонах нашої країни герої різні. Як у та6 кій ситуації об’єднати україн6 ців? — Інститут національної пам’яті залучає найкомпетентніших учених, які виконують роботу, що стане платформою державної політики у сфері історії. Так ми хочемо створити “стандартну” історію держави Україна. З одного боку, група істориків під керівництвом Наталії Яковенко створює програму з історії України для середніх шкіл, з іншого — ми розглядаємо окремі доленосні факти з історії України, щоб надати їм всебічну оцінку. Це питання Голодомору, терору 1937—1938 років, Другої світової війни, розкуркулення, визвольних змагань 1917—1920 років, козаччини. Це доленосні віхи в історії України: ми хочемо дуже докладно й об’єктивно, логічно з’ясувати їхню історичну і суспільно-політичну сутність. Вони були надзвичайно сфальсифіковані, деформовані в історіографії Радянського Союзу. Відбулося вже чотири засідання групи Наталії Яковенко, а п’яте буде підбиттям підсумків щодо створення програми для середньої школи. Ми писатимемо історію України в контексті історії Європи, Заходу і Сходу, як доленосні події віддзеркалюються в Україні. Хоч як це дивно, час повстань в Україні збігається з часом повстань в інших державах Європи, що також були поневолені. Вибухи суспільної свідомості й активності періодично майже водночас відбуваються в різних місцях Земної кулі. Характерна особливість цієї історії полягатиме в тому, що це буде не лише історія боротьби українського етносу за утвердження національної Української держави, а історія життя українського народу впродовж віків у контексті світової цивілізації. — Деякі історики вважають, що вузький погляд на історію неправильний. Вони стверджують, що має існувати кілька метанаративів, які віддзеркалювали б різні підходи і погляди. — Історична наука повинна будуватися на певних, передусім загальнолюдських принципах: земля народжує етнос, певну національну групу. Навіть там, де майже знищено цілі народи, з часом вони відроджуються. Те саме відбувається в Україні. Більш нищеної нації, ніж українська в останні часи модерної історії, знайти не можу. Та наша нація зараз бурхливо відроджується. Однак історія нашого етносу була абсолютно деформована. Усіх, хто боровся за незалежність України, зображали лише в негативних тонах: це вороги, злочинці, агенти тощо. І ніхто не казав, що це люди, які мали право на власну державу. — Переважно цей негатив нав’язувала радянська пропаганда. — Радянський Союз був державою нелогічною, яка спиралася на ненаукові принципи, зокрема, ненаукові принципи походження доданої вартості, ненаукові принципи можливості побудови комунізму в окремо взятій країні, ненаукові принципи можливості оптимізувати управління державою, у якій на- Про консолідацію українського суспільства на основі національної пам’яті, про те, як створюється новий підручник з історії України для середніх шкіл, а також про потребу передання архівів спецслужб до УІНП — у розмові з академіком НАНУ, головою Українського інституту національної пам’яті Ігорем ЮХНОВСЬКИМ. ціоналізовано засоби виробництва. Отже, Радянський Союз був утопічною державою. — Нині мало уваги звертають на період кінця 1980-х — часів, коли В’ячеслав Чорновіл, брати Горині й інші дисиденти здійснили фактично інтелектуальний подвиг з відродження української нації. Інше, на що мало звертають увагу, — економічна історія України. Здається, це те, що могло б об’єднати українців. — Коли розглядали Голодомор і нашу історію 1920—30-х років, ми переконалися в існуванні трьох напрямів у радянському державотворенні. По-перше, напрям управління — економічно-політичний. По-друге, напрям національно-визвольних рухів. І, по-третє, напрям, хоч як це дивно, апарату поневолення — ДПУ, НКВС — спеціально створеного апарату, який мав юридичні права з точки зору своєї діяльності. За найменшого послаблення першого і третього напрямів посилювався другий, національний. Оскільки держава була утопічною, щоб впровадити її принципи, потрібний був постійний терор, а для нього — постійні витрати енергії. Її врешті-решт не вистачало, терор зменшувався. У результаті можливість розвитку національного руху зростала. Наприкінці 1980-х, коли видно було, що Радянський Союз розпадається, національно-визвольні рухи набули найбільшого розвитку. Але проблема полягає в тому, що нижня — спокійна верства на-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин