Палітра · “Пізнаючи себе, пізнаєш Бога, пізнаючи Бога, пізнаєш себе”. Григорій Сковорода · с. 16сторінка оригіналу ↗
НА ЧОРНО-БІЛІЙ МЕЖІ: ІСТОРІЯ В ЕКСЛІБРИСАХ
Слово Просвіти, №30 за 2011 рік
Зірка харківського графіка Юрія КИЯНСЬКОГО зійшла на нашому мистець# кому небосхилі півстоліття тому. По закінченні 1957 року Художнього училища в Ростові#на#Дону розпочалася його педагогічна діяльність як викладача крес# лення і малювання в Артемівській залізничній середній школі. А після навчання на графічному факультеті Харківського державного художнього інституту він пов’язує своє життя з Харковом. Керівником його дипломної роботи був завзя# тий художник#колекціонер, який особливо шанував мистецтво екслібриса. Він і прищепив Юрію Киянському любов до цього оригінального жанру.
Петро НЕСТЕРЕНКО, кандидат мистецтвознавства
Великий вплив на художника мало знайомство з працями філософа Григорія Сковороди. Вони сприяли перебудові мислення, виходу з наркозу совєтського зомбування. І донині Сковорода залиша" ється вчителем і порадником уже поваж" ного за віком художника. Його постулати: “У розумного очі в голові, а нерозумного очі на краю Землі”, “Пізнаючи себе, пізна" єш Бога, пізнаючи Бога, пізнаєш себе”, “Людина — малий космос” допомагають вивільнювати думку від стереотипів, спри" яють новому баченню і розумінню навко" лишнього світу. Серед творчого доробку майстра зраз" ки книжкової графіки, виконані в різно" манітних графічних техніках: офорт, суха голка, гравюра на пластику, лінолеуму, лі" тографія. У техніці суха голка Юрій Киян" ський майстерно передав образи імпер" ських чиновників за мотивами поеми Т. Г. Шевченка “Сон”. Тут він виявив себе та" лановитим послідовником традицій, запо" чаткованих відомим українським графі" ком Казимиром Агнітом"Следзевським.
Художник мовою гротеску передав безду" ховний світ імперського диктату, у сати" ричному ключі представив природу росій" ського тоталітаризму. Багато обкладинок, фронтиспісів, шмуцтитулів розвороту виконав художнику техніці ліногравюри, демонструючи по" тяг до авангарду, наповнюючи супрема" тичні композиції то зірковою радянською символікою, то нарбутівськими трикутни" ковими виноградними гронами (“Вінок житніх колосків” Івана Маценка). Особливим джерелом натхнення Юрія Киянського став екслібрис. Книжковий знак в Україні покликала до життя велика духовна та культурна потреба української інтелігенції. Починаючи з 1967 року, в ча" си загального захоплення цим мистецтвом, створив у техніках гравюри на лінолеумі та пластику понад 60 книжкових знаків. Адре" совані вони Харківському худож" ньому училищу, колегам"виклада" чам, відомим художникам: А. Ба" зилевичу, Г. Кореню, майстрам народного мистецтва Т. Паті, М. Приймаченко, мистецтвознавцю Б. Возницькому та іншим. У біль" шості екслібрисів художник тяжіє до символіки, за допомогою якої узагальнює їхню тематику. Свідо" мий відхід від натури та надмірної деталізації — результат аналітич" ного мислення, узагальнення. Го" ловні виражальні засоби Юрія Киянського — гра чорних і білих площин. Низку екслібрисів присвячено видатним українським письмен" никам, діячам театру: Михайлу Драй"Хмарі, Гнату Хоткевичу,
Ірині Вільде, Лесю Курбасу. Зазнавши гос" трої критики й переслідувань, вони про" жили нелегке життя й увійшли до золотого фонду національного надбання. В екслібрисі, адресованому Миколі Вороному, художник зобразив спутаного баского коня у клітці, який символізує гні" тючу атмосферу тих років. Це крик жертв сталінщини, біль і смерть мільйонів лю" дей. Майстерно вирішені співвідношення чорного й білого, доведені до віртуозного звучання гнучкі лінії, міцна композиція — усе це робить екслібрис динамічним і екс" пресивним. 1981 року, коли кияни готувалися до відзначення наступного року 1500"ліття Києва, Юрій Киянський відгукнувся на
Юрій Киянський цю подію п’ятьма екслібрисами, у яких у притаманній йому гротескній манері роз" повів про історичні перипетії давнього міста та висміяв його загарбників. Надмірне супрематичне наповнення символікою шевченківських екслібрисів надає їм зашифрованого змісту, недоступ" ного для непосвячених у таємниці творчої манери художника. Серед них два виконані для самого Кобзаря, один для Харківського українського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка та “Шевченкіана Євгена Арте" менка” — відомого харківського колекціо" нера. Низку екслібрисів присвячено музеям, зокрема музею"фортеці Кам’янця"Поділь" ського, художнім музеям міст Суми та Ле" бедина (до 100"річчя скульптора І. П. Ка" валерідзе), Харківському літературно"ме" моріальному музею (до 275"річчя Г. С. Сковороди). Працюючи над серією книж" кових знаків, присвячених улюбленому філософу, Юрій Іванович вирішив не обмежуватися традиційними для ексліб" риса розмірами, працював вільно й розку" то. Вони дещо ілюстративні. Пізнаючи глибини єства мудрого філософа, через композиції “Вічне і тлінне”, “Сродна пра" ця”, “Три світи”, “Про дві натури” пізна" вав себе. Ознайомлення з творчим дороб" ком Юрія Киянського дає всі підстави стверджувати: це непересічне явище у су" часному українському мистецтві.
ПЕРЕДПЛАТА ТРИВАЄ Ви — зі “Словом Просвіти”, бо це — ваша газета! ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
