Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “На сцені театру панують низькопробні комедії, без уваги залишається якісна українська та зарубіжна класика”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Крамарство і театр

Слово Просвіти, №30 за 2013 рік

Таїна БРАТЧЕНКО, член НСПУ Потреба у такій зустрічі назрівала від перших днів, коли керувати театром став В’ячеслав Усков. Ніхто не заперечував незначного покращення в роботі закладу, що стосувалося зарплати. Але навіть це не пригасило конфлікти в театрі — актори один за одним почали розраховуватися через неможливі умови роботи з керівником. Директор уникає сучасної української драматургії, надаючи перевагу розважальним п’єсам і театральним шоу. Понад половина акторів украй кепсько володіють державною мовою, директор не володіє і принципово не хоче розмовляти українською, навіть на зустрічі він видавав такі перли-“неологізми”, що Голохвастову і не снилося. Але словесні абракадабри — ніщо порівняно з його стилем керівництва і баченням театрального мистецтва… — Мені дуже прикро, — сказав Володимир Іванців, — що за останні роки в театрі так і не відбулося змін на краще. Пан Усков заперечив, мовляв, театр має бути двомовним(?), бо п’єси іноземних авторів глядач краще сприймає російською. Він не погодився з Іванцівим, що театр, який носить ім’я Саксаганського, має продовжувати його традиції. Адже корифей театру у часи переслідування нашої культури ставив українською п’єси і вітчизняних, й іноземних драматургів, незважаючи на жорстоку політику царизму, спрямовану на нищення нашої мови. Здивувало заперечення директора, що “зарубіжних драматургів важко переводити”. Як і посилання на те, що немає сучасних п’єс українською мовою, які б зацікавили глядачів. Письменник Андрій Гудима нагадав директору, що вже кілька років тому передав йому три свої п’єси, але й досі не отримав відповіді. З думкою заступника голови НСТД Ярослава Гранка: “Театр не повинен бути двомовним, бо де ж іще глядач сприйматиме українську мову, як не через живе слово”? — погодилися всі присутні, крім Ускова. Він був категоричним, мотивуючи це залежністю театру від комерції. Тож усі поради і зауваження театральний директор і художній керівник або зверхньо відкидав, або гнівно заперечував, іноді зриваючись на підвищені інтонації. А тому запланована дружня бесіда за круглим столом перетворилася на диспут з гострими кутами, які загострювала уперто-зарозуміла позиція Ускова. Зрозуміло, що ні дружньої критики чи порад він і слухати не хотів. А дарма! Адже підстав для справедливих зауважень більш ніж треба. Наприклад, у репертуарному плані за березень цього року з 16 запропонованих вистав лише 5(!) — українських драматургів. За жанрами: 9 комедій, 4 казки для дітей і лише 3 драми. Більше того, протягом березня у театрі відбулося аж 9 святкових концертів, присвячених “визначній події” — Міжнародному жіночому дню! І жодного концерту, конкурсу або іншого заходу до Дня народження Великого Кобзаря, який відзначали у всій Україні… Начебто для Білоцерківщини, одного з центрів українського життя, це незначна подія! У Білоцерківській Центральній бібліотеці відбувся круглий стіл на тему: “Театр як механізм формування цінностей і норм суспільства”. Його організували міський комітет захисту мови, голова міськрайонного об’єднання ВУТ “Просвіта” В. Іванців і голова міського об’єднання “Молода Просвіта” журналіст К. Климчук. У центрі обговорення був В. Усков, директор і художній керівник Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Панаса Саксаганського. Участь в обговоренні взяли заступник голови Національної спілки театральних діячів Я. Гранко, письменник А. Гудима, голова обласної організації НСПУ А. Гай, ветеран театру В. Рєпін, журналісти, творчі працівники театру та його глядачі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин