Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Війна на полі державництва

Слово Просвіти, №30 за 2018 рік

Недавно натрапив на вельми цікаву статтю провідного наукового співробітника Інституту всесвітньої історії НАН Олександра Шморгуна “Основний Закон: гарантія законності чи основа беззаконня?”, опубліковану на сайті “Хвиля”. Такого ґрунтовного і сміливого аналізу системи державної влади досі ще не було. доляровою душею лежить в офшорах, вибір державницьких первнів буде здійснюватися за принципом вигоди і найменших втрат та загроз олігархічному домінуванню. Російський первень державності фактично не загрожує тривалому олігархічному домінуванню, бо пострадянський і тутешній великий бізнес совково-російськомовний і водночас є своєрідним маркером уніфікованого космополітизму. Російськомовність як чинник космополітизму пострадянського простору — це як англомовність для космополітизму решти світової олігархії. При цьому треба мати на увазі, що поява української олігархії в усій красі була б неможливою без “братньої” допомоги та дольової участі аналогічного світового середовища. Цей світ ні добрий, ні поганий. Він конкурентно-ринковий і несправедливий, керований вигодою без найменшого сентименту до слабшого конкурента. Інакше не може бути, бо до засобів старозавітної базарної конкуренції додалися ультрасучасні. До послуг весь інформаційний простір, щоб знищувати конкурента, і при цьому виглядати привабливим, справедливим провідником прогресу. Змагання за вигоду було завжди, від створення світу, але олігархія — це винахід ери незабезпечених грошей та інформації як продукту і засобу конкуренції бізнесу . Справді — набагато легше і менш затратніше одержати вигоду від бізнесу, не бавлячись у чесний базар, дорого продавши конкурентові “троянського коня” у вигляді поради як йому облаштувати державу, щоби ентропія і корупція звели усе нанівець. Саме тому державі, яка здобуває незалежність, увесь цей світ неодмінно кинеться допомагати писати конституцію і закони, боротися з хабарництвом і робити реформи. У цей час, приймаючи допомогу і поради світу, варто згадувати притчу про сир у мишоловці, адже ніхто не вирощуватиме собі сильного конкурента. Підчас цих президентських і парламентських виборів тема зміни чи вдосконалення Конституції буде однією з головних. Я не згоден з тими, які вважають це “передвиборчою агіткою в руках українського політичного невігластва”. Все набагато складніше і схоже на своєрідну гібридну війну на темі конституції, на державницькому полі. Не буду вдаватися до детального аналізу вже відомих конституційних ініціатив майбутніх кандидатів у президенти та політиків. Це марна справа, бо дискутувати з виборчими штабами нереально і є марним заняттям. Безліч проектів, можливо, буде саме тим небезпечним способом відволікання уваги державників від тих новацій, які можуть серйозно зашкодити інтересам суспільства. В чому полягатимуть проблеми? За всіма ознаками суспільство втрачає особистісний потенціал. Дійти до такого висновку можна, скориставшись науковим доробком відомого філософа з Луганська Володимира Сабадухи, зокрема його монографією “Українська національна ідея і концепція особистісного буття”. Духовне і особистісне начало державності, закладене в Конституції, має визначальне значення для мобілізації суспільства, відтак суспільство має сильну, конкурентну і справедливу державу. У зв’язку з цим всілякі проекти парламентської республіки з так званою колективною, “політичною” або з багатоступеневою формою відповідальністі державних структур і осіб є згубними для українського суспільства. До того ж вони призводять до подальшої охлократизації маси в часі, коли ми досягли в цьому межі. Далі потрібно негайно повертатися в рамки верховенства права і громадянської дисципліни, без якої неможлива самоорганізація і реальна демократія. За типом державного будівництва ми зараз проходимо шлях, схожий на заснування США, але зі значним потенціалом автохтонного населення. Америку як проект зробила її конституція. Україну, яка вподовж століть колонізації значно втратила вплив автохтонного державницького начала, теж може зробити Конституція. Проект державотворення “згори” для нас є набагато сильнішим механізмом відновлення державності і творення нації, аніж тривале природне відновлення державницьких інстинктів маси. На останнє просто немає часу. Якщо в Конституції буде закладено сильне українське етноцентричне начало — сенс державного самовизначення українців, — ми одержимо сильну європейську національну державу, здатну незалежно конкурувати зі світом. До речі, як взірець, можна взяти недавні конституційні новації Ізраїлю, який теж пройшов шлях державницького відновлення і відверто оголосив себе державою євреїв національного типу. З іншого боку — якщо в Конституцію будуть внесені другорядні зміни і вилучено існуючі доволі слабко виражені ознаки національної державності, ми одержимо тип держави з космополітичним або російським началом, що майже те саме. Така держава весь час радитиметься зі світом що робити з власним бідніючим народом і слухатиме рекомендацій сильного світового конкурента. В такій державі автохтони швидко втратять вплив на владу і економіку, розсіюватимуться по світу і закінчать повною асиміляцією в російськомовний конгломерат, затим в англомовно-російськомовний. На цій території буде створено декілька фінансово-промислових хабів ще швидше, ніж це планується у Європі, зважаючи на дешевизну робочої сили і ресурсів та відсутність конструктивного спротиву у вигляді сильної національної державності. Тому не варто тішитися можливими інвестиціями і “хабами”, адже нам буде уготована роль дешевої робочої сили і споживацького нутра для чужих товарів. Звісно, якщо не матимемо засобу захисту інтересів суспільства — національної держави. Схоже на те, що після цих виборів Україна остаточно зробить вибір державницького шляху. Важливо, щоб цей вибір українці не “проспали”, заколисані втомливим галасом передвиборчої агітації.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин