Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слідами наших виступів · “Нам пора активніше й наступальніше витісняти з наших домівок “русскій мір”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Яка мета: лікуватись, чи бути здоровим?

Слово Просвіти, №30 за 2018 рік

Кілька разів довелось чути: “Ви вже обрали собі лікаря?” Зокрема це питання мені поставив співробітник Інституту соціології. На мою відповідь зреагував зі здивуванням: “А ми з цього боку проблему не розглядали”. Тому пропоную й читачам подивитись з іншого боку. Євген ҐОЛИБАРД Головні гасла медичної реформи: “Щоб у центрі уваги був пацієнт” та “Гроші йдуть за пацієнтом”. Це означає, що державні реформатори зосереджують увагу лише на хворих, фінансують хворих і підтримують систему хвороб. Адже згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови, пацієнт — це хворий, що звертається до лікаря або перебуває під наглядом лікаря. Виходить, чим більше є хворих і хвороб, тим більше треба грошей з бюджету на так зване “піклування про здоров’я нації”, а по суті — на стимулювання процесу лікування хвороб, тобто на спроби усунення симптомів і наслідків, а не причин. Причому, за рахунок здорових, бо хворі не працюють, а “ходять по лікарях”. За такою логікою реформаторів, орган управління медичною галуззю в Україні має нині називатися Міністерство охорони хвороб. Звідси й рекомендація цього органу: “Оберіть собі лікаря”, заздалегідь вважаючи, що хвороби — це невід’ємний, обов’язковий елемент нашого життя. Установка на хвороби — головна ідея чиновників, які вважають, що хвора людина — це норма. Цей абсурд не є очевидним для авторів медичної реформи, бо вони розглядають проблему з позицій предметного, а не з позицій функціонального підходу. Яскравим прикладом функціонального підходу було рішення китайського імператора Шостої династії, який платив своєму лікареві лише за ті дні, коли бував здоровий. Тобто він стимулював здоров’я, а не хвороби. Він вважав хворобу аномалією, а не нормою. А тому й свого лікаря сприймав не як лікувальника, а як радника з підтримки здорової, безхворобливої форми існування. Бо функція — це дія, спрямована на задоволення конкретної потреби. Якщо сформулювати потребу як “уникати хвороб, підтримувати здоровий спосіб життя, постійно самооздоровлюватись і зберігати форму”, тоді треба фінансувати відповідні програми дій (функцій), спрямованих на задоволення зазначеної потреби і фінансово стимулювати здорових та тих, хто доклався до збереження і підтримки здоров’я. Ще сорок років тому у Швеції почали доплачувати працівникам, котрі не користуються ліфтом, а ходять пішки. На жаль, автори нинішньої медичної реформи (зрештою, як і інших) продовжують дивитись на світ через окуляри предметного підходу і намагаються боротися

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин