Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Зелений реванш
Слово Просвіти, №30 за 2019 рік
Катерина МОТРИЧ
Випадково почула фразу, що суспільство бурлить і такі похмурі часи прийшли до нас, бо, мовляв, це рік темних сил. От вони і рвонули з усіх шпарин. І хто це заперечить?! Суспільство в догадках: реванш в дорозі, чи вже прийшов? Тривога патріотів почасти переростає в паніку, і на тлі “нових облич” чомусь спливають “старі” і дуже старі з небуття. Наприклад, Сталіна, автора вислову “слуга народу”. Спливли з далени наші рідні хамуваті, хронічно роздратовані голови колгоспів і матюкливі, розперезані бригадири й біснуваті завферми. Маргінальні начальнички без гальм і елементарної культури. І чомусь Надія Савченко ходить крізь ці тривожні й напружені дні босоніж, як у нашому дитинстві. І чомусь по залу Верховної Ради. І все настирливіше думаєш про її поламану долю, що Путінські відьомські спецслужби щось-таки впорснули бідній дівчині і запрограмували її вчинити із ВР Содом і Гоморру, не лишаючи (за розробленим планом) для вцілілих навіть символу соляного стовпа, добиваючи тих, хто ще міг порятуватися. Героїня із казкової феї, Жанни д’Арк казково-швидко переродилася у злу відьму, лиходійку. Людська психіка — таємнича, незбагненна і вразлива. За неї щомиті іде бій… Ми щиро вболівали за долю бідної дівчини і точнісінько так само щиро відторгли її й осудили, не до кінця прочитавши неоднозначне письмо цієї недоброї “казки”. Що ж, “осанна” й “розіпніть” ідуть у нашому житті поруч. А в України з’явилося ще одне пасмо сивого волосся. Бо ж вона її улюблениця, вона за неї воювала і готова була померти за неї, а зла сила, як у казках про переродження добрих на злих, висмикнула із її серця любов і жертовність і впорснула ненависть й жорстокість.
І думаєш, що всі зруйновані мости
“дружби” Росія зводить ще гібридніше, випробовує все нові й нові пастки і її кедебісько-демонічна потуга — своєрідний перпетіум-мобіле, невтомний двигун, що працює на людській крові. У проміжках між канонадами важкої техніки на сході України “цар всєх царєй” вирішив, що “надо поговоріть”. І не виключено, що старий і мудрий змій підказав молодому, як саме треба вчинити з українською владою. А ненависного П. Порошенка, що похитнув і його царську корону і ослабив його ядерну державу та й перед світом “зганьбив”, взагалі зняти з парламентських перегонів. Отак через телефонний контакт, не виключено, що допінгував його ще більшою ненавистю до української влади, зокрема, до ВР, як і Надю Савченко. Люструвати всіх, хто був при владі з 23 лютого 2014-го по 20 травня 2019-го. Без права будь коли займати державні посади. Ну, з Путіним все зрозуміло. Об цих майданівців він поламав не один зуб мудрості і в нього виробився умовний рефлекс на слова “Майдан”, “Порошенко”. Щойно почує їх, як з усіх семи ротів виділяється отрута і летять клубки вогню і диму. А от чого товариш Зе накопичив так багато цієї отрути? Він готовий усі патріотичні сили стерти з лиця землі, не пересіваючи і не зважаючи на особистості. На думку громадськості, запевнили у команді “Слуг народу”, їм наплювати. Тож всі депутати на одне, не нове, обличчя. Ті, що прийшли до Верховної Ради, вистоявши страшні дні і ночі на Майдані, наковтавшись диму із палаючих шин і дивлячись в очі смерті. Ті, що повернулися з фронту, що пройшли через пекло смертей і вціліли. А ще волонтери, ці жертовні люди найвищої касти, що кинулися рятувати Україну, годувати, зодягати, взувати воїнів у найтяжчі і найтрагічніші дні і ночі війни. Люстувати! У них — не любі обличчя рагулів. Тих, що відсиділи в тюрмах в ім’я України і прийшли будувати державу. Люструвати тих, що прийняли безліч цінних законів і чесно й віддано попрацювали на українську державу. Тих, що вивели Україну з бандитського мороку донбаських вуркаганів на європейські обшири і воювали за неї, переконуючи світ, що вона частина Європи, змушували вгодовану Європу повірити в це, побачити її і не відштовхнути, а допомагати. Ці особливо ненависні. Ці — люті вороги. Він їх у минулому житті клоуна висміював, знущався з них, не відаючи що творить і чи має на те моральне право. І таки добрався до них впритул. Його нова роль обросла чи то шерстю, чи-то лускою, і він готовий свій сміх перетворити в гріх. Готовий викинути в небуття ті патріотичні сили, що жили й дихали Україною. Рятували її знекровлену й обікрадену, ліпили з нічого армію і таки зліпили, як у казці, де добро перемагає зло, а казкові герої творять дива і неперевершені подвиги.
То що ж у цій патріотичній спільноті вам, товаришу Зе, найненависніше? Що найбільше дратує? Коли ви, звиняйте, безсоромно “дрочили” себе на сцені Палацу Україна, несли “порнуху-вєсєлуху”, то ненависні вам майданівці носили на собі поранених і вбитих, дивилися в очі смерті, виводили поранених з палаючого Будинку профспілок і щодня, щомиті творили подвиг на межі. Коли ви гундосили на сцені всяку пошлятину й примітив, вони з надривом волали “Слава Україні!”, “Україна понад усе!”, ховалися за дерев’яні щити і падали. Коли ви рахували великі “бабки”, які носив вам неперебірливий охлос, вони зводили барикади, ковзали на зледенілих закривавлених мішках із снігом. Коли їм стріляли в груди у Маріїнському парку (і я це знаю з перших вуст — порятував бронежилет; а нині люстрованому), ви і ваші дружбани попивали дорогі напої і їли делікатеси в ресторанах.
Закінчення на стор. 2
РОЗМОВА З ПОЕТОМ- ДИСИДЕНТОМ
ТАЄМНИЧИЙ КРИПТОНІМ ВАСИЛЬЧУКІВ
ПАРАДОКСИ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
12-13
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
