Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З книги життя · “У своєму творчому спадку він залишив нам надію здобути в борні свою Україну”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Наш час за сімома печатями

Слово Просвіти, №30 за 2021 рік

Тетяна КОНОНЧУК, літературознавиця, членкиня НСПУ Так багато можна згадати про Михайла Слабошпицького… Спільну працю над виданнями ще у видавництві “Веселка”, як-от над книгою Бориса Харчука “Зазимки і весни” (1989), до якої Михайло писав передмову і дав приклад літературознавства вищої проби. Але згадаю про одне. Коли не стало письменника, в ЗМІ повідомлялося, що він писав, але не завершив роман під робочою назвою “Основний час”. Уривки з цього роману друкувалися в газеті “Слово Просвіти” (2016, №№ 27, 28) та в журналі “Березіль” (2016, № 7-8). Досліджуючи літературу, в якій ідеться про трагедію Голодомору 1932-1933 років, я була рада, що виявила в розділі “Пракситель і Галатея” з цього роману розповідь про одну з найстрашніших трагедій українців. Як усе, що писав Михайло Слабошпицький, це було, містко, правдиво і так, як знає старше покоління, бо на собі перенесло ті жахи. Час і його персонажі в романі Любов ПРОЦЬ, смт Дубляни, Львівщина ...Літо котиться до осені, а там, дивись, і подія, якої чекаєш увесь рік, – Львівський книжковий форум. Один із них колись і познайомив мене з Михайлом Федотовичем “очно”, а вже на усіх наступних ми зустрічалися як давні друзі. Місце зустрічі незмінне: стенд “Ярославового Валу”. Завжди приязно усміхався, розкривав-розгортав руки-крила для обіймів: “О, Люба!”... Карантин обірвав живу ниточку нашого спілкування, а наступні вересні вже не дочекаються лунких кроків Письменника у палаці Потоцьких... Сумно... Кривдно... Боляче... ...І не думала-не гадала тоді, при першому знайомстві зі славним Слабошпицьким, а надто упору участі зі своїми учнями в конкурсах рідної мови імені Петра Яцика, що стільки воістину знакових подій мого життя буде пов’язано з цим світлим іменем: видання у “Ярославовому Валу” двох поетичних збірок (2013, впізнавані. Через реалії хрущовської доби показана й доба Голодомору, роль журналіста у формуванні суспільної свідомості, пристосуванство колишньої активістки до нового життя, її демагогічна пропагандивна декларативність, показушний патріотизм. І також вдало виведено образ діда Вузлика, народного філософа, незалежного сільського мудреця, для якого правда понад усе. Саме він відкриває очі журналісту “Праксителю” на його “передову” колгоспницю, пенсіонерку Заваду-Галатею, яка в тридцять третьому році спровадила стількох односельців на той світ. Дід Вузлик відповідає, за що ж любити Заваду: “За те, що людей викидала з хат, що відряджала їх із малими дітьми аж до білих ведмедів? (…) Розкуркулювала найкращих господарів. (…) Водила комнезамів, які винюшкували, хто й де зерно поховав од совєтської власті. Вона, як собака, нюхом чула, де що в кого було приховано. Її проклинали, і якби прокляття збувалися, то вона вже давно кипіла б у пеклі. Людоїдка. Щитай, половина з вивезених

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин