Музика · “Прем’єра – завжди надзвичайно хвилюючий момент”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
За нотами схована вічність
Слово Просвіти, №30 за 2021 рік
Формат сезонних шкіл розробив голова НСТДУ Богдан Струтинський ще чотири роки тому. Проте школу оперного диригування Спілка проводить вперше. Чотириденне навчання відбулося під керівництвом Віктора Плоскіни, відомого українського диригента, головного диригента Київської опери, який здійснив майже 50 оперних та балетних постановок. Фінальному концерту передував круглий стіл “Роль диригента в оперному театрі”. Підготовка оперного диригента, окрім базових музичних навичок і засобів, потребує тісної взаємодії з режисером, художником і постановочною частиною в театрі. Як забезпечити повноцінну підготовку, які виклики очікують молодих диригентів і як акумулювати максимум творчого потенціалу біля постаті диригента – усе це обговорювалося під час зустрічі за участю керівників НСТДУ та Київської опери, відомих українських диригентів та оперних режисерів. – Я навчався у Львові, мав честь бачити видатного українського композитора Миколу Колессу, – згадує Віктор Плоскіна. – Коли йому було майже 100 років, він зізнався: “Я тільки тепер зрозумів, як потрібно диригувати, але вже не зможу цього зробити”. На перший погляд, диригування – професія легка. Але якщо заглибитися в її суть, то це одна з найскладніших професій у світі. Якщо диригент зможе взяти найкраще від своїх колег і наповнити цим почуттям зал, то зал відреагує вдячно, стане вашим союзником. Чи досягнемо ми успіху, чи “дійдемо до Евересту”? Не впевне-
– З перших хвилин опера “Шлюбний вексель” захоплює романтичною піднесеністю та ідеалізацією сприйняття, – зазначає режисерка-постановниця та художниця-постановниця вистави Лада Шиленко. – А наївність та щирість героїв твору, що в сьогоднішньому світі вже є рідкістю, не можуть не підкупати. Опера Джоаккіно Россіні дуже театральна, заряджає позитивними емоціями та гарним настроєм. У нашій інтерпретації вона втілена з сучасними нотками, а події твору відбуваються у райському саду, ідилія якого порушується з появою однієї лише людини. Думаю, що при всій специфічності оперного жанру глядачі, незалежно від віку та мистецького смаку, змогли разом із акторами прожити цю історію, що порушує питання права на власний вибір. Вистава “Шлюбний вексель, або Щастя за добу” дарує надію на те, що мрія обов’язково здійсниться, якщо за неї відчайдушно боротися. Це вже другий мій проєкт із Київською оперою. Першим була опера Гаетано Доніцетті “Ріта”, яку поставила у 2016 році, і на сьогодні у репертуарі театру. Головним своїм завданням вважаю популяризацію жанру опери. Обираю до постановки ті опери, які мені самій здаються цікавими, з простим, зрозумілим сюжетом, діалогами. Це сприяє побудові контакту між глядачами і акторами. Запропонувала новий проєкт директору-художньому керівникові театру Петру Качанову, він дав добро. Через карантин мали короткі строки для репетицій. Вдячна всій творчій команді, яка пішла мені на зустріч, і ми разом зробили все, щоб ця вистава відбулася. Трохи передісторії. Восени взяла участь у конкурсі молодих режисерів, який проводила Національна оперета. Разом із акторами
Гала-концертом у Київській опері завершилася Школа оперного диригування Національної спілки театральних діячів України.
ний. За нотами схована сутність, за нотами схована вічність – дійти до цього практично не можливо, але будемо намагатися. Ми провели оперні майстеркласи для молодих диригентів, які практикуються і навчаються. Ці заходи відбулися завдяки театральному товариству, яке очолює Богдан Струтинський і Петру Качанову, який очолює Київську оперу. Вони не побоялися піти на цей сміливий експеримент. Такі майстер-класи в Україні проводяться вперше, сподіваюсь, що буде продовження. Ініціатором проведення Школи диригентів виступила моя донька Христина. Вона була ідейною натхненницею цих заходів, брала участь у всіх майстер-класах, добре знає всіх учасників. Також Христина взяла на себе роль ведучої галаконцерту. Відома музикознавиця, дійсний член Національної академії мистецтв України Марина Черкашина порівняла оперний театр із семиголовим драконом – від кожної з цих голів багато залежить, аби театр працював повноцінно. Завдання молодого диригента – влитися в цю команду, знайти спільну мову з усіма її учасниками, лише тоді можна досягти успіху. Режисерка-постановниця оперних вистав Оксана Тараненко звернула увагу на те, що молодому оперному диригенту в Україні сьогодні важко себе реалізувати. Щоб стати класним диригентом, так само як і режисером, треба багато ставити. А для того, щоб багато ставити, потрібні відповідні бюджети. На жаль, в Україні оперному мистецтву не приділяється належна увага і коштів на постановки виділяється мало. Також важливо, щоб збігалися думки диригента і режисера-постановника, лише в такому дружньому творчому тандемі можуть з’явитися справжні шедеври. На переконання диригента, народного артиста України Дмитра Логвина, людина цієї професії повинна бути багатогранною постаттю. Треба не лише знати це ремесло, а й бути в нього закоханим. Приходити на кожну репетицію, на кожен свій концерт, як на свято. Зізнався, що де б він не працював, чи в Україні, чи за кордоном, завжди намагався знати музичний матеріал краще, ніж музиканти. Як зазначив композитор Олександр Щетинський, диригент має бути насамперед особистістю. Так само особистостями мають бути режисер, композитор, співаки. Диригент не повинен зациклюватись на якихось поточних проблемах. Йому треба постійно займатися самовдосконаленням: читати книжки, дивитися фільми, ходити на вистави і концерти, які поставили його колеги, а також якомога більше працювати. Якщо всі ці чинники зійдуться, то постане результат. Відома українська співачка,
трументів, музичну редакцію для якого виконав Костянтин Старовицький. Флейта – Роман Степаненко, гобой – Ірина Дульдієр, кларнет – Леонід Матьошко, гобой – Олександр Водик, валторна – Микола Галай. Диригент-постановник – заслужений діяч мистецтв України Ділявер Осман. Як і декорації, так і костюми втілені через прийом осучаснення. Проте ми не прив’язувалися до наших днів. Такі костюми могли бути і в ХХ, і в ХХI столітті. Також не робили конкретики, в якій країні відбувається дія вистави. Схожі події могли б трапитися будь-де. Прем’єра – завжди надзвичайно хвилюючий момент. Це справжнє народження вистави: часто буває так, що спершу плануєш одне, але на сцені виходить зовсім по-іншому. Проте сама така специфіка професії режисера: усі задумки перевіряються практикою. Але загалом я задоволена. Успіху вдалося досягти перш за все завдяки нашій виконавській команді, а також всім службам театру – монтувальникам, гримерам, костюмерам, реквізиторам, бутафорам. Це люди, які залишаються за лаштунками, але вони
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
