Український шлях · “Це рідкісний дар поета-пісняра, який вміє в найпростішому знайти найдовершеніше, в побутовому – величне, у звичному – дивовижно незвичайне”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Музика слова Андрія Демиденка
Слово Просвіти, №30 за 2026 рік
доскональна журналістська зорієнтованість у просторі (недаремно за плечима митця КНУБА й Університет Тараса Шевченка) поєдналися з абсолютно космічною, тонкою емпатією. Ставши народним поетичним кумиром і тричі академіком, він залишився тим самим щирим хлопчиком із села Мартиновичі, який уміє чути запах м’яти й ріллі та лікувати душу споришами.
Феномен української ідентичності та “Україночка” А. Демиденко створив вірші для близько 950 пісень. Його голосом співали істинні легенди: Дмитро Гнатюк, Назарій Яремчук, Ніна Матвієнко, Раїса Кириченко, Софія Ротару, Алла Пугачова, Оксана Білозір, Юрій Богатиков… І в кожному з його творів – живий нерв нашої ідентичності. Згадаймо його всесвітньо відому “Україночку”. Це не просто супер естрадний хіт, це маніфест незламності жіночої та національної сили й духу. Крізь віки полону, загарбань та болю постає образ молодої і чарівної жінки, яка “із сльози відродилася”, бо українкою народилася.
Філософія роду й ліки для душі Найбільша філософська і метафорична сила поезії Андрія Демиденка кристалізується і криється в її щемливій сповідальності. Тема батьківського дому, дитинства (“Що не вернути / Й повік не забути – / Дитинство моє”.) й невблаганного бігу часу є наскрізною у його творчості. Поет неймовірно тонко відчуває це і своїм поетичним диханням нуртує у нас: “Бережімо ті дні золоті, коли батько і матір іще молоді”. У поезіях “Ах, моє ти село”, “Не куплю я хустку” та “Душі криниця” постає безмірна любові глибокий драматизм людського буття: “Я ще літо, я ще літо, А батьки уже зима”. Для автора повернення до витоків – це не просто ностальгія, це єдині дієві ліки від життєвих ран. Коли висихає душі криниця від міської суєти, порятунок один – сісти на батьківському порозі й стати “справжнім, як природа, / Як вечеря на столі”. Проте митець чесний зі своїм читачем: плин часу невблаганний. І коли зникають старі віконниці, а батьки “забіліли, як сад”, постає болісне й гірке запитання: “Куди ж, куди летіти нам тепер?..”.
Моральний орієнтир: вічна дуель добра і зла Витончений Андрій Демиденко – глибокий мораліст. Його геніальна поезія “Дай, Боже, радості” розкриває одвічну дихотомію людської природи через образи білої та чорної заздрості. Це дивовижне за точністю протиставлення: світло проти темряви, щирість проти прихованої злості, “друзі і день” проти “зради і ночі”. Поет-мислитель не просто констатує цю довічну дуель, він підносить високу молитву за чистоту людського серця, бажаючи світлої радості кожному дому. А у вірші “Жіноча доля”, в якому спресовані тисячоліття,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
