Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Є повна бібліографія наших словників — буде й максимально повний словник української мови!” Мова єдина · с. 7сторінка оригіналу ↗

сімох тисяч словників національної мови

Слово Просвіти, №30–31 за 2020 рік

Слова, загублені укладачами словника-індекса (Український лесикон: словник-індекс: СУМ-11, дод. том, Загублене слово СУМ-20, ВТС т. 8 СУМ кн. 1 лабання жарг. є лабати жарг. є лабетища є лабіалізувати є лабіринтектомія є лабіринтотомія є лабіт є лаборантик є лабораторка є є лабрис є лаброцити є лабуда жарг. є є лабунцовіт є лабушний жарг. є лаверак є є є лавинник є лавинність є лавинознавець є лавинознавство є лавинонебезпека є лавиноутворювання є лавошниця є лавретка є лавровина є лаврушка є лавушниця є лага є лагодливість, лагофтальмія, лагофтальмус, лагохіласкаридоз, лагун, ладаночка, ладзароні (у ВТС СУМ видавництва “Перун” помилково: ландзароні. – Д. П.), ладиноси, ладівничка, ладнування, ладовість, ладонько, ладоутворювання, ладя дит., лажа жарг., лазанья (страва), лазаристи, лазарівка, лазбиня, лазебник, лазебниця, лазер-далекомір, лазеріння, лазеропунктура, лазеротерапія, лазерофобія, лазерохімія, лазикс, лазорник, лазурівка, лазурка, лаік (таке написання в СІС під орудою Л. Шевченко помилкове. — Д. П.) і лаїк, лайдацюга, лайдачик, лайк жарг. комп., лайкання, лайливість, лайм (назва цитрусової рослини), лайматофобія, лайтпостер, лайфо бух., банк., лаке, лакерки, одн. лакерка, лáкець, лакизник, лакодакріоцисториностомія, лакофарбування, лакрима-крісті, лакримація, лакримоцит, лакричник, лакрос, лакстрин, лактарин, лактат-ацидоз, лактацидемія, лактацидурія, лактид, лактин, лактобактерії і одн. лактобактерія, лактобацили, лактобіоза, лактобутирометр, лактоген, лактогенез, лактоденсиметр, лактодонт, лактозурія, лактоімуноглобулін, лактостаз, лактотерапія, лактоферин, лактоцид, лактоцит, лактукарій, лакцифер, лалалакати, лалопатія, лалорея, лалофобія, лаляція, ламаїстка, ламайстер, ламальник, ламана, ламаччя, ламбда, ламбда-гіперон, ламбдаграма, ламбда-границя, ламбда-оператор, ламбда-перехід, ламбдаподвоєння, ламбда-точка, ламбда-функція, ламбда-характеристика, ламбдацизм, ламбда-числення, ламела, ламін, ламінарид, ламінаризація, ламінектомія, лампавентиль, лампа-генератор, лампа-жолудь, лампа-опір, лампа-перетворювач, лампа-підсилювач, лампа-помножувач, лампа-спалах, лампа-фара, лампадарій, лампар, лампачка, лампоносець, лампрофір, лампсум, ламування, ламуш, лана, лангбейніт, лангерманія, лангур, лангхаар (у ВТС СУМ помилково: ландхаар. – Д. П.), Таблиця 1 СІС Л. УА НТС М. Шевченко Саврука і С° ландання, ландáра, ландбух, ландгевдінг (треба б: ...динг. — Д. П.), ландгеріхт, ландесштат, ландміліціонер, ландміліція, ландольфія, ландрихтер/ландріхтер, ландслаг, ландфогт, ландшафтотерапія, ланúти мн., лановé, лантановмісність, лантанозух, лантанотус, лантозид, ланцка дит., ланцюговість, ланцюжкоподібність, лапайло, лапарогеморагія, лапарометрія, лапаротом, лапаротомофілія, лапароторакотомія, лапароцентез, лапацня, лапіга, лапідація, лапіти, лапланець, лапланка, лапланці, лаплаха, лапник, лаполиз, лаптик, лаптики, лаптон, лапчáстість/лáпчатість, ларв, ларви, ларвіциди, ларингалізація, ларингектомія (пошукова система Гугл знаходить 1360 уживань цього слова. – Д. П.) і (в СІС) ларингоектомія (такий варіант Гугл знаходить у 30-х випадках. – Д. П.), ларинго..., ларингографія, ларингопластика, ларингорагія, ларингорея, ларингосклерома, ларингостеноз, ларингостома, ларингостомія, ларинготрахеобронхіт, ларинготрахеотомія, ларингофарингіт, ларингофісура, ларингоцеле, ларіето, ларьочок, ласальянство, ласе, ласієчка, ласкавка, ласкання, ласоїд, ласолюбка, ласощ, ластбол, ластів’яччя, ластовина, ластовиця, ластовичник, ластонька, ластоподібність, лата мед., латанка, латгал, лате, латероверсія, латерографія, латерометр, латеропозиція, латеропульсія, латероскопія, латерофлексія, латерофоб, латиклава, латимерієві, латин, латинізування, латиністка, латиномовність, латинос, латитудинаризм, латкування, латра, лауеграма, лаунж, лаутерборніела, лафітник, лафітничок, лафоколея, лафофора, лахва, Лахесіс (одна з трьох сестер-мойр), лахміттячко, лахнелула, лахнея, лаціян, лацність, лачка, лачуга, лаш, лаштунок, лащення, лащéт (назва дит. гри). (Напівжирним шрифтом я виділив “загублені” слова, наявні не в одному, а у 2–3-х із вказаних п’ятьох словників). Всього у вказаному діапазоні (на 9-х сторінках) я помітив 285 “загублених” слів-іменників. Отже, можна припустити, що втрати реєстру словника-індекса від неврахування вказаних п’ятьох видань становлять тільки щодо іменників 285 : 9 = 31,666 слова на кожній сторінці. Якщо екстраполювати середньостатистичні втрати щодо цих п’ятьох недоврахованих словників на весь обсяг “Українського лексикону”, або на 2051 сторінку індекса (т. 1 – 667 с.; т. 2 – 637 с.; т. 3 – 747 с.), то загальна втрата слів-іменників, недоврахованих тільки по цих п’ятьох джерелах, становитиме 64 947 слів, або ж еквівалент чотиритомового Словника Бориса Грінченка. І це ж лишень втрати стосовно іменників! А додаймо до них втрачені в тих самих п’ятьох джерелах дієслова, дієприкметники, дієприслівники, прикметники, прислівники, числівники, займенники тощо! Якщо когось втішає репрезентативність реєстру словника-індекса на тій підставі, що там вже є авторитетний і перфектний СУМ-11, то я нагадаю, що, за моїми оцінками, його автори, нехай і не з власної волі, залишили за межами академічного тлумачника 57–58 % слів з реєстру Словника мови Шевченка, кожне друге слово зі Словника Грінченка і приблизно 54 тисячі українських слів з Російсько-українського словника за редакцією Кримського6. Гортаючи словник-індекс, я не міг уявити собі, яка тьма джерел залишилася поза індексом. Скажімо, ареною боротьби за українську ідентичність не раз були українсько-російські і особливо – російськоукраїнські словники; незлічене і незліченне число їх авторів було репресовано саме за їхнє бажання стримати імперську асиміляційну машину й конкретно засвідчити індивідуальне обличчя українського слова. В Україні в загальній кількості назв перекладних словників російсько-українські та українсько-російські словники, як видно мені вже тепер із мого ж покажчика, ця група перекладних словників має величезну питому вагу – 46,7 %. А проте у списку джерел словника-індекса жодного російсько-українського словника, навіть із-поміж виданих Інститутом мовознавства та Інститутом української мови, немає. Природно, що в списку джерел індекса немає двох книг Додаткового тому СУМ-11: адже вони з’явилися одночасно з “Українським лексиконом” (наприкінці 2017-го). Але чому в переліку джерел немає шістьох томів “Етимологічного словника української мови”, щонайменше сімох томів 20-томового тлумачного академічного “Словника української мови” (які вже були напередодні видання індекса, а сьогодні існує вже 10 томів), жодних граматичних (в широкому розумінні слова), фразеологічних, орфоепічних, історичних, діалектних, термінологічних, стилістичних та багатьох інших словників? Та тому, що розробник індекса – Інститут української мови – має замало кадрових та фінансових ресурсів для реалізації набагато амбітніших лексикографічних проектів. Іноді приходить сумнів, чи усвідомлює українська філологічна спільнота, що без об’єднання зусиль у концентрації все більших масивів лексикографічних ресурсів і без реалізації все складніших словникових проєктів наші уявлення про українську мову й культуру залишаться на рівні просвітянства, з якого іронізував Ярослав Дашкевич: у статті “Куди показує компас? Про концепцію п’ятитомної “Історії української культури” (1990) він відзначав, що лише компаравістичний підхід дасть розуміння української культури в контексті світової – і остаточно відстібне її від досі єдиної порівнювальної російської, та наголошував, що “Історія української культури” таки мусить дати відповідь на питання про те, чому Україна не Франція, а Просвіта = хутір = провінція”7. Дашкевич, наприклад, вважав за недоречно говорити про “велетенські досягнення українського книгодрукування”, коли замовчується те, що в Східній Європі з Україною включно до кінця ХVI ст. було надруковано близько 100 кириличних книжок, тоді як “в Західній Європі 180–235 тисяч назв тиражем 165–220 мільйонів примірників”. Це зовнішній аспект філософії гуманітарних досліджень. А у внутрішньому аспекті Іван Дзюба дуже слушно звернув увагу українців на необхідність і вивчення, і оцінювання, і розвитку української культури як цілісності. Його стаття “Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність”8, здається, ніколи не втратить своєї актуальності, хоч би з огляду на тиск глобалізму. Саме “Український лексикон” наштовхнув мене на думку, що без максимально повного бібліографічного покажчика про словники української мови говорити про максимально повний словник української мови неможливо. Після “Українського лексикону” мені стало очевидно, що ніхто з українських філологів досі не створив повної бібліографії словників національної мови, а практична реалізація цього завдання остаточно переконала мене в цьому. До творення бібліографії словників української мови у різні часи й різною мірою доклали своїх зусиль лексикографи й лексикологи, історики української лексикографії та бібліографи – П. Й. Горецький, А. Москаленко, Л. І. Гольденберг, В. В. Німчук, Л. С. Паламарчук, Олекса Горбач, Т. Ю. Кульчицька, М. В. Комова, В. В. Власенко, В. Дубічинський, О. В. Кровицька, О. М. Демська, І. О. Бабій, О. Вербич, І. Ціхоцький та О. Левчук і багато інших науковців. Втім, укладена мною бібліографія числом бібліографічних записів усемеро перевищує найбільший з досі виданих покажчик “Українська лексикографія ХIII–ХХ століття” Т. Ю. Кульчицької (Львів : Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 1999. – 359 с. – С. 17–214; 1386 бібліографічних позицій щодо опублікованих паперових словників). Це означає, що з кожних сімох назв словників української мови зазначений покажчик подав лише одну. Далі буде. _____________ 1 Болять мені загублені слова : мій додаток до першого тому “Словника української мови” у 20-ти томах. – Біла Церква : Білоцерк. кн. ф-ка, 2012. – 621, [2] с. – 300 прим. – ІSBN 978-966- 8035-94-4; Т е с а м е. – Вид. 2-ге, доповн. – Біла Церква (Київ. обл.) : Білоцерк. кн. ф-ка, 2013. – 853, [1] с. : портр. ; 22 см. – Покажч. проілюстр. слів: с. 767–823. – Покажч. імен: с. 824–849. – 1 000 прим. – ІSBN 978-617­657-008-0. 2 Охочим заглибитись у це питання пропоную ознайомитися бодай з 3-м розділом моєї книжки “Болять мені загублені слова…” (2013, с. 17—45) – “Виробництво прокрустових лож для української нації. Століття ХХІ”. 3 Павличко Д., Пилипчук Д. Перший том Золотого Двадцятикнижжя: радісно. і гірко // Літературна Україна. – 2010. – 23 грудня. – № 47; Слово Просвіти. – 2011. – 20–26 січня. – Ч. 3. – С. 6. 4 Український лексикон кінця XVIII – початку XXI ст. : словник-індекс: у 3-х т. : [близько 300 тис. слів] / НАН України, Ін-т укр. мови. – Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2017. – ISBN 978-617-7349-85-2. — Т. 1 : А – Й. – 669 с. ; Т. 2 : К – Позагусати. – 637 с. ; Т. 3: Позад – Я. – 747 с. 5 Див. : Пилипчук Д. Болять мені загублені слова. – Вид. 2-ге, доп. – Біла Церква : Білоцерк. кн. ф-ка, 2013. – С. 55, 504, 724. 6 Дашкевич Я. “Учи неложними устами сказати правду...”. – К. : Темпора, 2011. – С. 466, 469. 7 Там само. – Т. 1. – С. VIII. 8 Див. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність? // Україна : Наука і культура: щорічник. – Вип. 22. – К., 1988. – С. 309–325. Цит. за : Дзюба І. З криниці літ : у 3 т. – Т. ІІ. – К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія”, 2006. – С. 549–564. у 3 т. – Т. 2: К – Позагусати. – К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2017. – С. 127–135.) 1 2 3 4 5 6 лабарум є лавабрекчія є лавиноутворення є є

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин