Постаті “Життя потребувало “Словаря” Б. Грінченка”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
До Бориса Грінченка по «достиглий овоч»
Слово Просвіти, №30–31 за 2020 рік
Василь ЯРЕМЕНКО
Закінчення. Початок у ч. 28—29 за 2020 р.
ерівники Громади зробили свій вибір на Б. Д. Грінченку. Говорили відверто: могли б знайти і сильнішого мовознавця, але такого наймита у науці, як він, – ніколи. Відповідне, звісно, було й ставлення, бо він “не мав потрібної наукової підготовки, навіть освіти”, офіційної, зрозуміло. Домагалися, аби на титулі Словника стояло ще й ім’я такого потужного авторитета як Науменко. Торгувалися за кожну копійку. Нарешті 14 лютого 1902 р. була підписана “Умова між редакцією “Киевской старины” й Борисом Грінченком щодо редагування “Малоруського Словаря”. Жорстка регламентація, стислі строки, обмеження в доборі джерел, мізерна платня, жодного помічника, окрім своєї дружини, письменниці Марії Загірної. Борис Дмитрович погодився, але повсякчас волів змінювати “Умову...” Перші зразки редагування дістали одностайне схвалення призначених Громадою експертів – П. Житецького і К. Михальчука. Грінченко добився права долучити зібрані ним же слова і довів їх кількість до 68 тисяч. Найкраще подають хроніку праці вченого-подвижника над “Словарем” листи, спогади, рецензії. Вони розкривають науковий подвиг Грінченка, умови його праці. Історія створення національного словника постає в листах так зримо, що будь-які коментарі зайві. Це епістолярний літопис роботи над чотиритомним “Словарем української мови”:
Епістолярний літопис укладання і редагування “Словаря української мови” Борис Грінченко – до Є. Х. Чикаленка 28 лютого 1902 р.: “Я роблю К. (себто опрацьовую слова на літеру “К” – В. Я.) Працюю в день годин сім. (Більш не можу, бо ся праця заморочує голову і після сімох годин працюєш уже гірше), роблю... слів 150. Д(обродій) Науменко казав мені, що в словарі 150000 слів. Коли так, то: 150000:150=1000 днів, чи то сорок місяців (рахуючи місяць 25 робочих днів)!!! А треба за двадцять!”
До В. Гнатюка 27 червня 1902 р.: “Я Вам, здається, писав, що мені приручено впорядкувати український словарь і ся справа забирає в мене майже ввесь час...”
До В. Гнатюка 14 січня 1903 р.: “Що до словаря, то се сумна історія з багатьох поглядів, та не маю змоги тут її оповісти. Досить того, що я після півроку клопоту досяг того, що врешті словарь буде доповнюватися і, значить, не буде такий мізерний, як мав бути попереду, коли в йому було тільки 52 тисячі слів. На лихо не асигновано нічого грошей на виписування слів з книжок, то мушу се робити я сам, а що ямало на те маю часу за редагуванням словаря, то робить се жінка здебільшого...”
З “рахунку роботи” Б. Грінченка в “Щоденнику”: 1 березня 1903 р.: “Треба щодня робити 120 слів”. 8 жовтня 1903 р.: “157 слів на день треба робити”. 26 січня 1904 р.: “173 слова на день”...
“Дополнительные условия” до угоди 14 лютого 1902 р., складеної між Б. Грінченком та редакцією “Киевской старины”:
1) Редактор словаря Б. Д. Гринченко делает добавления новых слов к словарю, заимствуя для этого материал: а) из всех собраний украинских этнографических материалов, когда бы то ни было изданных, а также из тех земских изданий, в которых встречаются материалы по народной терминологии; б) из всего напечатанного на украинском языке с Котляревского и по 1870 г. включительно; в) из работ украинских писателей ХІХ-го века, начавших свою деятельность не позже 1870-го года, хотя бы работы эти появились и после означенного года; г) из украинских словарей; д) из слов, записанных от народа, опубликованных в печати или представленных в рукописях. 2) За эту дополнительную работу Б. Д. Гринченко получает дополнительное вознаграждение в размере ста рублей в месяц, считая с 1-го ноября 1903 года за столько месяцев, сколько он проработает, но не долее, как по 1-е ноября 1904 года, к каковому сроку и должна быть закончена вся работа в таком виде, как указано в условии 14-го февраля 1902-го года, но с предложенными дополнениями. 3) Словарь должен быть написан правописанием, указанным в академических правилах о присуждении премии Н. И. Костомарова, но с заменою указанных в п. 2-м букв o, и и е буквою і. Киев, 7-го ноября 1902 г. За редактора “Киевской старины” В. Беренштам.
До В. Гнатюка 4 лютого 1904 р.: “...Про себе самого не знаю, що сказати, опріче звичайного: роблю словарь, хіба що додати: і руками, і ногами, і зубами роблю, бо академічний термін близько – хоч розсядься, а постався...”
До В. Гнатюка 7 липня 1904 р.: “...Даремне Ви впевняєте мене, що не могли швидше відписати до мене, хіба ж я й сам не розумію? Надто, що за словарем я так добре вивчився нікому не відповідати швидко! З словарем мушу бути готовий на 1.ХІ.1904, і якщо не здурію до того часу, то буду готовий. Роблю як ніколи попереду, бо інакше не можна...”
До В. Гнатюка 29 вересня 1904 р.: “...Словарь так стоїть: зробив уже А–У, Ш, лишилися: Ф, X, Ц Ч, Щ, Ю, Я, словарець іменнів, передмова та прочитати переписаний чисто рукопис (буде більше як 20 000 боків формату звичайного зшитку в 1/4 аркуша – нещільного писання). На все це треба певних два місяці вельми напруженої роботи. Бувши я у Вас, бачив словарь “мадьярсько-рускій”. Мені для моєї передмови дуже треба глянути на його. Чи не могли б Ви, Високоповажаний Добродію, позичити, прислати мені його зараз на який місяць? Дуже був би Вам удячний за се...”
Розписка: “Двадцать три (23) тома чистового Словаря 30 ноября 1904 г. принял Е. Трегубов. Черновые тетради по всем буквам приняты” Як бачимо, Б. Грінченко не вклався в розрахований на кілька років час лише на один місяць. І відразу – нова робота і видання словника.
До В. Гнатюка 4 грудня 1904 р.: “...Роботу для збірки наукової саме тепер почав робити, бо тільки оце одіслав до академії словарь...”
Із “Отчета о присуждении премии Н. И. Костомарова за лучший малорусский словарь”: “На соискание премии к сроку 1 января 1905 года было представлено три работы. Для рассмотрения этих трудов была образована в заседании Общего Собрания Академии 8 января Комиссия под председательством Непременного Секретаря, из академиков А. А. Шахматова и А. И. Соболевского и, согласно §15 положения о премии, малоросса А. И. Лященко. По тщательном рассмотрении представленных работ, Комиссия признала заслуживающим второй премии, т. е. процентов с 4000 рублей за время с 1891 года по 1900 год, словарь, поступивший на конкурс-от редакции журнала “Киевская старина” и состоящий из двух трудов, озаглавленных: “Словарь украинского языка, собранный редакцией журнала “Киевская старина”. Редактировал с добавлением собственных материалов Б. Д. Гринченко” и “Материалы для словаря письменной и книжной южнорусской речи ХV-ХVІІІ вв. Е. Тимченко”.
Із відзиву академіка О. О. Шахматова: “Первый труд, составленный Б. Д. Гринченком, можно признать лучшим малорусским словарем сравнительно со всеми до сих пор вышедшими. Непосредственное знакомство с источником, обилие материала, извлеченного как из них, так и из живых народних говоров, тщательная обработка каждого слова, снабженного пояснением его значения, ссылками на источники и примерами, – все это выделяет рассматриваемый Словарь украинского языка из всех предшествовавших ему опытов по лексикографии этого языка...”
Б. Грінченко – до В. Гнатюка 3 вересня 1908 р.: “...Перші два томи мого словаря вже в книгарні. Але власники словаря не продають цих томів окремо, а тільки всі 4 відразу: дають два перші і квиток на III та IV. Це коштує 7 руб. Хіба Вам не прислано перших двох томів до Т[овариства]? Томи III та IV друкуються відразу в двох друкарнях, третього видруковано третину, четвертого трохи менше...”
До В. Гнатюка 27 травня 1909 р.: “...IV-ий том словаря міг би вже давно бути у Львові, коли б не друкарня. Та все ж надруковано вже все “я”, тепер складають людські ймення – ото й кінець буде”. У жовтні 1924 р. Андрій Ніковський повернувся з еміграції і разом з Сергієм Єфремовим мали намір здійснити перевидання “Словаря української мови” Б. Грінченка, але вже не в чотирьох, а в п’яти томах. Справа в тому, що за чийогось недогляду із оригінального грінченківського “Словаря” випало чотири сторінки слів на літеру “З”. Ці сторінки ми подаємо серед праць “Наукового мовознавства”, вперше їх ввели Ніковський і Єфремов до свого перевидання. Окрім цього, А. Ніковський у 1927 р. видав свій українсько-російський словник і зібрав лексичний матеріал, який об’єктивно не міг мати Б. Грінченко. Окреме місце в новому словнику мали знайти дієприкметники та дієприслівники, а також збільшувальні та зменшувальні форми. Додані до Грінченкового “Словаря” слова Ніковський і Єфремов позначили “зірочкою” (*). У 1928 р. померла Марія Миколаївна Грінченко (Марія Загірня), а наступного, 1929 року, були заарештовані Ніковський і Єфремов у справі СВУ, їхній проєкт зупинився на третьому томі і вже завершений не був. На сьогодні ці три томи є лексикографічною пам’яткою і їх треба було перевидати, але до нашого Зібрання творів Б. Грінченка вони не включені з незалежних від упорядника причин. Життя потребувало “Словаря” Б. Грінченка, і не зважаючи, що Грінченкова спадщина була під жорстокою забороною, була започаткована спроба видати “Словарь” у трагічному 1937 р. для задоволення потреб райкомів і парткомів комуністичної партії. Том І (літери А – Ж), як зазначено петітом у видавничій інформації на
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
