“Рускоязичне насєлєніє” – основний трофей · Москви в Україні”. Гаряча тема · с. 10сторінка оригіналу ↗
Як Язик подав до суду на МОВУ: рускоязичний проти Фаріон
Слово Просвіти, №30–31 за 2020 рік
Ірина ФАРІОН
Нас винищують кулі, вбиває перо
Зайшлим словом стріляють гармати…
Це стокгольмський мовний синдром —
Розмовляти мовою ката.
Тетяна Малахова
Мешканець міста Макіївки Донецької области Борис Борисович Лубинський, 1978 року народження, звернувся з позовом до Ірини Фаріон про захист чести та гідности, відшкодування моральної шкоди начебто за те, що вона на телеканалі НТА у програмі “Юркевич: акценти” від 8 листопада 2019 року “дозволила собі низку образливих висловлювань в брутальній та принизливій формі на адресу мешканців Донецької та Луганської областей. Крім характеризування вищезазначених мешканців такими словами, як то “бевзь”, “довбню”, “виродок”, “сєпаркончений”, Відповідач озвучив думку, як держава повинна поступати з цими людьми (ів контексті виступу річ Відповідача звучала як заклик до дій), зокрема: (правопис позивача зберігаю – І. Ф.):
“по тюрмах розіпхати” (5:54) “освіти не дати, роботи не дати” (5:58) “кордони відкриті – гибанули швиденько і поїхали” (6:0)
“тут взагалі не йдеться про те, щоб їх слухати, йдеться про те, щоб поставити їх на місце, і запропонувати вибір: не подобається моя культура (?!), не подобається мій (?!) герой – ти мені не подобаєшся. Просто кордон відкритий і пішов…” (6:36);
“нам не треба до них пристосовуватися, нам треба їх маргіналізовувати і шукати(!) статті кримінального кодексу, за які вони мають відповідати… Їх всіх слід позбавити паспортів обов’язково; якщо вони хочуть інтегруватися назад в Україну – іспит з української мови, з історії України ідалі, що надзвичайно важливе: я б позбавила їх щонайменше на років десять виборчого права” (8:40).
Відтак позивач Лубинський тяжко ображений такими моїми словами: “немає такого поняття, як “російськомовний українець”, а саме <…> “нема російськомовного українця. Є або москаль, або українець (20.46). Тобто, Відповідач вважає, що російськомовна частина населення не є громадянами України”.
Далі позивач, мабуть, почуваючи неабияку спрагу на правдивий дискурс від Ірини Фаріон, покликається на мої виступи на приватному YouTube-каналі, де він почув дошкульно правдиві й викривальні для нього слова: “…і у нас тут навіть ще заявляють про якесь право “рускоязичних”. У нас немає російськомовного населення, це або раби, або окупанти, і все. Тому ці люди не мають здобувати освіти, якщо не знають української мови, і автоматично не мають отримати роботу. Все буде дуже просто і легко, і з усмішкою на вустах це треба робити”. Окрім цього, позивач на моєму YouTube-каналі віднайшов, висмикнувши з контексту, вислови на адресу “російськомовних українців” як таких, що “тупі” та “розумово відсталі”. Справді, як можна 29 років жити в незалежній Україні, домагатися преференцій для мови окупанта і бути наживкою для політики Путіна?
Через це позивач, “як російськомовний громадянин України та мешканець Донецької області, звертається до Суду з позовними вимогами про захист гідності на честі громадянина України”.
Отже, Позивач представник “російськомовного населення” вважає, що:
“мав місце факт поширення Відповідачем інформації, що принижує честь та гідність мешканців Донецької та Луганської областей та російськомовного населення України, шляхом публічного виступу на телебаченні та опублікування у соціальних мережах;
інформація стосується безпосередньо позивача, як мешканця Донецької області та представника російськомовного населення;
інформація є недостовірною та негативною, вираженою в брутальній та принизливій формі;
інформація є такою, що принижує особисту честь та гідність позивача та членів його сім’ї”.
Що передусім хоче цей “принижений”
так званий представник “російськомовного населення” в Україні:
“Стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду за образу та приниження його особистої честі та гідності, а також честі та гідності його сім’ї як представників російськомовного населення України та мешканців Донецької області, у розмірі 50 000,00 (п’ятдесят тисяч грн. 00 коп.)”, а також судові витрати Позивача 2.942.80 грн.”
А ще цей представник “російськомовного населення” через суд хоче мені “заборонити вчиняти такі дії у майбутньому”…
Суддя Шевченківського району суду м. Львова І. Є. Зима ухвалив рішення про відкриття провадження в цій справі. Підготовче засідання призначено на 31 липня 2020 року, 11.00 у приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (вул. Січових Стрільців, 12 (2 пов., 3 каб.).
Отже, відповідаю. Позаяк це Шевченківський Суд, то розпочну зі слів Тараса Шевченка:
А меж ними і землячки Де-де проглядають. По-московській так і ріжуть Сміються та лають Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецькій, а то тепер І кисни в чорнилах! П’явки! П’явки! Може, батько Остатню корову Жидам продав, поки вивчив Московської мови. Україно! Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі. Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені! Цей уривок з класичної поеми “Сон”
Тараса Шевченка фокусує моє ставлення до цього позову та самого позивача. Якщо є цей позов і відкрито провадження в цій справі, то я дуже болісно і влучно, а отже, бездоганно правильно за змістом і формою, влучила в найогидніше мовно-суспільне імперське, колоніяльне і постколоніяльне явище України, що називається “рускоязичне насєлєніє” – основний трофей Москви в Україні. Вважаю цю політично конотовану словосполуку самопринизливою в ідентифікації громадян України.
1.а) Основна мантра цього позову вигаданий і політично заанґажований термін “російськомовне населення”, що не є юридичною категорією, тому й не зафіксований в жодному документі правового чину, а є політичним інструментом підриву України зсередини на догоду історичному й сучасному ворогові України – Росії. Як слушно зазначив у своєму виступі директор
Інституту української мови професор Павло Гриценко під час слухання зініційованого мною подання до Конституційного Суду України про скасування антиукраїнського мовного закону “Про засади державної мовної політики” від 3 липня 2012 року № 5029-VI 13 грудня 2016 року – це витвір московського істеблішменту, щоб ментально і політично прикувати Україну до Росії:
“В політичному лексиконі ще Радянського Союзу поняття та назва “русскоязычное население” з’явилося з вуст міністра закордонних справ СРСР Андрія Козирєва. Воно виросло з надр КПРС та КДБ, де бачили, що СРСР розвалюється і потрібно шукати зачіпки, які даватимуть право тримати його вкупі. Все це є незмінною лінією поведінки Росії” (див.https://www.youtube.com/
watch?v=-dqhp6WjZXU, 13.12.2016).
Відтак 7 липня 2020 року на слуханнях того ж Конституційного Суду про начебто порушення прав “щодо російської мови та інших мов національних меншин, а не російськомовних громадян України…” (О. Долженков) в Законі “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (від 25 квітня 2019 року) Павло Гриценко уточнив значення цієї словосполуки: “Російськомовні громадяни – це вираз побутової, пізньорадянської і російської політичної риторики, який намагаються закріпити в Росії як нормативний і проштовхати в законодавство. В Україні сьогодні немає жодних перепон науковій, культурній, творчій самореалізації щодо представників будь-яких націй і народів, які проживають на території нашої держави” (https:// hromadske.radio/publications/hibrydna- ataka-putina-chy-zakhyst-rosiys-komovnykh- iak-konstytutsiynyy-sud-slukhav-spravu-pro- zakon-pro-movu, 7.07. 2020).
б) політично зумовлене мусування путінської теми “русскоязичного насєлєнія” у цьому позові – це підґрунтя гібридної війни Росії проти України, а зокрема проти тих людей, у цьому випадкові Ірини Фаріон, що в жорсткий, безапеляційний і обґрунтований спосіб викривають правду про роль і функцію колоніяльного спадку України й основних трофеїв Путіна – “русскоязичного насєлєнія” – цієї п’ятої колони знищення Української Держави.
Наголошую, що наступальна й аргументована реакція на російську мову в Україні – це найкращий і дуже надійний спосіб усунути її з України. Саме звідси паніка Позивача на мою абсолютно слушну пропозицію для них: “кордони відкриті – гибанути швиденько і поїхати”, якщо не хочуть вивчити української мови та історії України. Крім того, після деокупації Донбасу слід провести репаспортизацію населення з перевіркою на лояльність до законів України і її державної мови передусім, що також так промовисто зачепило позивача. Ви обрали чужу мову, то їдьте в чужу, ворожу для України державу. Пощо лукавити та ще й ображатися? Я ж стою на сторожі своєї держави, за державний статус української мови, в якій заплатили життям тисячі українців, які не розуміли, як це українець може бути німецькомовний, польськомовний чи російськомовний. Це називається мовно-етнічна незбіжність, що є виявом шизопсихоглосности (соціолінгвальний термін американського соціолінгвіста Гавгена). Інакше, як я слушно висловилася і тим начебто принизила позивача: “…нема російськомовного українця. Є або москаль, або українець”. Цю ж саму думку можемо прочитати у видатного мовознавця сучасности Олександра Пономарева: “Хто такі російськомовні? Вигадали термін російськомовне населення. Немає такого населення. Є зросійщені українці” https://www.umoloda.kiev.ua/ number/0/188/107606.
Звідки взявся сьогодні цей путінський жупел і основна морально-політична поразка українців – “русскоязичноє насєлєнія”? З лінгвоцидної політики Москви щодо України, починаючи з половини ХVII століття, себто:
Лінгвоцид через сотні указів заборон української мови і, зокрема, найновішого рішення від путінських утворень на території Луганської та Донецької областей. У звіті від 30 червня 2020 року спеціяльна моніторингова місія ОБСЄ підтвердила рішення російських окупаційних адміністрацій у Донецьку та Луганську встановити російську мову як єдину офіційну мову. Це передбачає вилучення української мови з регулярних навчальних програм вже з вересня 2020 року. Таким чином в окупованій частині Донецької области українська мова втратила статус державної, а статусу єдинодержавної набула російська.
Очільник української місії при ОБСЄ наголосив: такий вчинок є ще одним свідченням повного контролю з боку Росії над територіями України, які вона агресивно окупувала (див. https://schojno.com.ua/rosijska- bude-yedinoyu-ofitsijnoyu-movoyu-na-donbasi- ukrayinsku-skasovuyut-navit-u-shkolah/, 06.07.2020). Себто російська мова – це основний і неминучий інструмент контролю Росії над Україною, започаткований ще 1690 року та впроваджуваний тепер саме через псевдопоняття “рускоязичноє насєлєніє”. Що юридично не виписане, те не існує.
Отже, позов в оборону “русскоязичного насєлєнія” Донецької та Луганської областей та ще й представника з окупованої Макіївки – це не просто цинічне і хамське оскарження державного статусу української мови як чинника національної безпеки та природної єдности країни, яку це “рускоязичноє насєлєніє” руйнує, але й відвертий заклик через український суд зреалізовувати мовну політику Путіна в Україні. З огляду на це, вважаю за нагальну потребу запроваджувати кримінальну відповідальність за нехтування українською мовою. Саме про це мій законопроєкт, зареєстрований у Верховній Раді № 2601 від 21 березня 2013 року. Коли б такий закон ухвалили, зараз не було б війни. Бо Путін не мав би кого захищати. А вперті рускоязичні вчили б мову в тюремних камерах. Саме про це мій влучний вислів “по тюрмах розіпхати”.
Лінгвоцид через убивство українців. Теперішню московсько-українську війну з наслідками новітньої окупації маємо там, де не було української мови та історії України чи було їх найменше, зокрема, третина окупованого Донбасу і Крим.
Етноструктура цих теренів змінена через терор, репресії та Голодомор щодо українців у 30-70-і роки ХХ століття. Якщо у Донецькій області 1926 року проживало 64.1% українців і лише 26.1% росіян, то 1939 року українці становили вже 59%, а росіяни – 31%. На 1989 рік українців у Донецькій області було близько 50.7%, а росіян – 43.6%, себто за 63 роки відносна кількість українців в області зменшилась на 13.4%, натомість кількість росіян зросла на 17.5% (Я. Радевич- Винницький. Мова і нація, 2012, с. 51–52).
Таким способом сьогодні Путін отримав готовий в соціяльно-лінгвальному плані регіон для окупації з посильною допомогою так званого “рускоязичного насєлєнія”. Як повідомив екскерівник військового штабу ЄС генерал Жан-Поль Перрюш, збройна агресія Кремля спирається на російськомовне населення (https://glavcom.ua/world/observe/putin- zahistit-usih-urjad-rosiji-avtomatichno-viznav- usih-ukrajintsiv-rosijskomovnimi-633771.html, 19 жовтня 2019 року).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
