Рідний край “Яку мету поставимо — те і будемо мати”. 13 · с. 13сторінка оригіналу ↗
Чи стане Волинь туристичною Меккою?
Слово Просвіти, №30–31 за 2020 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
Тобто, головне — це конкурентні переваги. Кожен регіон хоче залучити до себе туристів і “поласувати” частиною їхнього бюджету. Тому для того, щоб цей шматок “пирога” був достойний, потрібні конкурентні переваги.
Конкурентна перевага (регіону в аспекті туризму) — це унікальні атрактори (об’єкти, що притягують туристів), які забезпечують території перевагу над прямими найсильнішими конкурентами (наші конкуренти: Рівне, Львів, Київ, Варшава, Париж, Лас-Вегас).
Конкурентні переваги повинні відповідати трьом вимогам:
Давати унікальну цінність для споживачів (таке, чого ні у кого немає і що дуже цікаве);
Високу продуктивність (генерувати адекватний грошовий потік);
Функціонувати протягом тривалого часу (важко копіюється).
Із наведених вимог до конкурентних переваг бачимо, що ставок із карасями та пивзавод, якими хизувалися можновладці перед гарантом, м’яко кажучи, не дотягують.
Таким чином, щоб створити стратегію розвитку туризму необхідно: дослідити світовий (національний) досвід формування атракторів, щоб не вигадувати велосипеді створювати подібне (провести аналіз зовнішнього середовища), вивчити наших конкурентів, щоб зрозуміти, що вже зроблено, щоб не стати “другим”; дослідити наші можливості (історико-культурні, ландшафтні), провести аналіз внутрішнього середовища та подумати, куди докладати зусиль — адже стратегія передбачає концентрацію ресурсів у визначеному напрямку. Бо якщо пробувати зробити щось скрізь, це означає — ніде.
На основі отриманої інформації сформувати конкурентні переваги, вони мають відповідати наведеним критеріям. Потім потрібно створити цілі, щоб реалізувати конкурентні переваги.
Про цілі: вони мають бути ВЕ
ЛИЧЕЗНИМИ і майже нереальними, такими, щоб коли вперше їх озвучуєш, слухачі крутили пальцем біля скроні. Без цього нічого не буде.
Цілі мають бути на кшталт тих, які поставив Олег Самчук, коли вирішив зайнятися трансплантологією в районному центрі (Ковелі) і організував першу пересадку серця в Україні за останні 15 років, або як ті, що поставив Петро Пилипюк і першим створив підприємство з виробництва торгового обладнання, яке сьогодні є одним зі світових лідерів у цій галузі.
Такими, як колись ми ставили собі, першими створюючи франчайзингову мережу “Наш Край” 20 років тому, коли ще слово франчайзинг вводило всіх у ступор, але яка сьогодні є лідером українського ринку ритейлу. Такими, як тоді, коли ми створювали Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (ніхто не вірив, що у Луцьку це можливо, дехто досі сумнівається).
Після того, як поставили цілі,
потрібно встановити критерії їх досягнення (виключно у цифровому вираженні) та створити проєкти, які дозволять досягати цих цілей.
Ця методологія є універсальною і підходить для створення та реалізації будь-якої стратегії. Зрозуміло, що я актуалізував тільки основні етапи не вдаючись у деталі (стратегічний менеджмент зазвичай викладають у вишах протягом 1,5 року, а тут — у 10 абзацах).
Та повернемося до туризму на
Волині.
На мій погляд, щоб зробити із
Волині туристичний регіон, потрібно на основі державно-приватного партнерства (наголошую — партнерства, а не “дерибану”) створити туристично-рекреаційний кластер, куди б увійшли: рекреаційні зони, історико-культурні атрактори, туристичні підприємства, навчальні заклади (не обов’язково їхати до Польщі, щоб потім гордитися “європейською освітою”, в Україні є багато достойних вишів, які дають справді європейський рівень знань), підприємства інфраструктури, органи влади і обов’язково інкубатор, який би навчав підприємців туристичним технологіям та генерував туристичні стартапи.
І перспективи такого кластеру сьогодні, враховуючи доступність кредитних коштів та наявності пандемії COVID-19, яка обмежила пересування по світу —надзвичайні.
Які ми маємо можливості, на основі чого можна формувати конкурентні переваги: прикордонне розміщення, Світязь, Шацький НПП, НПП Прип’ять-Стохід, НПП Цуманська пуща, сільський рекреаційний потенціал, замок
Любарта, МСУМК, Луцький художній музей, Музей “Волинської ікони”, Музей військової техніки, музей Лесі Українки, архітектурні пам’ятки у Володимир-Волинську, історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви” та багато інших. Але цього не достатньо — і про це свідчать невеликі туристичні потоки: Волинь — 0,1 мільйона туристів за рік, Метрополітен — 7 мільйонів, Лувр — 9 мільйонів., Лас-Вегас — 50 мільйонів. На Волині 1 турист припадає на 10 жителів області, а у Лас-Вегасі 10 000 на 10 жителів — є куди рухатися.
У скептиків відразу виникне думка: куди нам до Парижу, чи Більбао! Але це просто питання величини цілей; яку мету поставимо — те і будемо мати. Я прибічник парадигми, що краще померти, досягаючи чогось великого, аніж все життя насолоджуватися мізерним.
Щодо волинських атракторів, то подібні є у кожному регіоні України (Європу я не розглядаю — історико-культурну спадщину вони зберегли значно краще від нас, а чистими озерами чи залісненими горами там когось важко здивувати). Тобто для того, щоб зробити щось серйозне у масштабах хоча б Європи, а бажано світу, нам потрібно, щоб наші об’єкти були унікальними, продуктивними та важко копіювалися, щось на кшталт Діснейленду, Ейфелевої вежі, Єгипетських пірамід, Лувру, Прадо, Айронбрідж, Скансен, Біміш, Більбао.
Пропоную розпочати зі Світязя — чому би не перетворити його в один із центрів світового велотуризму: збудувати екологічну велодоріжку навколо Світязя та з’єднати із лісами та озерами Шацького національного парку? Маршрут міг би становити декілька сотень кілометрів. Зробити інфраструктуру, а на зиму на доріжках організувати траси для бігових лиж. Залучити інвесторів, щоб збудувати декілька мережевих світових готелів — і я певен, що за 5-10 років мільйони туристів будуть насолоджуватися краєвидами парку та витрачати кошти, які раніше витрачалися у Швейцарії, Тасманії, Провансі, Ірландії.
Є ще один шлях, як зробити зі Світязя центр світового туризму. Відомо, що вода цього озера, а також Пісочного, яка тут у достатній кількості, допомагає при артритах та шкіряних захворюваннях (дерматитах, псоріазі) — чому б не інвестувати у дослідження, розробити методики та збудувати сучасні діагностично-лікувальні центри, які б забезпечили цілорічний медичний туризм? В Ізраїлі є Мертве море, а чому б у нас не зробити Живе море?
Щодо НПП Прип’ять-Стохід та Сваловичів (надія і опора сучасної влади) та інших екологічних сайтів музеїв, я без сумніву ЗА, проте недостатньо просто на банері намалювати маршрут (це міг робити лише Джельсоміно — це у нього малюнки оживали), потрібно дослідити світовий досвід, а прикладів безліч — “Айронбрідж”, “Скансен”… І зробити щось на кшталт етнографічного сайту-музею. Тоді це буде викликати гордість, а сьогодні це історія, яка руйнується і зникає; гори сміття, які залишають туристи та кінознімальні колективи; пенсіонери, які страждають від відсутності елементарних засобів для існування — направду сумно.
Щодо Луцька, чому б не об’єднати Замок Любарта, площу ринок та парк імені Лесі Українки в одну концепцію і не зробити український парк розваг типу Діснейленд, щоб не тільки з нашої держави приїжджали сім’ї на відпочинок, а й з Європи. Запросити експертів, які б створили проєкт із новітніх атракціонів, які були б об’єднанні однією ідеєю (Лісова пісня, чи середньовічний етнос…). Потрібні бажання, одержимість та небайдужість.
А ще ми маємо багато кордонів, то можемо стати центром медичного туризму, адже ціни у нас у рази на медичні послуги нижче світових, а рівень лікарів досить пристойний. Адже ми не гірше інших можемо надавати послуги зі стентування, шунтування, трансплантації органів, малоінвазивних оперативних втручань, стоматології, лікування онкології. І зараз у світлі медичної реформи — фантастичний момент, щоб стимулювати приватний капітал інвестувати у цю галузь. І який регіон зробить це першим, той і стане “Кока-Колою”.
До речі, наша інвестиційна компанія (Volwest Group) має намір створити у Луцьку медичний кластер (технопарк), який буде включати акселератор, бізнес-інкубатор, навчальні та медичні заклади, наукові інституції, він буде розвивати стартапи у галузі медицини. Ми переконані, що саме сьогодні настав час для інвестицій у медицину, тобто відчинилася “інвестиційна кватирка”: медична реформа, COVID-19, інноваційна революція, гаджеталізація, телемедицина, велика різниця на медичні послуги в Україні та світі при співмірній їхній якості.
А ще ми можемо розвивати івент-туризм, у нас є хороший досвід, адже фестиваль на хвилях Світязя ще у 90-ті збирав тисячі людей, чому б його не відновити, або створити щось нове, адже Юрмала значною мірою живе лише завдяки фестивалям. Це не складно і не дорого, і я певен — приватно-державне партнерство тут також буде ефективним.
А візьмемо німецьке місто
Кассель, де проживає 200 тисяч населення і де проходить всесвітньо відома виставка творів мистецтва “Документа”, яку за декілька місяців оглядає більше мільйона туристів, це кількість туристів, які відвідують Волинь за 10 років. Ми можемо робити щось подібне, адже у нас є МСУМК, Луцький художній музей, Музей Волинської ікони тощо.
Повернуся до презентації президенту туристичних маршрутів Волині (про МСУМК ні слова), але йому, перебуваючи у Замку Любарта, розповідали про карасі та пиво, а поряд, за 50 метрів, у Луцькому художньому музеї знаходиться картина Хосе де Рібери, подібної не має не лише Україна, а і Лувр, Метрополітен і навіть Прадо, і ринкова вартість цієї картини 500 млн доларів (це для тих організаторів зустрічі, хто не знає хто такий Рібера).
Лише ця одна картина при правильному позиціюванні може стати українською “Моною Лізою”, а ще там є Пусен, Снейдерс, Лукас Кранах-старший, Айвазовський. Я розумію, що цього у Любліні не вчать, але на Волині достатньо експертів, які можуть надати цю інформацію, та у них ніхто не питає.
Всі ці пропозиції щодо формування туристичного кластера потребують серйозних маркетингових досліджень, та це не складно, і в Україні є низка компаній, які у колаборації з іноземними спеціалізуються на цьому.
Щоб все це реалізувати, потрібно провести ряд сесій стратегічного планування на яких верифікувати ідеї та поставити ВЕЛИКІ цілі, також потрібно залучити місцевих та міжнародних експертів, потім створити проєкти та поставити керівникам відповідальних людей і реалізувати їх.
І кожен, хто візьме участь у цих проєктах, у недалекому майбутньому буде насолоджуватися роботою та значущими досягненнями, як зараз Самчук насолоджується, що організував першу пересадку серця; Пилипюк, що зростив міжнародну компанію, лідера ринку; Корсаки, що створили МСУМК, Адреналін, Наш Край, CID Media Group.
А ще хочу нагадати, що “хороше — ворог великого” і посередність зазвичай убиває геніальне — це потрібно пам’ятати, коли ухвалюють рішення на користь буденних цілей: як то реконструкція Театрального майдану у кращих традиціях соцреалізму, на черзі інвалідизація Замкової площі…
Я розумію, що є виборці: “…А що вони скажуть…?” Але коли ми говоримо про значущі речі — це потрібно перетерпіти, потрібно ризикнути своєю кар’єрою, як це робив Черчіль, як це робив мер Більбао, як це робили усі, хто досягнув чогось великого — і у довгостроковій перспективі, якщо Ви були чесним, робили все професійно, нащадки ваших виборців вам віддячать як мінімум хорошим словом, хоча найкраща дяка для кожної людини — це самоповага, яка формується, коли усвідомлюєш, що зробив все, що міг.
У нас восени будуть вибори, ія зичу всім нам, щоб громади очолили саме такі великі, одержимі, професійні люди, які зроблять Волинь туристичною Меккою — і тоді поруч із нами у кав’ярнях та ресторанах будуть сидіти китайці, індійці та афроамериканці, а європейці будуть працювати барменами та офіціантами.
Також вважаю за доцільне актуалізувати, що туризм — це лише один із напрямків, які необхідно розвивати в області, а ще можна створити ІТ-кластер і запросити до нас світові компанії з цієї сфери, вони люблять гарну природу і чисте повітря (потрібно подумати про ще якісь преференції).
А ще можна сконцентруватися на органічних продуктах і позиціонувати Волинь, як регіон №1 у цьому секторі сільського господарства, а ще можна розвивати сільськогосподарське машинобудування, адже ми маємо необхідні для цього виробничі майданчики та потужний технічний університет (можна також перетягнути до нас із Китаю глобальних виробників) тощо. Головне — підібрати компетентних людей і не забувати про конкурентні переваги.
І на завершення хочу владі оголосити “тимчасове” перемир’я
(хоча залишаюся при думці, що критика — це найкраща порада) і запросити до нас у МСУМК керівництво області, усіх керівників районів, ОТГ, міст, усіх, хто відповідає за туризм та культуру, а також всіх охочих можновладців, кому це цікаво (формат та дати такого унікального дійства потрібно проговорити у робочому порядку).
Ми організуємо екскурсії, конференцію, яка матиме виключно практичний характер (робоча назва наприклад: “Туризм та місцеве самоврядування”), послухаємо знаних у цій галузі спікерів, обміняємося досвідом, проговоримо про можливі спільні проєкти. У рамках зустрічі обов’язково відвідаємо Луцький художній музей та Музей Волинської ікони. Я переконаний, що таке спілкування принесе багато користі нашій чудесній землі — славній Волині.
Віктор КОРСАК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
