Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №31 за 1997 рік

Слово Просвіти, №31 за 1997 рік

слово ПРОСВІТИ о. ТТ! 0» М «ФРрранци М ВЕХРОЛОТОТОТО ЧИ ОХ ЛЬ ЯКІЙ ррРА ЛИ МИс УПНеСЮСІЮНЮІХО Су А І ; явилися публікації, автор чких стперлжував Ой, шо НІ | Не ЦУЛАдДИ 0 ЖИТ! МЛ про ПТМ ТОКААНИ пп незалежністю, пого 0 одразу притягії) 1 ІО ВІДПпОПпІДОаЛьНнНОСТІ У держомі М кМуми на, Яку пос ВІЗИ пи ОЇ |Иь|ИЛИЄ 1 З9РДНИ спою Конституцію, всі рИОУтТИи лес ОЖОаВноє ті такуий парадокс, не жо 1. не пиЯятТОк іІВвира Іо ТеЕНДеЄНЦІМ ПеЕРрСКОПУЮОТЬ ЧИС ЛСНИІ СсНніТїИ нка МА У риктер'ю публікації, які з явились у НАШИХ ГО тех крема х рю ських МНООТЬСЯ ТІ ПАРИ про ОооОрзопиєців «чІСРрНОМГО ПОРОСЙ з І|1Я ЯКИХ С ТОВО "НСЗІАЛеЖНІСТЬ» не Мені Ши ніж кістка в горлі (А Алекса ДрОви ька МІФ | міфотворці ГА. Крах поє зноми» 20 ПрАТОТТЯ 1996 ) а 74 є ерпия 1 4)Ч) ) АІЄь принмнята я декла раці про суверені Геї У крапти день поневолення ( є« храстоє ЗПаМЯ», серпень, 1996, Хе 83) Маємо на увазі авторів видань, як: претендують на о0 ( КТПИВНІСТЬ «таки нанесезллежність продов ЮТЬСЯ й після свята. Не пасуть задніх УЧеНІ Харківського університету. Так, доцент В ячеслав Пиж-Гончаров виступив 1з чималенькою статею «Горький привкус с ЛАадкогостова енсЗзависимость», яка ледве вміСсТтТИиИЛОсЯ У двох номерах газети «Вечарши Харків» (19121 ХІ. 1996), Від самого початку автор наголошує на необхідності в УСЬОМУ дотримуватися високих моральних принципів Як ОДІПСІ 3 основних запорук СТабІЛьЬності СсУуспільства. Не може тут бути винятком також наука, до якої автор згаданої статті має пряме відношення Хле парадокс полягає в тому, що, закликавши усіх дотримуватися високих моральних принципів, Пиж-Гончаров сам же поруштує їх Уже перший параграф статті («Нацоналізм і коМмУНІЗМ -- дві сТОрОНИ ОДНІЄЇ медалі » ) оголює незграбну тенденційність автора -- грубе конструювання витідних аля себе афоризмів. Адже доцентові, навіть несторикові добре відоме вчення класиків марксизму-ленінізму (для Пиж-Гончарова-це непохитним авторитет, у ВСТУПІ ВІН не випадково цитує К. Маркса), за яким нашоналізм 1 КкОМУНІЗМ явища далеко не сумісні. Не міг Пиж-Гопчаров не бути обізнаним із доведеною життям І наукою туумкою про те, що комунізм виявився найзручнішою маскою для російського шовишому в пого прагненні! ДО СВІТОВОГО панування, що саме російський шовінізм створив класігчннсу пародію на саму ідсю комуністичного раю. Якби автор згаданої статті користувався справді високими моральними принципами, то перший параграф його опусу мав би назву «Шовінізм | комунізм -- дві СсТОрОНИ ОДНІЄЇ МеДалі» хле після цього ще більш очевидним став би псевдонауковий характер статті, прагнення будь-якою ціною захистити небіжку імперіо. «Розпад СРСР пе був необхідним наслідком краху ідеології» не соромиться стверджувати Пиж-Гончаров. Якої ідеології? Націоналістичної чи шовіністИиЧчНнОї? Виходячи з заголовка параграфу націоналістичної. Але ж в СРСР, як і в будь-якій імпери, панівною була шовініСстИЧНа ІДЄОЛОГІЯ, ІДСОЛОГІЯ панівної нації У «науковому» дослідженні Пиж-Гончарова панівною ідеологією Радянської імпери був, впявляється, український націоналізм, який згодом переростає навіть у нацизм. Автор забув, що нацизм усе-таки виплід імперських націй. І взагалі, за глибокими спостереженнями Пиж-Гончарова (не дарма ж він живе в Україні), українці несуть найбільшу відповідальність за розвал імперії. Саме Україна «спровокувала парад суверенітеєтів», саме з п вини розірвані економічні зв'язки з Росією і таке інше. Автор статті, як і творці цього горе-афоризму, стріляючи ним, навіть не помічає погано прихованого в ньому циніЧНОГО | зневажливого ставлення до ОДВІЧНОГО 1 природного пра гнення народів бути вільними, будувати свою державу Особливе обурения у Пиж-Гончарова викликає святкування 25-річчя незалежності У країни, яке він називає не інакше, як «бенкстом під час чуми», висловлює глибоке узагальнення «Багато з тих, хто п'ять років тому привітно зустрічав «незалежність», сьОГОДНІ не проти провести її назад». Так, багато, але не ВСІ іі льшість УСсеС-Ттаки не дала ( ес обдурити злостивій антпукраїнській пропаганді добре розу міючи, що кризу примс Та 114 Незалежність ло змінта СОоОЦІаЛЬНОекомоміЧНОї СИСТСМИ ІГезважаючи на важку сошіально економитПгу ситУанію ЛДепь не залежності святкували не Лише українці, а й усі громадяни України, в они о оси а еп А ПН | Р ПЛАЧІ ПО ОБЕРЕЖУЦО, ЧКР АЧщОСРОРФЯЗЯ ІМПЕРІЇ -- ПРИХОВАНІ Й ВІДВЕРТІ гому числі й росіяни, білорусії вірмени Саме цього не сподівався Пиж-Гонча робо) саме пе пайбільше пе сподобалося ПОМмУ. «42 ЗЛОУПОЇТ реб тетшпе пирпестниом» вій биримив покарати передусім газету Часи Тите», зокрема авторів еукра шофільських публікацій». Охоплению зикривальтим пафх сом, вичерпавшти свій УбОГИЙ арсенал енпаукових» аргуменнів, плакальник по імпери пе ПОМІТИВ, ЯК скотився па стезіо залякупашия атомним вибухом, забувши, що атомна зброя тепер у Роси, що нею снергійно розмахують великодержавітики рова дприцовог Кого, перседусім у бік У країни оловнииЙи бій українським націоналістам Пиж-Гон: чаров завдає на імперському ПОЛІ. Об єктом атаки, перепрошую, «наукових» роздумів, послужила стаття доктора історичних шаук Леоніда Залізняка «Київська Русь продукт творчості праукраїнців кляжих часів» («Час/ Тіте» 02.08.96) Про глибоку «науковість» методики та високі моральні припципи ведення полеміки Пиж-Гончаровим свідчить хоча 6 такий абзац його статті: «Щодо «Слова о полку Їгоревім», то особисто я не знаю жодного сериозного ученого-досліднИка, яким називав би цю ушкальну пам'ятку «найдавшшим твором староросійської культури». По-перше, «пе знаю» -- не аргумент, тим більше в такій серіиозній полемщщі. Якщо не піп, то нічого одягатись у ризи. По-друге, лукавить голосильник по імперії. Чиї-чиїт, а праці академіка До Лихачова він добре знає, зокрема, і таку, як «Словоо полку Игоревс» -- героическиїй пролог русской литературьт» ( Ленінград, 1967) зерні увагу, що саме-російської літератури, навіть пе літератур трьох братніх народів. Радимо читачеві звернутись до журналу «Березіль» (число 7--5 за 1996 рік), на сторшках якого професор ПП. Охріменко у стагті «Якому народові належить «Слово о полку Ігоревім» розвінчує шовіністичну спрямованість пе тільки заголовка, а й усієї роботи. Очевидно, для Іпж-Гончарова академік Д. Лихачов не є сериозшим дослідником, але то вже інша справа. Адже ім'я його не фігурує в статті доцента Харківського університету. Згадується ім'я Карамзіна, але знову ж-таки свідомо випадає з пам яті невитідна для Пиж-Г ончарова праця цього справді великого російського історика «Малороссия -- кольбель Великороссин» Можливо, доцент Пиж-Гончаров і не чигав цієї роботи Карамзіна. У наппіх бібліотеках Пп немає, а Петербург далеко Га й захована вона там ще в ХІХ столітті за десятьма замками Однак праці М. Костомарова -- видатного українського і ростиського історика, колишнього викладача Харківського університету сучасному викладачеві цього ж ушверситету годилося б уважніше прочитати 1 теж залучити до аналізу. Тоді О не тіІЛЬКИ СЛОВО «Незалежність» пе виктикало алергії, а й «Запорозька Січ», що п, до речі, навіть Карл Маркс шазвав «козацькою республікою», якої усі само-державці боялися як вогню. А зруйшуваши вольницю підступно, заповідали наступним поколінням викорінювати з пам'яті українського народу навіть словосполучення «запорозькі козаки» Що ж до праць М. Максимовича, К Ушинського, О, Огоновського, О. Обнорського, С. Коткова, не кажучи вже про І. Франка, які відзпачали вражаючу подібність стилю, композиції, ритмо-ме- плодики «Слова о полку Ігоревім» до українських народних дум, з чим погод: жувався навіть В. Бєлінський, додент В Пиж-Гончаров, звичайно ж, їх не читав, особливо таких рядків про своєрідність мови автора «Слова»: «...є в МОВІ ЙОГО щось м'яке, що нагадує пинішнє малоросійське наріччя... Але найбільше говорить за гпавденноруське походженіия «Слова» (Белинский В Г. Поли. собр соч. Г. 5, - М. 1954, с. 348) Прихильник марксистсько лешиського вчення навіть забув, що пилукову розмову про пащцонатоам пародій, які тривалий час перебували в колошальному стані, пе можна рести у рідриві від шорінізму пашвної нації, що саме великодержавницька ідеологія, будучи найвищим ступенем гіпертрофованих ПЛасних ПоишцІональних ідси, негатипно ерреі рак ни Р р ооо сао нен ьо сь ПРО приЛлипаіла та формування ДРІВООКо)ПРВУНЕУНІВ) свідомості поневолених народів Але якщо представийхи ІіСсСПпанського АИГЛІИСЬКОГО, НІМЄЦЬКОГО ШшоОрБІОмуУу На- ОСШТІ УСВІДОМИЛИ! ПНПСОСУМІСНІСТЬ 13З (смократією пеликодержавницьких ідей пропик песь попагою до незалежності коіись піДЛеГгГЛИХ їм народі), то цього, на жаль, поки що не можна сказати про багатьох російських великодерясарииків в Україні й поза Украшою сущих Гаким чином, ставлячи діагноз націоналізмові взагалі, й українському зокрема, Пиж-Гончаров поставив діагноз російському шовінізмові взагалі (1 особистому зокрема), основною рисою якого є чорна ненависть до будь-яких проявів національної свідомості, постійне 1 старанпне маскування СВОЇХ великодержавницьких устремлінь зливогюо гуманістичної лексики 1 фразеології ( «свобода», «мир», еєдемократія», «високі моральні цінності», цивілізаторська місія : таке інше), прагнення будь-якою ціною спровокувати міжнаціональні конфлікти. Адже зубоскальство па незалежність, до того ж у період сВЯТКУВашія ЦІЄЇ СВЯТОЇ ДЛЯ будь-якого народу дати, є пе чим іншим, як свідомим і нечуватим за нахабністю розпалюванням національної ворожнечі. Ї робиться це Пиж-Гончаровим «со товарищі» не в ім Я науки, справедливості 1 високих принцитив моралі, а з метою спровокувати в Україні «карабахський», «абхазький», «чеченський» урок покарання російським шовінізмом паціоналізму за пого прагненпя до свободи. Саме відсутність кровопролиття на міжнаціональніий основі в Україні викликає пайбільші переживання голосильників по скопалій імпери, появу злобної пненависті павіть до слова «незалежність», а відтак і до того, хто прагне п. Ї видно це Що ж, як бачимо з останніх подій у місті Харкові, нічого не робиться випадково: наче на підтвердження статті О Чугуя Харківська міська Рада, з подачі комуніста А. Б. Перепелиці прийняла рішення «О реализации положений Конституции Украйнь и Законе УССР «0 язьках в Украийнской ССР», яке з юридичного погляду не витримує ніякої критики, бо суперечить Конституції та Законам України, а саме: 1) надумані посилання на «исторические, культурньєе традиции, географические и язьтшковьге особенности города Харькова» не є юридичною підставою для прийняття вищезазначеного рішення, оскільки ст. З Закону про мови оперує поняттям «більшості громадян інших національностей». А згідно з переписом населення 1989 року в Харкові більшість населення складають українці, а не «громадяни інших національностей» Тому дане рішення не може опиратись на ст. З Закону про мови; 2) в «Рішенні» п. 1 не згадується «мова міжнаціонального спілкування», тому посилання на ст. 4 Закону про мови є абсолютно зайвимі зроблено для спантеличування громадян; З) те ж саме стосується і посилання на ст. 5 Закону про мови, котра регламентує тільки мову звернень громадян та рішень по суті, 4) «Рішення» суперечить ст 10 Конституці Україки. Державною мовою в Україні є українська мова Держава забезпечує всебічний розвиток в усіх сферах суспільного життя (в т ч. і в органах самоврядування (прим. ред.) на всій терирори України», 2) «Рішення» суперечить ст 140, 143 Конституції: «Місцеве самоврядування є правом громад. самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції Законів України » Мовне Р неозброєним оком: імперія хоч 1 вмерла; але волосся і кігті в неї ше ростуть. Про ие Ссбідчать не лиш окремі пог ганови Росі ькоОї Де ржлуУМмИ, шо « грубим втру: чанням у внутрішні справи України, мі МХанням нан гериторіа льну шим цІСТЬ а й Злива антиукраїнських публікацій у удсобах м авбоцпоі інформації У керді інофобія п У країні це лише одна 13 ТОНОК ПОТУЖНОЇ пропаганди Роси, спрямованої на рес траврашт"м"к606 своє імпери Великоді ржавники всі одним ликом шиті Різниця лише в тому, що воюють Вони За імперно п різних регіонах ПІД рана масками. Згадана стаття Пиж- ончарова б'є вту жціль щой борзоптиє ців "червоної преси», -- в незалежність України. У цьому легко переконатися п ИЮДІЙ першу сторінку газети «Красноє знамя» (число 8, 1996), де крім згаданої статті В. Поялкова («24 августа -- день порабощения», вміщений вірш А. Артамонова «Пир во время чумьі или праздник «незалежності » З. Пиж-Гончаров не випадково запозичує з цієї і ПОДІОНИХ ДО Неї газет майже весь арсенал виражальних засобів. Але плакальники по імперії забули одне. Чим азартніше вони нападають на святе 1 одвічне прагнення народів колишнього СРСР до побудови власних держав, чим брудніші каламбури вони творять зі сло- ВОМ «незалежність», ТИМ МІЦНІШИМИ І переконливішими стають ці прагнення Діє закон зворотної пропаганди, зростає прозріння, національна свідомість. ШІкода, що більшість українців і чесних росіян таких газет нечитають. Однак раджу всім -- не викидати ці газети на смітник. Читайте і перечитуйтє їх від початку до кінця, і швидше розпізнаєте справжнє обличчя своїх непроханих захисників, вовків в овечих шкурах, «лицарів» винайденого ними ж ордену Іуди. Ім тридцять срібників потрібно відробляти, а нам -- своє робить! - О. ЧУГУЙ, доцент кафедри історії української літератури Харківського державного університету ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА -- ПОРУШНИК КОНСТИТУЦІЇ? питання - це є питання загальнодержавного значення 1 органи місцевого самоврядування забов'язані забезпечити дію на відповідній території Конституції та Законів України, а не ігнорувати їх виконання або спотворювати їх зміст. Таким чином, харків'яни, виражаючи рішучий протест проти організованої комуністами та підтриманої так званими депутатами-демократами новорічної провокації, вважають, що: 1. Голова Харківської міської Ради або його заступник не повинен був підписувати вищезазначене рішення, а мусив би повернути його на повторне слухання з пропозицією скасування иого як протизаконного. 2. Органи державної влади в особах Президента Кучми Л. Д, Голови Харківської обласної державної адміністрації Дьоміна О А. прокурора міста Славського С. М. повинні домогтися скасування «Рішення» в установ- леному законом порядку. 3. Харківський міськвиконком має 1 надалі забезпечувати виконання свого Рішення М» 1018 від 23 10.96 року «Про заходи щодо подальшого впровадження державної мови в усі сфери життєдіяльності міста, відПОВІДНО ДО вимог ст. 10 Конституції України», оскільки ст 60 Конституції дає право не виконувати «Рішення» Харківської міської Ради як антиконституційного. Керівники громадських та політичних організацій Харкова провели прес-конференцію та виступили з протестом проти антизаконного рішення міськради. Центральне правління ВУТ «Просвіта» звернулося до Президента України Л. Кучми та Голови Харківської обласної держадміністрації О. Дьоміна з вимогою скасувати антизаконне рішення міськради СЯ сонній: зано. со сні зрчннни: 0Б0потіноя одао оро ашінео 0 Б о

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин