Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
НІБИ МИ ТУТ ЧИМОСЬ ВОЛОДІЄМО...
Слово Просвіти, №31 за 2005 рік
Чомусь згадала діалог кероллівської Аліси з мешканцями Країни Чудес. “Тихіше, він цього не любить...” — перелякались усі чаємани, коли Аліса бовкнула щось про “вбивство” часу. Хоч би які огидні були ці любителі чаю, але в них принаймні є пошана до Часу... Тим часом людство досі медитує: минуле, сьогодення, майбутнє... Пробує на зуб, оцінює... Так, ніби люди чимось тут володіють, так, ніби ми можемо приручити час, перетворити його на кишенькового декоративного песика... Ці ілюзії продукує телебачення з його голлівудським синдромом прагнення вічної молодості. Насправді далі пластичних операцій діло не йде. Зрештою, час теж має схильність до мімікрії. Осівши на милих серцю годинниках, дзеркалах, скриньках, каблучках.., він непомітно припасовує себе до лінійного простору наших кімнат і закуточків.
ТЕМА І МЕДИТАЦІЯ
z
Микола СКИБА
z
Уляна ГЛІБЧУК
Нові покоління прагнуть життєвого простору, успіху, сатисфакцій. Ста рим потрібні спокій і по шана. Є й ті, для кого передусім важить не загубитися в цьому великому безпритульному світі. Темпи змін стали одним із найважливіших показників успішності тієї чи тієї системи. Але в культури особливі рахунки з часом. З одного боку, вона противиться йому, сторчма випинається з його течії, намагається оберегти свої витвори від руйнації, яку спричиняє час. Культура може врятувати людину від загубленості в потоці безперервних змін, якщо людина не загубить свою культурну мушлю, не забуде власний культурний код. Для когось цей код, можливо, полягає у формулі: весь світ театр, а люди в нім — актори. Максима не нова, між тим усі ми колись піднімалися на кін, і колись із нього доведеться зійти. “Будинок ветеранів сцени” в такому сенсі може зазвучати метафорично… своєрідна гримерна, у якій можна зненацька застати акторів без сценічних костюмів, але ще із залишками гриму… Або інша формула: “Притулок”, ворота якого відчиняються тоді, коли решта виявляються замкненими…
Володимир Войтенко про долі літераторів початку ХХ ст.
Стор. 10 Чим багатий Сатанів на Поділлі, окрім “водички” і цукру
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
