Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Час і стиль · с. 9сторінка оригіналу ↗

БІЛОСНІЖНИЙ ПОДІЛ, У КОТРОМУ ПО ВІНЦЯ БОРЩУ, ПАМПУШОК, ДІТЛАХІВ...

Слово Просвіти, №31 за 2005 рік

Фото Г. Оборської Фото Г. Оборської ПІСЛЯСЛОВО Із часом, на жаль, буває так, що його хронічно не вистачає. Як ось тепер... Сутеніє, треба їхати. Я домовляюся з Тамарою Михайлівною про ще одну зустріч. Вимикаю диктофон, господиня мене проводжає... По дорозі зринають додаткові спогади. Виявляється, Тамара Михайлівна тільки в 1944 році приїхала до Одеси, а народилась і виросла в Алма-Аті. У місті із сейсмічно нестабільним характером, який завжди впливав на архітектуру. Славетні алма-атинські сади і базари. Місцеві кавуни, дині, знамениті яблука “апорт”... “Вони величезні, мов голова, ці яблука. А м’якоть... Начебто там панує цукрове царство. Ледь надкусиш, і воно вибухає соком...” Згадувала гори, ріку Алматинку з її норовом. Тиха і боязка, за мить може перетворитися на ревучого звіра і знищити все на своєму шляху. Гори — не забавка... А ще там кожен має нагоду наступити на хвіст змії. Боже борони... “Якщо ви зустріли це холодне створіння, то треба втікати обличчям до сонця. Дуже актуально, особливо коли попереду прірва”, — у модуляціях Тамари Михайлівни бринить іронія... Перед тим як війна внесла страшні корективи вжиття, наша героїня встигла поблукати горами. Вона шанує цей незабутній спогад. “На одній із вершин відкривається панорама Алмати. Це щось неймовірне — наче ти із цілим гранітним плато опускаєшся вниз, а місто зависає над тобою...” Ми недоговорили, і я обіцяла приїхати наступного дня. Але чоловік мислить, а Бог рядить... Постукала у двері кімнати, посмикала клямку та й пішла блукати коридорами. Скрізь тихо тихо... Зайшла в їдальню. Нікого, тільки столи зі стравами і фужери на тонких ніжках... Рубіновий полиск вина... “Мабуть, ювілей у когось...” — по думала. У кінці коридору майнула чиясь біла тінь... Медсестра?.. Потім скрипнули двері амбулаторії. Випустили на волю густі пахощі ліків. На моє запитання про Тамару Михайлівну Білий Халат сказав, що всі поїхали на цвинтар. “Помер актор Маренников. Ви за чекайте... Вони скоро приїдуть”. Повернувшися з кладовища, люди зібралися в їдальні пом’янути близьку людину. Тамара Михайлівна звеліла мити руки й іти за нею. “Маєте життя наше побачити з різних боків…” Чомусь подумала про вплив керівної посади на характер... Чітка ритміка фраз — “боїтеся сп’яніти”, “бережете талію”, “сидите, як засватана”...

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин