Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Суспільство має раз і назавжди дати оцінку кільком десятиліттям своєї історії”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ЧИ БУДЕ СУД?

Слово Просвіти, №31 за 2007 рік

Цьогорічні сумні роковини знову загострили перед українцями давню пробле( му: очищення від комуно(імперської скверни. Минає 90 років Жовтневої револю( ції, більшовицького перевороту, за приписами якого майже до кінця XX століття змушена була жити й Україна. Минає 70 років від початку великого терору 1937 року, минає 60 років голоду 1947 року. Власне, терор супроводжував усі сім з лишком десятиліть комуністичного режиму. Але навіть на тому чорному тлі цей рік вирізняється своїм мороком. Не випадково ж нещодавно вийшов навіть спеці( альний Указ Президента України про вшанування пам’яті жертв цього терору. До речі, збіг роковин може бути й зовсім невипадковим. Тоді, 1937 року, теж був юві( лей — 20(річчя Жовтня. А відзначення ювілеїв кривавими оргіями було притаман( не комунорежиму. Чоловіка моєї бабусі, його рідного брата і ще десятки осіб з одного лише поліського села (а таких були тисячі) у квітні 1938 року заарештува( ли як “англійських шпигунів” і поспішно розстріляли, — цю успішну акцію аполо( гетів режиму було присвячено черговій річниці з дня народження Леніна. судного. Що тут скажеш? А взагалі мудро сказав колись Євген Сверстюк: ми всі були в зоні, одні — по той бік ґрат, інші — по цей. Та про що ми говоримо? Про яку історичну правду, про яке розсекречення і оприлюднення архівів, коли до керівництва архівами держави ставлять комуністів. Яке оприлюднення, яка правда! Не багато надії й на новостворений Інститут національної пам’яті. Те, що Президент його створив, — дуже позитивно. Але у нас уже стільки створено всього на папері, яке в житті так і зосталося немічним. поділитися. Одна з них пригорщами обділила всіх. Дівчата сховали зерно хто в кишеню фартуха, хто в носовичок. Біля самого лісу з виярка вискочили міліціонер і голова сільради. Дівчат повели в сільську раду. По дорозі зайшли в сільмаг, зважили, скільки яка “вкрала”. Вийшло по 150—170 грамів. У сільраді склали акт про групову крадіжку. Суд був показовий, у сільському клубі. Кожній, згідно з вироком, дали по п’ять років. Відбували дівчата строк у копальнях Норильська. У цьому ж селі стався ще один подібний випадок. Восени з бурякового лану йшли колгоспниці додому. Кожна взяла в мішок трохи гички для корови. Біля села з засідки вискакує міліціонер: — Викидайте гичку з мішків! Жінки витрясли. Міліціонер ногою порозсував гичку, і в колгоспниці Софії Крившук знайшов буряк вагою 400 грамів. Софію засудили до п’ятирічного ув’язнення. А в неї двійко дітей: одному — рік, другому — два. Софія відбувала покарання у каменоломнях біля Дніпропетровська. Діток ростила бабуня. У пам’яті зринають картини шістдесятирічної давності. В 1946—1947 роках я пра- Ідеться поки що не про те, щоб урівнятися з аналогічним Інститутом пам’яті народової у Польщі, хоч чому б і ні? У країні, яка чи не найрішучіше покінчила з комуністичним минулим, названому Інститутові надано мало не судові права. Принаймні люстраційні суди, що працювали на матеріалах цього Інституту, були повноважними державними органами. Зараз справи про люстрацію перейшли у відання загальних судів, але люстрація від цього не зупинилася. І нехай іноді доходить до крайнощів, нехай у процесі очищення від комунос- Мати українського світу. Художник Валерій Франчук

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин