Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Не будеш мати вищого закону за добро української нації, тож підпорядкуй йому всі думки і вчинки цілого життя”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ СВЯЩЕННА

Слово Просвіти, №31 за 2007 рік

Святослав КАРПЕНКО, м. Коростень на Житомирщині “Армією безсмертних”, “армією нескорених” називали героїчну Українську Повстанську Армію її сучасники не лише в Україні, а й за її межами. “Якби я мав таку армію, чобіт німецького окупанта не топтав би Францію”, — так високо оцінив діяльність УПА президент Франції, організатор Опору проти гітлерівців у 1941—1944 роках Шарль де Голль. Ця армія вела безкомпромісну боротьбу за незалежність України аж до 1955 року включно. В її лавах воювали представники всієї України, а не лише західних областей, як подавала московська пропаганда. Активно діяла ОУН-УПА і на Житомирщині, де функціонували крайовий, надрайонові, районові, кущові, станичні Проводи ОУН, відділи і боївки УПА, відбувалися рейди сотень і куренів УПА, які зводили бої з окупантами. Маючи підтримку місцевого люду, добре орієнтуючись на місцевості, дотримуючись суворої конспірації, багато боївок УПА чинили опір на Житомирщині ще в 50-ті роки минулого століття. Це, зокрема, боївки “Будька” (Сильвестра Примака) в Радомишльському, “Артема” (Івана Малимона) в Андрушівському та “Романа” (Володимира Кудрі) в Коростенському районах. Останньою загинула боївка сотенного “Романа” влітку 1955 року в с. Сушки Коростенського району. Сталося це через зраду. 8 липня 1955 року садибу Марії Яценко на західній околиці села оточило кілька сотень КҐБістів, які через динаміки зажадали від повстанців, аби ті здалися (останніх у криївців було двоє: сотенний “Роман” та вояк “Лис” — Олексій Усач, як буде встановлено аж через сорок років). У відповідь карателі почули: — Вояки УПА не здаються! Почався нерівний бій, у якому на одного повстанця припадала понад сотня карателів. У бою загинуло обоє повстанців. Були втрати і серед нападників. Репресовано було сім’ю Марії Яценко, яка надала притулок повстанцям. Зазнала утисків не тільки господиня — синові Володимиру, дочкам Уляні й Парасі присуджено по 10 літ сибірської каторги. Хату спалили. Щоб ніщо не нагадувало людям про героїчну сторінку життя села. Але пам’ять про героїв нетлінна. Про діяльність боївок УПА на Житомирщині зібрав відомості у 1992 році, до 50-річчя створення УПА, через обласне управління СБУ голова крайового Народного руху України депутат обласної ради Святослав Васильчук. А через 12 років у Сушках було встановлено пам’ятний знак загиблим повстанцям на місці хати Марії Яценко і останнього бою УПА на Житомирщині. Насамперед заслуга в цьому станичного Коростенського братства ОУН-УПА Галини Євгеніївни Жемацькас, учасника визвольної боротьби ОУН-УПА, багатолітнього в’язня московських концтаборів у Сибіру. І ось 8 липня ц. р., в річницю останнього бою упівців, до Сушок знову з’їхалися патріоти з Житоми-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин